02 лютого 2011 р. № 5020-13/136-7/140-9/129
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Сибіга О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2010
у справігосподарського суду міста Севастополя
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради,
2. ЗАТ "С.Петровської"
провизнання договору від 07.04.2003 недійсним, визнання права власності на нерухоме майно
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей"
провизнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явились
від відповідача:Федін І.В. -дов. від 20.09.2010
від 3-ої особи:1. не з'явились
2.не з'явились
Рішенням від 22.02.2010 господарського суду міста Севастополя (суддя: Рибіна С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 30.06.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Борисова Ю.В. - головуючий, Сотула В.В.., Плут В.М.) рішення від 22.02.2010 господарського суду міста Севастополя залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що право власності ТОВ "База відпочинку "Одіссей" на нерухоме майно -будинки-котеджи № 18, 37, 38, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 113 ніким не оспорювалось, правовстановлюючі документи не визнані недійсними та не скасовані у встановленому законом порядку. Щодо зустрічного позову, всупереч приписам статей 34-35 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічними вимогами не доведений й факт внесення цих будиночків до складу майна ПП "Лазурний берег" ( включення цього майна до статутного капіталу ТОВ "Лазурний берег").
Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Лазурний берег" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові рішення скасувати, посилаючись на, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 128, 153 Цивільного кодексу УРСР.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 17.10.1997 ЗАТ ім. С. Перовської (орендодавець) та ТОВ "База відпочинку "Одіссей" (землекористувач) уклали договір про право користування земельною ділянкою на умовах оренди, згідно якого орендодавець надає, а землекористувач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1.9569 га, яка розташована за адресою: с. Любимівка та договір про дольове будівництво, відповідно до якого сторони за даним договором приймають на себе обов'язки та набувають прав щодо будівництва на дольових началах котеджів, інших будівель та споруд, об'єктів інфраструктури на земельній ділянці. площею 3 га. яка розташована в місті Севастополі, с. Любимівка, турбаза "Одіссей".
Актом державної технічної комісії прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт від 20.08.1998 і введено в експлуатацію 20 будинків -котеджів: №№13, 14, 15, 16, 17, 18, 37, 38, 41, 42, 46, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56 .
09.01.1999 Управлінням майна Севастопольської міської державної адміністрації видано свідоцтво ТОВ "База відпочинку "Одіссей" та ЗАТ ім. С. Перовської видано свідоцтво про право спільної власності на майно, яке складається з 20 будиночків -котеджів.
Довідкою голови правління ЗАТ ім. С.Перовської від 29 серпня 2001 року повідомлено голову Севастопольської міської державної адміністрації про те, що ЗАТ ім. С. Перовської не мало та не має права власності на будинки-котеджі, автомобільні шляхи, мережі водопостачання, каналізацію, електромережі та інші об'єкти, розташовані на території бази відпочинку "Одіссей" в м. Севастополі, селище Любимівка та те, що вказане майно належить ТОВ "База відпочинку "Одіссей" і на балансі ЗАТ ім. С.Перовської не перебуває.
22.01.2002 Управлінням майна Севастопольської міської державної адміністрації видано свідоцтво на право власності на 20 котеджів, а саме: №№13-18, 37,38, 41, 42, 46, 48-56, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінцев, 113 та належать на праві колективної власності ТОВ "База відпочинку "Одіссей".
16.03.2006 між Севастопольською міською радою (орендатор) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінцев, 113, строком на 25 років.
Господарськими судами також встановлено, що 07.04.2003 ТОВ "База відпочинку "Одіссей" та приватним підприємством "Лазурний берег" укладено договір, відповідно до умов якого ТОВ "База відпочинку "Одіссей" визнає право власності ПП "Лазурний берег" на нерухоме майно, а саме - котеджі №№18, 37, 38, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінцев, 113.
Пунктом 1.2 договору, ТОВ "База відпочинку "Одіссей" зобов'язується передати власнику документи для перереєстрування права власності на будинки - котеджі №№ 18, 37, 38 в КП "БТІ та ДРОНМ" Севастопольської міськради протягом семи днів з моменту отримання товариством права постійного користування земельною ділянкою.
Документом, який підтверджує виникнення у ТОВ "База відпочинку "Одіссей" права постійного користування земельною ділянкою, є Державний акт.
На момент укладення сторонами договору у квітні 2003 року їх правовідносини регулювались нормами Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з зазначеної дати.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР (чинного на період виникнення правовідносин) недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
При цьому, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.
Господарські суди дійшли висновку, що за змістом договір від 07.04.2003 є угодою лише про визнання одним контрагентом права власності іншого, разом з тим ця угода не містить зазначення того, яким саме чином відбувається перехід прав та обов'язків на певне майно (купівля-продаж, дарування тощо). Зі змісту договору не впливає, чи відчужується певне майно базою відпочинку, або чи ним лише не оспорюється наявне у приватного підприємства право на це майно.
Зазначення індивідуальних ознак об'єктів права власності, їх ціни, прав та обов'язків сторін зміст договору не наводить, втім за приписами Цивільного кодексу УРСР такі умови є істотними при укладенні цивільно-правової угоди, пов'язаної із переходом права власності на майно у будь-який спосіб.
Отже, як вірно зазначили господарські суди, правову природу спірної угоди встановити неможливо, оскільки такі положення договору не відповідають приписам глав 25, 27 Цивільного кодексу УРСР (щодо майнового найму або безоплатного користування майном).
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Господарськими судами достеменно встановлено, що на момент звернення ТОВ "База відпочинку „Одіссей" з позовом його право власності на нерухоме майно -будинки-котеджи № 18, 37, 38, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 113 ніким не оспорювалось, а правовстановлюючі документи на майно ніким не визнані недійсними та не скасовані у встановленому законом порядку.
Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про власність" (чинного на день укладання договору) власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння цим майном.
Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки право власності ТОВ "База відпочинку "Одіссей" відповідачем не оспорювалось, доказів порушення цих прав суду не надано, то відсутнє порушуване право та підстави для задоволення вимог про визнання права власності.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає, зокрема, на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Господарськими судами правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову, так як ТОВ "Лазурний берег" (яке реорганізовано 09.03.1999 з ПП "Лазурний берег") не надано належних доказів виникнення у товариства права власності на спірне майно.
Умовами договору, укладеного 23.10.1996 ОСОБА_7 і ОСОБА_8, контракту від 26.12.1996 та договору від 27.12.1996 ОСОБА_7 із ВАТ "Львівльонопром" не передбачалось, що придбання будиночків здійснюється ОСОБА_7 як посадовою особою ПП "Лазурний берег" або на користь підприємтсва. Позивачем не надано правовстановлюючих документів на будиночки-котеджи №№18,37,38,51,52 у підтвердження відповідних прав осіб, що здійснювали їх відчуження.
Всупереч приписам статей 34-35 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічними вимогами не доведений факт внесення цих будиночків до складу майна ПП "Лазурний берег" та включення цього майна до статутного капіталу ТОВ "Лазурний берег".
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 30.06.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи №5020-13/136-7/140-9/129 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга