Справа № 740/5265/24
Провадження № 1-кп/740/74/26
01 червня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
- прокурора ОСОБА_3 ,
- обвинуваченого ОСОБА_4 ,
- захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
установив:
У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді з серпня 2024 року вказане кримінальне провадження.
Підготовчі засідання в справі неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою обвинуваченого.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора: оголошено в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 ; судове провадження стосовно ОСОБА_4 - зупинено до його розшуку; надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальшого судового розгляду кримінального провадження.
Згідно з повідомленням Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, яке надійшло до суду 24.02.2026, ОСОБА_4 розшукано і затримано, на підтвердження чого до повідомлення додано копію протоколу затримання від 23 лютого 2026 року, фактичний час затримання - 23 лютого 2026 року 15-30 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора: застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 22 квітня 2026 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 83 200,00 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року призначено судовий розгляд на 19 травня 2026 року 14:00 год., та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 12 червня 2026 року включно.
У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою, в якому просив продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, вчинення нового злочину, оскільки обвинувачений тривалий час не з'являвся до суду, що зумовило зупинення провадження та його розшук, а також він раніше судимий за злочини проти власності.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного, обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд ураховує процесуальну поведінку обвинуваченого, який жодного разу не з'явився за викликами до суду, про причини своєї неявки не повідомляв суд, чим порушив покладений на нього п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов'язок прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд, у зв'язку з чим його оголошено в розшук. Така свідома поведінка обвинуваченого свідчить про ухилення від виконання процесуального обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, перешкоджання подальшому судовому розгляду, що у свою чергу суперечить засадам кримінального провадження, зокрема принципам розумності строків розгляду справи та ефективності судового розгляду.
Суд також ураховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , міру покарання у разі визнання його винуватим, відомості про особу обвинуваченого, мету застосування запобіжного заходу, бере до уваги, що в судовому засіданні доведено наявність ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що обвинувачений раніше судимий, звільнений умовно-достроково. Для запобігання вищевказаним ризикам суд ураховує суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, ураховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який перебував у розшуку, не з'являвся до суду без поважних причин.
Про обрання відносно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками на цей час, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на доведеність прокурором, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти зазначеним ризикам, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. 2, 22, 26, 178, 331, 371, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням застави в розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, - до 29 липня 2026 року включно.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави визначити до 29 липня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1