83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.01.11 р. Справа № 37/225
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м. Добропілля, ідентифікаційний код 32186934
до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екойл”, м. Київ, ідентифікаційний код 30858651
та Відповідача 2: Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Білозерське, ідентифікаційний код 36028628
про: стягнення з Відповідачів заборгованості за договором комісії №65 від 25.04.2008р., а саме комісійної винагороди у розмірі 1210000грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Лисак Т.Г. (за довіреністю №1/2309 від 31.12.2009р.);
від Відповідача 1 - не з'явився;
від Відповідача 2 - Жданова І.М. (за довіреністю №32/10 від 17.05.2010р.) та Костенко В.С. (за довіреністю №36/10 від 05.07.2010р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань
Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 23.11.2010р. на 07.12.2010р., з 07.12.2010р. на 20.12.2010р., з 20.12.2010р. на 10.01.2011р., з 10.01.2011р. на 25.01.2011р.
У судовому засіданні 25.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Державне підприємство „Добропіллявугілля”, м. Добропілля (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екойл”, м. Київ (далі - Відповідач 1) та Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Білозерське (далі - Відповідач 2) про стягнення з Відповідачів заборгованості за договором комісії №65 від 25.04.2008р., а саме комісійної винагороди у розмірі 1210000грн.
В обґрунтування вказаних вимог Позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань Відповідачами як учасниками договору про спільну діяльність з перерахування комісійної винагороди Позивачеві у визначеному в авізо №44 розмірі, що призвело до виникнення стягуваної заборгованості.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір комісії №65 від 25.04.2008р. , авізо №44 та правоустановчі документи.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 525-527, 530, 610, 1011, 1013 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, надавши на виконання вимог суду додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.26, 46-126 т.1, а.с.а.с.57-66 т.2), у тому числі - пояснення №5/2187 від 06.12.2010р. відносно правовідносин спільної діяльності і комісії та пояснення від 05.12.2010р. відносно звірення розрахунків, внесення змін до договору комісії та правонаступництва ВП „Шахта „Білозерська”.
Позивач також звертався до суду з клопотаннями про витребування доказів №5/2083 від 22.11.2010р. та №5/2188 від 06.12.2010р. (а.с.а.с.34-43 т.1), які з урахуванням додаткового обґрунтування від 20.12.2010р. (а.с.а.с. 25, 26 т.2) були задоволені ухвалою суду від 10.01.2011р.
Відповідач 1 у судові засідання жодного разу не з'явився, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.46 т.1), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Обізнаність Відповідача 1 про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал (а.с.а.с.24, 33, 35 т.2).
Відповідач 2 надав 27.12.2010р. відзив (а.с.а.с.128, 129 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідальність за виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність після 13.11.2008р. покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю „Екойл” та Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” пропорційно часткам в спільній діяльності, тоді як Позивач не визначив періоду виникнення заборгованості та не надав доказів на підтвердження наявності зобов'язань з виплати комісійної винагороди комісіонеру.
Відповідачем 2 надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.130-150 т.1, а.с.а.с.1-19 т.2), пояснення №04/11/50с від 06.01.2011р. з додатками (а.с.а.с.36-55 т.2) щодо правонаступництва за ВП „Шахта „Білозерська” внаслідок укладання договору оренди цілісного майнового комплексу та пояснення від 25.11.2011р. (а.с.а.с.74,75 т.2) відносно причин ненадання витребуваних судом документів.
У судовому засіданні 25.01.2011р. представники Позивача та Відповідача 2 підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів по суті спору.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки судом було вжито всіх заходів для формування доказової бази та забезпечення явки Відповідача 1 (окрема ухвала від 20.12.2010р.), і неявка без пояснення причин Відповідача 1 та не надання витребуваних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 та 77 цього Кодексу не може вважатися перешкодою для прийняття рішення, адже подальше очікування на надання таких документів є неможливим через закінчення 26.01.2011р. процесуального строку розгляду цієї справи.
Вислухавши у судових засіданнях представників Позивача та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
09.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Екойл” (далі - Сторона 1) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (далі - Сторона 2) був укладений договір про спільну діяльність (далі - договір простого товариства) (а.с.а.с.48-52 т.1), п.п.1.1., 1.2. якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить на відповідних правових титулах, спільно діяти в сфері вугледобування для досягнення спільної господарської цілі - здійснення спільної програми виробничого розвитку відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля”, необхідного для розробки протягом терміну дії договору восьмої південної лави пласта L3 горизонту 830 метрів похилу №1 (надалі - гірнича лава). З метою досягнення цілей цього договору сторони здійснюють відповідні дії, визначені в договорі в рамках чинного законодавства, які спрямовані на закупку та подальшу експлуатацію обладнання для вуглезбагачення, досягнення оптимального обсягу виробництва вугілля (надалі - продукція), в гірничій лаві, його подальшої реалізації та отримання прибутку від реалізації продукції.
