02 лютого 2011 р. № 6/498
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоМирошниченка С.В.
СуддівБарицької Т.Л.
Жукової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням
законів на транспорті Київської області
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р.
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.02.2009 р.
у справі№ 6/498 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комспек"
доДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України"
простягнення 5853599,06 грн.
за участю представників сторін:
ПозивачаСемиріч Д.В., Самойленко О.В.,
Відповідача Нестеренко Г.А., Залєвська О.О.,
за участю прокуратури Громадський С.О.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. (суддя: Ковтун С.А.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 5026267,66 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 92168,67 грн., 735212,73 грн. пені, 25500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. (судді: Гарник Л.Л., Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) вказане рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення основної суми заборгованості за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., укладеного сторонами, а також сум інфляційних, 3 % річних та пені за прострочення виконання зобов'язання.
Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на їх обгрунтованість та законність, а також з огляду на те, що позивач довів обставини, на які він посилався у позові.
Проте, суд касаційної інстанції вважає такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів передчасним, з огляду на наступне.
Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Дана Інструкція визначає такий порядок оформлення довіреностей: довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Суд апеляційної інстанції у постанові зазначив, що доказами отримання відповідачем продукції за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року є накладні та довіреності. Проте, господарські суди не звернули увагу на те, що у матеріалах справі відсутні довіреності чи їх засвідчені копії.
Крім того, господарським судам належить перевірити доводи відповідача, оскільки останній заперечує факт отримання продукції за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 ГПК України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи та без аналізу норм матеріального права.
Згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Враховуючи викладене, рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду необхідно ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі №6/498 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Головуючий С. Мирошниченко
СуддіТ. Барицька
Л. Жукова