83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.02.11 р. Справа № 29/133
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Староконь Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” м. Донецьк
до відповідача: Комунального підприємства “Ремонтник” м. Донецьк
про: стягнення 1086,65грн.
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Ремонтник”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 1086,65грн., з яких 1045,44грн. - сума основного боргу, 5,67грн. - 3% річних, 35,54грн. - індекс інфляції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунок-фактуру № СФ-11122 від 02.09.2010р., видаткову накладну № РН-08581 від 10.09.2010р., довіреність № 82 від 10.09.2010р., гарантійний лист № 3/1230 від 10.09.2010р., вимогу від 26.10.2010р., договір про надання адвокатських послуг № 12 від 12.11.2010р., додаткові угоди № 1 від 13.11.2010р., № 2 від 15.11.2010р., № 3 від 18.11.2010р., акт приймання-передачі від 12.11.2010р., договір купівлі-продажу № 90 від 31.08.2009р., прибутковий касовий ордер № 18 від 18.11.2010р., квитанцію до прибуткового ордеру.
Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення стосовно посилань у видатковій накладній та рахунку-фактурі на договір № 90 від 31.08.2009р., надав платіжні доручення, що підтверджують оплату за поставлений товар за зазначеним договором.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого управлінням державної реєстрації Донецької міської ради від 14.12.2010р. Комунальне підприємство “Ремонтник” зареєстроване за адресою 83096, м. Донецьк, вул. Васнецова, буд. 7, за якою здійснювалося направлення поштової кореспонденції позивачем та судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк, та відповідачем, Комунальним підприємством “Ремонтник”, м. Донецьк, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
На виконання умов досягнутої домовленості позивач згідно видаткової накладної № РН-08581 від 10.09.2010р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 1045,44грн.
Товар згідно представленої видаткової накладної відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника останнього на вказаній видатковій накладній. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються наданою до матеріалів справи довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 82 від 10.09.2010р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 1045,44грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
На сплату вартості поставленого товару позивачем відповідачеві було виставлено рахунок-фактуру № СФ-11122 від 02.09.2010р. на загальну суму 1045,44грн., який відповідач не оплатив.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.
10.09.2010р. відповідачем на адресу відповідача було направлено гарантійний лист, де відповідач зобов'язався здійснити оплату поставленого товару у строк до 25.09.2010р. Однак, як зазначає позивач, на момент подання позовної заяви відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.
26.10.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату вартості поставленого товару. Факт направлення вимоги відповідачеві підтверджується копією поштової квитанції про відправлення.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.
Таким чином, станом на момент прийняття рішення, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 1045,44грн. залишилося невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 1045,44грн., не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Досліджуючи підстави виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків, господарський суд дійшов висновку, що визначений позивачем у видатковій накладній та рахунку-фактурі, в якості умов продажу товару, договір № 90 від 31.08.2009 р., не поширює свою дію на спірні правовідносини, що склалися між сторонами з приводу поставки труби д.25мм ГОСТ 3262, карбіду кальцію (Тимертау), з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 90, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується поставити у власність Покупця металопрокат, запорну арматуру, руберойд (надалі - Товар), в асортименті, кількості, з якісними характеристиками та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, видаткових накладних та узгоджених сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар, на умовах, передбачених цим Договором.
Так, дійсно, спірна накладна та рахунок-фактура містять посилання на Договір № 90 від 31.08.2009р.
Проте, як встановлено судом, строк дії цього договору на момент здійснення поставки спірної партії товару (10.09.2010р.) сплинув.
Наразі п. 7.1 Договору відзначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р.
Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.
Будь-яких доказів на підтвердження продовження сторонами строку дії договору купівлі-продажу № 90 від 31.08.2009р. суду не надано.
Крім того позивачем були наданні письмові пояснення стосовно закінчення строку дії Договору № 90 від 31.08.2009р. та припинення зобов'язань за ним, у зв'язку з їх виконанням сторонами у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
Згідно пояснень позивача, при видачі підприємству КП “Ремонтник” рахунку-фактури № СФ-11122 від 02.09.2010р., а також при поставці товару у відповідності з видатковою накладною № РН-08581 від 10.09.2010р. було здійснено технічну помилку в документах, де вказаний договір № 90 від 31.08.2009р.
Таким чином, враховуючи, що на час виникнення правовідносин з поставки труб д. 25мм та карбіду кальцію загальною вартістю 1045,44грн., договір купівлі-продажу № 90 від 31.08.2009р. припинив свою дію, визначення відповідачем в якості правової підстави вказаного договору є помилковим.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 5,67грн., нарахованих за період з 11.09.2010р. по 15.11.2010р. та інфляційні в сумі 35,54грн. - за період з 11.09.2010р. по 15.11.2010р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково
3% річних - в сумі 0,86грн. за арифметичним розрахунком суду (1045,44грн. * 3дні * 10днів /365днів / 100);
інфляційні втрати - в сумі 3,14грн.
Представлений позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції судом до уваги не береться, з огляду на невірне зазначення позивачем виникнення права вимоги. Оскільки за висновком суду зазначене право виникає не з 11.09.2010р., а з 06.11.2010р., враховуючи час направлення позивачем вимоги відповідачеві, час поштового перебігу та 7-денний строк, встановлений ст. 530 ЦК України.
Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 2721,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2010р. між позивачем (Замовник) та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг.
Згідно вказаного договору, адвокат зобов'язався надати Замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов'язаних з захистом прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, пов'язаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з Комунального підприємства “Ремонтник”.
Згідно п. 2.1. Договору № 09 від 09.11.2010р. Замовник надає Адвокату всю інформацію, пояснення та документи, необхідні для виконання замовлення та несе повну відповідальність, у тому числі перед третіми особами, за правдивість, достовірність та точність будь-якої наданої Адвокату інформації.
На виконання умов Договору, Адвокат надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт з підготовки позовних матеріалів та надання юридичних консультацій щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також розрахунку штрафних санкцій, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.11.2010р.
В матеріалах справи міститься довіреність ТОВ “Спецтехмонтаж-метал” на ім'я ОСОБА_1., який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.04.2008р. здійснював представництво інтересів позивача в суді.
Позивач, в свою чергу, на виконання п. 4.2. Договору № 09 про надання адвокатських послуг від 09.11.2010р. та додаткових угод № 1 від 13.11.2010р., № 2 від 15.11.2010р., № 3 від 18.11.2010р. згідно прибуткового касового ордеру № 18 від 18.11.2010р. здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 2721,00 грн.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 29/133, суд вважає заявлену суму витрат на надання правової допомоги в сумі 2721,00грн. істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь представника позивача у трьох судових засіданнях, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень представника, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 500,00грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк - задовольнити частково .
Стягнути з Комунального підприємства “Ремонтник”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк основний борг в сумі 1045,44грн., 3% річних в сумі 0,86грн., інфляційні втрати в сумі 3,14грн., витрати за державним митом в сумі 98,51грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,92грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 500,00грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Морщагіна Н.С.