Пунктами 2.2. і 3.1. договору сторони визначили, що їх спільна діяльність здійснюватиметься у відповідності до Програми робіт (а.с.53 т.1) та Бюджету спільної діяльності, які визначають порядок, строки, терміни, етапи та інші умови здійснення спільної діяльності і є невід'ємними частинами цього договору.
Умовами розділу 6 договору простого товариства сторони визначили внески та частки (55% - Відповідач 1 та 45% - Позивач), визначивши в п.п. 8.3., 10.2. про розподіл прибутку та покриття витрат і збитків у разі недостатності спільного майна пропорційно таким часткам.
Пунктом 15.1. договору сторони визначили тривалість його дії остаточним видобутком вугілля в гірничій лаві, наголосивши в п. 15.4. на можливості внесення змін до нього лише за взаємною згодою сторін. Згідно п. 15.6. право кожної сторони передати свої обов'язки за цим договором третім особам покладено у залежність від отримання попередньої письмової згоди іншої сторони, а така передача опосередковується укладанням тристоронньої угоди.
В перебігу дії означеного договору сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися певні зміни до його умов та додатків (а.с.а.с.56-62 т.1), у тому числі - щодо закріплення функції керівництва спільною діяльністю за Стороною 1 (додаткова угода № 2 від 01.08.2007р.).
Додатковою угодою №6 від 11.03.2008р. (а.с.а.с. 63-124 т.1) Сторони виклали договір простого товариства і з відповідними додатками у новій редакції, запровадивши новий розподіл часток (40% - Відповідачу 1 та 60% - Позивачу), але зберігаючи за Стороною 1 функцію ведення спільних справ та управління спільною діяльністю. В подальшому, іншими додатковими угодами (а.с.ас.125, 126 т.1) вносилися зміни і до нової редакції договору, а додатковою угодою № 10 від 13.11.2008р. (а.с.126 т.1 зворотна сторона) за участю лише Відповідачів 1 і 2 вони були визначені учасниками спільної діяльності з мотивів правонаступництва Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта Білозерська” прав і обов'язків Державного підприємства „Добропіллявугілля”, пов'язаних з діяльністю його Відокремленого структурного підрозділу „Шахта „Білозерська” внаслідок укладання договору оренди цілісного майнового комплексу №05/2008.
25.04.2008р. між Комітентом в особі Відповідача 1 та Позивача, які здійснюються спільну діяльність на підставі вказаного вище договору простого товариства, з одного боку, та Комісіонером - Відокремлений структурний підрозділ „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля”, що виступає від імені останнього, був укладений договір комісії №65, відповідно до п.п.1.1.-1.3. якого Комісіонер зобов'язується від свого імені, в інтересах і за рахунок Комітента вчинити правочини про продаж (поставку) вугільного концентрату, приналежного Комітенту, а Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну винагороду.
Положеннями розділу 2 договору комісії до обов'язків Комісіонера зокрема віднесені наступні:
- укласти та вчинити від свого імені та за рахунок Комітента договір купівлі-продажу (постави) вугільного концентрату (п. п.2.1.1.);
- надавати Комітенту щомісяця, не пізніше 15-ого числа місяця, наступного за звітним, звіт Комісіонера. Якщо Комітент має зауваження до звіту, він зобов'язаний повідомити про них Комісіонеру протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання звіту. За відсутності зауважень у визначений строк звіт вважається прийнятим (п.2.1.2);
- надавати Комітенту засвідчені копії договору купівлі-продажу (поставки) та специфікацій до нього протягом 10 робочих днів з моменту їх укладання (п.2.1.3.);
- провести із Комітентом звірення по кількості і якості переданого і реалізованого вугільного концентрату та підписати відповідний акт звірення згідно встановленої форми (п.2.1.5.).
В свою чергу, означений розділ договору передбачає і такі обв'язки Комітента:
- надати комісіонеру вугільний концентрат для комісійного продажу в найменуванні, кількості, марочному складі та кісними показниками згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2.1.);
- проводити із Комісіонером звірення по кількості і якості переданого комісіонеру вугільного концентрату та підписати відповідний акт звірення згідно встановленої форми (п.2.2.6);
- приймати звіти комісіонера, розглядати і затверджувати протягом 5-ти робочих днів з дня отримання (п.2.2.8).
