21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.uа
08 лютого 2011 р. Справа № 7/21/2011/5003
за заявою : Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
стягнення 97051,16 грн. заборгованості
Головуючий суддя: Банасько О. О.
Без виклику представників сторін.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 97 051,16 грн. заборгованості за кредитним договором.
Одночасно до позовної заяви позивач додав заяву в якій просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права відповідача виїзду за кордон та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача.
Враховуючи що за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/21/2011/5003 судом розглянуто вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Розглядаючи вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначається в п.3 роз'яснення ВГСУ від 23.08.19994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:
а) факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;
б) ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.
Крім того, в інформаційному листі від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке.
У випадку звернення до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із вказаною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи суд констатує, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав доказів в обґрунтування необхідності вжиття таких заходів, а також, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого заходу забезпечення позову як обмеження права відповідача виїзду за кордон.
Слід вказати, що вимога про забезпечення позову у вигляді обмеження відповідачу виїзду за кордон обґрунтовується нормами ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене заява позивача підлягає відхиленню як необґрунтована та безпідставна.
Відхиляючи вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд зауважує, що на заяву про забезпечення позову в задоволенні якої було відмовлено не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -
1. Заяву позивача від 04.02.2011 року № 30-71/73 про забезпечення позову відхилити.
2. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О. О.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Чорновола, 29, м. Вінниця, 21032.
3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21000.