83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.02.11 р. Справа № 29/132
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Староконь Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” м. Донецьк
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект” м. Донецьк
про: стягнення 3736,10грн.
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 3736,10грн., з яких 3300,00грн. - сума основного боргу, 102,80грн. - 3% річних, 333,30грн.- індекс інфляції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунок-фактуру № СФ-15223 від 30.10.2009р., видаткову накладну № РН-10404 від 02.11.2009р., довіреність № 981 від 02.11.2009р., платіжне доручення № 1647 від 09.12.2009р., вимогу б/н від 12.10.2010р., договір № 09 про надання адвокатських послуг від 09.11.2010р., додаткові угоди № 1 від 10.11.2010р., № 2 від 12.11.2010р., № 3 від 16.11.2010р., акт приймання-передачі, прибутковий касовий ордер № 16 від 16.11.2010р., квитанцію до прибуткового ордеру.
Представник позивача до судового засідання з'явився, через канцелярію суду надав докази часткової оплати відповідачем основного боргу та акт звірки станом на 01.02.2011р.
17.01.2011р., відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив суд про часткове погашення заборгованості у розмірі 2143,54грн., остаточну заборгованість зобов'язався погасити до 22.01.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк, та відповідачем, Закритим акціонерним товариством “Хімлаборкомплект”, м. Донецьк, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
На виконання умов досягнутої домовленості позивач згідно видаткової накладної № РН-10404 від 02.11.2009р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 4356,00грн.
Товар згідно представленої видаткової накладної відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника останнього на вказаній видатковій накладній. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються наданою до матеріалів справи довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 981 від 02.11.2009р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 4356,00грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
На сплату вартості поставленого товару позивачем відповідачеві було виставлено рахунок-фактуру № СФ-15223 від 30.10.2009р. на загальну суму 4356,00грн., який відповідачем був оплачений частково у сумі 1056,00грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1647 від 09.12.2009р.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.
12.10.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату вартості поставленого товару. Факт направлення вимоги відповідачеві підтверджується копією поштової квитанції про відправлення.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.
Як зазначає позивач на момент подання позовної заяви основний борг відповідача склав 3300,00грн.
01.02.2011р. представником позивача через канцелярію суду була подана заява, де повідомлено суд про часткову оплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 2563,54грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1788 від 09.12.2010р., № 1830 від 15.12.2010р., № 1906 від 28.12.2010р., № 17 від 12.01.2011р., № 52 від 18.01.2011р., № 31 від 14.01.2011р., № 100 від 27.01.2011р.
Таким чином, заборгованість відповідача станом на 01.02.2011р. складає 736,46грн.
Враховуючи, що грошові кошти в сумі 2563,54грн. в рахунок погашення основного боргу, згідно платіжних доручень № 1788 від 09.12.2010р., № 1830 від 15.12.2010р., № 1906 від 28.12.2010р., № 17 від 12.01.2011р., № 52 від 18.01.2011р., № 31 від 14.01.2011р., № 100 від 27.01.2011р. перераховані відповідачем після надходження позовної заяви, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект”, м. Донецьк в частині стягнення основного боргу в сумі 2563,54грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 736,46грн., не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Станом на момент прийняття рішення, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 736,46грн. залишилося невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 736,46грн. підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 102,80грн., нарахованих за період з 03.11.2009р. по 16.11.2010р. та інфляційні в сумі 333,30грн. - за період з 03.11.2009р. по 16.11.2010р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково
3% річних - в сумі 6,80грн. за арифметичним розрахунком суду (3300грн. * 3дні * 25днів /365днів / 100);
інфляційні втрати - в сумі 9,90грн.
Представлений позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції судом до уваги не береться, з огляду на невірне зазначення позивачем виникнення права вимоги. Оскільки за висновком суду зазначене право виникає не з 03.11.2009р., а з 23.10.2010р., враховуючи час направлення позивачем вимоги відповідачеві, час поштового перебігу та 7-денний строк, встановлений ст. 530 ЦК України.
Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 2721,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2010р. між позивачем (Замовник) та адвокатом НОМЕР_1 укладено договір про надання юридичних послуг.
Згідно вказаного договору, адвокат зобов'язався надати Замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов'язаних з захистом прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, пов'язаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект”.
Згідно п. 2.1. Договору № 09 від 09.11.2010р. Замовник надає Адвокату всю інформацію, пояснення та документи, необхідні для виконання замовлення та несе повну відповідальність, у тому числі перед третіми особами, за правдивість, достовірність та точність будь-якої наданої Адвокату інформації.
На виконання умов Договору, Адвокат надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт з підготовки позовних матеріалів та надання юридичних консультацій щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також розрахунку штрафних санкцій, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.11.2010р.
В матеріалах справи міститься довіреність ТОВ “Спецтехмонтаж-метал” на ім'я НОМЕР_1., який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.04.2008р. здійснював представництво інтересів позивача в суді.
Позивач, в свою чергу, на виконання п. 4.2. Договору № 09 про надання адвокатських послуг від 09.11.2010р. та додаткових угод №1 від 10.11.2010р., № 2 від 12.11.2010р., № 3 від 16.11.2010р., згідно прибуткового касового ордеру № 16 від 16.11.2010р. здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 2721,00 грн.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 29/132, суд вважає заявлену суму витрат на надання правової допомоги в сумі 2721,00грн. істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь представника позивача в трьох судових засіданнях, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень представника, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 500,00грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект”, м. Донецьк в частині стягнення основного боргу в сумі 2563,54грн. - припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк - задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Хімлаборкомплект”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк основний борг в сумі 736,46грн., 3% річних в сумі 6,80грн., інфляційні втрати в сумі 9,90грн.,витрати за державним митом в сумі 20,56грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,57грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 500,00грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Риженко Т.М.