За умовами п. 6.1. Комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 1% від суми, що надійшла Комісіонеру від покупця як оплата вартості вугільного концентрату. Пунктом 6.2. договору комісії визначено, що така винагорода сплачується протягом двох робочих днів після перерахування Комісіонером отриманої від покупця суми Комітенту. При цьому, Комісіонер має право утримати належну йому суму комісійної винагороди із суми, що підлягає перерахуванню Комітенту, одночасно із таким перерахуванням.
В свою чергу, відповідно до п. 8.1. Комісіонер перераховує грошові кошти, виручені від продажу вугільного концентрату, на рахунок Комітента по мірі надходження сум від покупця протягом трьох робочих днів після надходження кожної такої суми.
Пунктом 10.1 договору комісії сторони визначили період його чинності з дня підписання і до 31.12.2008р.
13.11.2008р. між Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Відповідачем 2 (Орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля” (за договором оренди Підприємство) № 5/2008 (а.с.а.с. 39-47 т.2), згідно п.п.1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля”, розташованого за адресою: 85013, Донецька область. Добропільський район, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17, для видобування кам'яного вугілля, строком до 13.11.2057р.
Відповідно до пункту 1.7 договору оренди №5/2008 від 13.11.2008р. (далі - договір орнеди) Орендар виступає правонаступником прав та обов'язків Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля”.
В день укладання означеного договору об'єкт оренди був переданий Відповідачу 2 згідно п. 2.1. договору, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.а.с.48,49 т.2), що містив посилання про підтвердження своїх відомостей даними передавального балансу (а.с.а.с.53-55 т.2) та акту оцінки (а.с.а.с.50-52 т.2). В свою чергу, розшифрування статей балансу станом на 12.11.2008р. (а.с.55 т.2) містить посилання на наявність зобов'язань за договором спільної діяльності між ТОВ „Екойл” та ДП „Добропіллявугілля” у сумі 14019грн. за матеріали, які (зобов'язання) виникли у листопаді 2008р.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 26.11.2008р. №619 (а.с.66 т.2) припинено діяльність ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля”, цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом виділення із складу ДП „Добропіллявугілля” з наступним приєднанням до орендаря - ТДВ „Шахта „Білозерська” (п.1.). Пунктом 3 цього наказу встановлено, що Відповідача 2 є правонаступником ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля” у частині прав та обов'язків відповідно до договору оренди, а також прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля” згідно з розподільчим балансом.
Правонаступництво Відповідача 2 прав і обов'язків Позивача, пов'язаних з діяльністю відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” у зв'язку з укладанням згаданого договору оренди відображено також в п. 3.3. Статуту Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” (а.с.148 т.1).
Згідно авізо №44 (а.с.17 т.1) за підписом головного бухгалтера Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” в квітні 2009р. відбулося передача дебіторської заборгованості за договором простого товариства - послуги комісії за договором №65 від 25.04.2008р. в сумі 1210000грн.
Посилаючись на вказані вище договори простого товариства та комісії, а також - відомості авізо №44, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, за яким вимагає стягання з Відповідачів заборгованості з комісійної винагороди в сумі 1210000грн., яка, виходячи з викладеного у доповненнях до клопотань про витребування документів утворилась за період з травня по листопад 2008р.
Як вбачається з наданої довідки за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача №2/2093 від 23.11.2010р. (а.с.26 т.1), а також акту звірянні розрахунків (а.с.61 т.2), не підписаного з боку жодного з Відповідачів, в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість не погашена.
Відповідач 1 процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, приведених в згаданому вище відзиву та поясненнях.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідачів до виконання зобов'язань з виплати комісійної винагороди за період з травня по листопад 2008р.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача, порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача та належності обраного способу судового захисту.
Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, майнові вимоги останнього обґрунтовуються наявністю договору №65 від 25.04.2008р., у правовідносинах за яким Позивач мав статус комісіонера.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу договору №65 від 25.04.2008р., кореспондуючі права та обов'язки її сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з комісії, з урахуванням наявності між учасниками сторони комітента правовідносин із спільної діяльності.
Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Обов'язок комітента виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії закріплений також ч. 1 ст. 1013 цього Кодексу.
Отже, договір комісії №65 від 25.04.2008р., правомірність якого згідно ст. 204 Цивільного кодексу України не спростована, може виступати достатньої правовою підставою для виникнення грошових зобов'язань у комітента перед комісіонером.
Як було встановлено судом, комітентом за розглядуваним договором комісії були визначені учасники договору спільної діяльності - Позивач та Відповідача 1. Слід зауважити, що в силу наявності між означеними учасниками правовідносин простого товариства, укладання Відповідачем 1 як особою, що здійснює керівництво спільними справами, договору комісії зумовило за змістом ч.2 ст.1135 Цивільного кодексу України виникнення відповідних права і обов'язків комітента у всіх учасників спільної діяльності - у тому числі і у Позивача, що узгоджується із ч. 2 ст. 510 цього Кодексу, яка передбачає можливість перебування у зобов'язанні на стороні кредитора чи боржника кількох осіб.
Оскільки у розглядуваних правовідносинах з виплати комісіонеру комісійної винагороди комітент виступає у статусі боржника, оскільки за змістом ч. 2 ст.1138 Цивільного кодексу України кожен з двох боржників - комітентів виступають солідарно по відношенню до зобов'язання перед комісіонером.
Враховуючи, що доказів внесення змін до договору комісії щодо складу його учасників суду не представлено, а визначений Позивачем період формування стягуваної заборгованості співпадає із тривалістю його перебування у складі учасників спільної діяльності, в контексті положень ст.1143 Цивільного кодексу України відсутні підстави для висновку про припинення у Позивача статусу солідарно зобов'язаної сторони - комітента за договором №65 від 25.04.2008р.
В свою чергу, позиція щодо набуття статусу кредитора за заявленими до стягнення сумами через передання відповідної заборгованості за авізо №44 у квітні 2009р. судом також відхиляється, адже на той момент Відповідач 2 як юридична особа вже був правонаступником відокремленого структурного підрозділу згідно приписів ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а відтак - правомірна передача заборгованості від юридичної особи (відокремленого підрозділу на той момент вже не існувало) могла здійснюватися лише з підстав, визначених ст. 512 Цивільного кодексу України (доказів чого не надано), а не підписом бухгалтера на авізо.
Приймаючи до уваги, що обсяг переданих Відповідачу 2 як правонаступнику прав і обов'язків ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля”, який виступав у якості комісіонера, а отже - кредитора, за змістом Наказу Міністерства вугільної промисловості України від 26.11.2008р. №619 визначалося не лише розподільчим балансом, але й умовами договору оренди, суд, аналізуючи зміст п. 1.7. останнього, що не містив жодних застережень щодо обсягу правонаступництва за відокремленим підрозділом, вважає недоведеним твердження про наявність (або отримання) Позивачем права вимоги комісіонера.
Відтак, встановлення судом за наявними у справі документами відсутності підстав для втрати Позивачем статусу зобов'язаної особи - комітента, у сукупністю з не доведенням існування таких підстав для набуття статусу комісіонера дає підстави для висновку і про недоведеність наявності суб'єктивного права на отримання стягуваних грошових коштів.
Крім того, суд приймає до уваги і таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як було встановлено судом, за змістом п.п. 6.1., 6.2., та 8.1. договору комісії право комісіонера на отримання комісійної винагороди від комітента, а отже - і кореспондуючий обов'язок останнього сплатити таку винагороду, покладений у залежність від наступної сукупності умов:
- укладання комісіонером договору постави вугільного концентрату з покупцем;
- отримання комісіонером оплати за вугільний концентрат від покупця;
- перерахування комісіонеру виручених від продажу вугільного концентрату комітенту.
Між тим, до матеріалів справи, не зважаючи на вжиті судом заходи (винесення окремої ували відносно Відповідача 1 та витребування доказів за клопотанням Позивача) не тільки не надано жодних доказів виконання означених умов, але й навіть доказів узгодження комітентом і комісіонером обсягів вугільного концентрату від реалізації якого може виникнути право на винагороду у заявленому обсягу та доказів фактичного надання комітетом такого обсягу вугільного концентрату.
Недоведеність існування У Позивача захищуваного суб'єктивного права, а у Відповідачів - кореспондуючих такому права обов'язків із здійснення стягуваних платежів унеможливлює задоволення позовних вимог, адже згідно принципу ч. 1 ст. 19 Конституції України, який ст. 14 Цивільного кодексу України застосовується і при визначені меж виконання цивільних обов'язків, ніхто не може примушений (у тому числі - і в судовому порядку) робити те, що не є для нього обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м. Добропілля (ідентифікаційний код 32186934) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екойл”, м. Київ (ідентифікаційний код 30858651) та Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Білозерське (ідентифікаційний код 36028628) про стягнення з Відповідачів заборгованості за договором комісії №65 від 25.04.2008р., а саме комісійної винагороди у розмірі 1210000грн.
2 Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 2501.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2011р.
Суддя Попков Д.О.