03 лютого 2011 р. № 3/86/2
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В.,
Рогач Л.І.,
Полянського А.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське"
на постановувід 16.11.2010
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Чернігівської області № 3/86/2
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Украгролідер СОГ"
доПриватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське"
простягнення 90290,93 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010 у справі №3/86/2 (суддя Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 (колегія суддів: Кондес Л.О., Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгролідер СОГ" (далі -позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" (далі -відповідач) задоволені, стягнено з відповідача на користь позивача 82080 грн. основної заборгованості, 582,77 грн. пені, 5745,60 грн. штрафу, 1403,57 грн. інфляційних, 478, 99 грн. 3% річних.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 654, 666 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.08.2009 між ТОВ "Украгролідер СОГ" (продавець) та ПСП "Сокиринське" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 33, за умовами якого предметом договору є засоби захисту рослин, стимулятори росту, добрива. (п. 1.1 договору); найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума поставки товару визначається сторонами в процесі діяльності і вказується в специфікаціях, накладних, податкових накладних та рахунках-фактурах продавця, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору); загальна сума договору становить 82010 грн. (п. 2.2 договору); товар поставляється в строк, який не перевищує 10 календарних днів після отримання попередньої оплати (п. 3.1 договору); за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,01% від вартості товару за кожен день прострочення (п. 7.2 договору); за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує штраф 7% від вартості товару (п. 7.3 договору); всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 9.1догововру); договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору, але не пізніше 1 вересня 2009 року (п. 10.1 договору). При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з договору, виправлення дати дії договору з 31 грудня 2009 року на 1 вересня 2009 року шляхом викреслення попередньої дати і напису наступної дати підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
На виконання умов договору, позивач відповідно до специфікації № 1 до договору №33 від 01.08.2009 передав відповідачеві гербіцид "Раундап" в кількості 1000 літрів на загальну суму 82080 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1/8 від 01.08.2009 та довіреністю ЯПР № 579686 від 30.07.2009, виданою відповідачем на ім'я ОСОБА_1
Втім, відповідач своїх зобов'язань з оплати товару не виконав, в зв'язку з чим позивач пред'явив претензію № 10 від 23.09.2009.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт отримання товару і його неоплати не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 582,77 грн., штраф в сумі 5745,60 грн., інфляційні втрати в сумі 1403, 57 грн., 3% річних в сумі 478,99 грн. за 71 день прострочення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. (стаття 11 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що факт порушення відповідачем умов договору щодо сплати товару встановлений судами і не заперечений відповідачем, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити обставини справи і докази, що згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання скаржника на порушення судами норм ст. ст. 654, 666 ЦК України колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки, як зазначалось вище, виправлення дати дії договору з 31 грудня 2009 року на 1 вересня 2009 року шляхом викреслення в п. 10.1 договору попередньої дати і напису останньої дати не суперечить письмовій формі договору, ці виправлення підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, а щодо права покупця відмовитися від договору і повернути товар, встановленого нормою ч. 2 ст. 666 ЦК України, у випадку не надання продавцем у встановлений строк сертифікату якості товару, колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України не доводив під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій обставини відсутності сертифікату якості на момент прийняття товару, пред'явлення до продавця вимоги надати цей сертифікат у певний строк, відмови від договору та повернення товару, а також дотримання порядку приймання товару по якості, встановленого розділом 4 договору, до того ж, питання неналежної якості товару не є предметом доказування у даній справі.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі господарські суди не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного сільськогогосподарського підприємства "Сокиринське" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 у справі господарського суду Чернігівської області № 3/86/2 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді Л.І. Рогач
А.Г. Полянський