02 лютого 2011 р. № 27/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Сибіга О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від 23.11.2010
у справігосподарського суду Донецької області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медінській і К"
простягнення 45 400,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:ОСОБА_2 -дов. від 01.02.2011, ОСОБА_1
від відповідача:не з'явились
Рішенням від 05.10.2010 господарського суду Донецької області (суддя: Татенко В.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 23.11.2010 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Скакун О.А. - головуючий, Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) рішення від 05.10.2010 господарського суду Донецької області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Оскільки, договір про перевезення вантажу відсутній, а заяви та перевізні документи не є доказом укладання сторонами відповідних окремих договорів, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, з наданих заявок вбачається, що сторонами кінцевого строку оплати за розрахунками за відповідні послуги не встановлено, а позивачем не доведено факту пред'явлення вимоги про оплату боргу за перевезений товар.
Не погоджуючись з судовими рішеннями фізична особа-підприємець Круп Сергій Петрович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові рішення скасувати, посилаючись на, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 909 Цивільного кодексу України.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Медінській і К" надано відзив на касаційну скаргу в якому зазначається, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем документів, необхідних для проведення з ним розрахунків, за якими наступає право вимоги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарськими судами встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Медінській і К" (замовник) у 2008 році укладено договір про перевезення вантажу.
В період з 11.07.2008 по 11.08.2008 позивачем на виконання вищевказаного договору виконано 14 заявок на перевезення вантажу на загальну суму 45400,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними та податковими накладними і відповідними рахунками.
Відповідач свої зобов'язання з оплати перевезеного вантажу не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 45400, 00 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, заявка, товаро-транспортна накладна та податкова накладна є документами, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, висновок господарських судів про те, що права позивача не порушені і не підлягають захисту, оскільки за змістом ст. 530 Цивільного кодексу України не настав момент сплати відповідачем боргу, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.
Господарські суди дійшли помилкового висновку у відмові позовних вимог з підстав, що позивачем не доведено факту пред'явлення вимоги про оплату боргу за перевезений товар, так як право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав.
Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.11.2010 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 05.10.2010 господарського суду Донецької області зі справи № 17/187 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга