03.02.11р.
Справа № 21/248-10
За позовом Комунального підприємства "Дорожник", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення 29 394,52 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: Рогатинський М.З., довір. № 02 від 04.01.2011р.;
від відповідача: Солодовник Ю.С., довір. № 06/12-10 від 06.12.10р.
Суть спору:
Комунальне підприємство "Дорожник" (надалі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (надалі -відповідач) суму 25 898,29 грн. основного боргу, 2 719,28 грн. інфляційних, 776,95 грн. 3% річних, а всього 29 394,52 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору про надання послуг з санітарного оброблення та аналогічних послуг від 06.03.08р.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов вмотивовує свої заперечення посиланням на те, що позивачем при здійсненні розрахунку основної заборгованості не враховано проведену підприємством відповідача оплату 25 000,00 грн. за платіжним дорученням № 28 від 17.06.08р., тоді як і згідно платіжного доручення № 26 від 22.05.08р. останнім фактично здійснено оплату в розмірі більшому на 948,78 грн., ніж взято позивачем при розрахунку. У зв'язку з чим, вважає заявлену до стягнення заборгованість безпідставною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач заперечує проти наведених посилань відповідача. В той же час, в їх спростування вказує на те, що оскільки в названих платіжних дорученнях не вказано дати і назви спірного договору, а також одночасного існування у спірний період заборгованості по іншим договорам укладеним з відповідачем, вищезазначений розмір грошових коштів було зараховано в рахунок погашення послуг з механічної очисти доріг (948,78 грн.) та поточного утримання зливової каналізації закритого типу (25 000,00 грн.).
Розпорядженням голови господарського суду від 23.11.10 р. у зв'язку із перебуванням судді Назаренко Н.Г. у відпустці справу передано до розгляду судді Суховарову А.В.
Ухвалою господарського суду від 18.01.11р. строк розгляду спору за клопотанням відповідача продовжено до 07.02.11р.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
06.03.2008 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання послуг з санітарного оброблення та аналогічних послу (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавцем у період з березня 2008 року по лютий 2009 року надано замовнику послуг на загальну суму 704 645,50 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми актами приймання виконаних робіт.
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору про надання послуг, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За умовами п. 2.2 Договору основним документом для розрахунку за надані послуги є акт наданих послуг (виконаних робіт), встановленої форми, завірений підписами та печатками обох сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вивчивши долучені до матеріалів справи документи господарський суд встановив, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1.3 Договору, оскільки станом на 01.04.10р. замовник частково розрахувався за надані виконавцем послуги в розмірі 678 747,21 грн., з яких:
- 589 939,90 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача;
- 88 807,31 грн. на підставі договору переведення боргу від 17.09.08р.
Внаслідок чого, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 25 898,29 грн., яка на час розгляду спору замовником не оплачена, так як докази добровільної оплати спірної суми основного боргу в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, посилання ж позивача щодо відсутності спірної заборгованості по Договору господарським судом не приймаються з огляду на те, що платіжне доручення № 28 від 17.06.08р. про перерахування суми 25 000,00 грн. (а.с.54) не містить посилання на Договір, а лише відображає відомості щодо оплати по акту від 30.04.08р. за квітень 2008 року, тоді як двосторонній акт приймання виконаних робіт по Договору за квітень 2008 року не містить календарної дати підписання, тому правомірно зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості по іншим договірним зобов'язанням між сторонами у справі.
Щодо перерахованої відповідачем суми 99 973,32 грн. за платіжним дорученням № 26 від 22.05.08р. (а.с.53) суд зазначає, що частина суми в розмірі 99 024,54 грн. була зарахована виконавцем в рахунок погашення боргу замовника відповідно до акту приймання виконаних робіт за квітень 2008 року на таку ж суму, а надлишок від перерахованої названим платіжним дорученням суми в розмірі 948,78 грн. також було зараховано в рахунок погашення заборгованості по іншим договірним відносинам сторін, та приймається судом як правомірне зарахування, оскільки рахунок №27 від 31.03.08 р., який зазначено у графі „призначення платежу”, відповідачем до матеріалів справи не надано.
На час розгляду спору, відповідач так і не надав доказів в спростування обставин наведених позивачем в обґрунтування заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу за період з 01.04.09р. по 31.03.10р. розмір 2 719,28 грн. інфляційних та 776,95 грн. 3 % річних.
Між тим, проведений судом аналіз матеріалів справи відображає відсутність в спірних актах прийняття виконаних робіт календарної дати підписання, що насамперед унеможливлює визначити граничний строк сплати отриманих послуг, згідно умов п. 2.3 Договору.
В той же час, позивач 16.03.10 р. направив на адресу відповідача лист-вимогу №84 від 15.03.10 р. щодо сплати існуючої заборгованості (а.с.18-19).
Оскільки сторони не можуть вказати точну дату отримання відповідачем вказаного спірного листа-вимоги, тому суд, відповідно до затверджених Міністерством юстиції України 19.12.07р. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів за № 1383/14650, зазначає що пунктом 4.1.1. визначені нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), а саме -Д+2 (де “Д” день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Отже, позивачем здійснено відправлення листа-вимоги 16.03.10 р. + 2 дня, тобто граничний строк його отримання - 18.03.10р., а зобов'язання за цим листом-вимогою повинно було бути виконано відповідачем, відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України, у строк до 25.03.10 р. (18.03.10 р. + 7 днів), тоді як таких дій з боку останнього здійснено не було, в зв'язку із чим у позивача виникло право вимоги цих грошових коштів - 26.03.10 р.
Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 26.03.10 р. по 31.03.10 р. суд задовольняє їх у розмірі 12,77 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та замовників, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 26; ЄДРПОУ 34683720) на користь Комунального підприємства "Дорожник" (51914, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Петровського, 176; ЄДРПОУ 31329952) суму 25 898,29 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім грн. 29 коп.) основного боргу, 12,77 грн. (дванадцять грн. 77 коп.) 3% річних, 259,06 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять грн. 06 коп.) державного мита, 208,03 грн. (двісті вісім грн. 03 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано - 07.02.11р.