01 лютого 2011 р. № 14/51/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Коробенка Г.П.
за участю представників: ТОВ "Медфарм Плюс" -Фоменко М.С.; ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва - Чабанюка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. по справі № 14/51/09 за заявою ліквідатора ТОВ "Медфарм Плюс" Костіна С.О. до ТОВ "Медфарм Плюс" про банкрутство, -
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.02.2009 р. порушено провадження по справі № 14/51/09 про ТОВ "Медфарм Плюс", на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2009 р. по справі № 14/51/09 ТОВ "Медфарм Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника Костіна С.О., якого зобов'язано подати до офіційних друкованих органів оголошення про боржника банкрутом.
15.06.2009 р. до господарського суду Миколаївської області надійшла заява ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 600040,87 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 р. по справі № 14/51/09 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Медфарм Плюс" на загальну суму 144 998,03 грн., відкладено розгляд вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на 13.08.2009 р.
06.07.2009 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подано заяву про уточнення кредиторських вимог до боржника, в якій він просив суд визнати вимоги в сумі 612 476,99 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. по справі № 14/51/09 визнано вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника і включено їх до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 612 476,99 грн., з яких вимоги в сумі 600040,87 грн. -четверта черга, 12 436,12 грн. -шоста черга.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. по справі №14/51/09 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. скасовано, грошові вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнано погашеними.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р., справу № 14/51/09 в частині кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. по справі № 14/51/09 /суддя Моргуленко Т.Є./ відмовлено у визнанні вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника в сумі 612 476,99 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. по справі №14/51/09 /колегія суддів у складі : Бандура Л.І., Бойко Л.І., Величко Т.А./ ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. залишено без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва без задоволення.
В касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким визнати вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника в сумі 612 476,99 грн.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, за результатами проведення позапланової вихідної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 12.06.2009 р. встановлена заборгованість ТОВ "Медфарм Плюс" перед бюджетом на загальну суму 612 476,99 грн., з яких 501 616 грн. податок на прибуток, що підтверджується податковим повідомленням -рішенням №0000432301/0 від 27.05.2009 р., 4029 грн. податок на додану вартість, що підтверджується податковим повідомленням -рішенням № 0000442301/0 від 27.05.2009 р., 94395,87 грн. податок з доходів фізичних осіб з зарплати найманих працівників, що підтверджується податковим повідомленням -рішенням №00001461702/0 від 22.05.2009 р. та 12436,12 грн. пені. Зазначені податкові повідомлення -рішення, у зв'язку з неможливістю вручення боржнику розміщено на дошці податкових оголошень.
В газеті "Голос України" № 64/5464 від 09.04.2009 р. опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Медфарм Плюс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
15.06.2009 р. до господарського суду Миколаївської області надійшла заява ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 600040,87 грн. і заявою від 06.07.2009 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва уточнив кредиторські вимоги до боржника та просив суд визнати вимоги в сумі 612 476,99 грн.
Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання грошових вимог до боржника господарський суд як першої так і апеляційної інстанції виходив з того, так як дана заява ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва була подана до суду із пропуском встановленого ч.3 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” місячного строку, то відповідно до ч.2 ст.14 та ч.5 ст.31 даного Закону такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вважаються погашеними.
Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.
Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, господарський суд Миколаївської області, належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.
Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. і справу № 14/51/09 направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в частині кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
В вищезазначеній постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2010 р. зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що кредиторські вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника є погашеними, посилаючись на пропуск місячного строку встановленого ч.3 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки у відповідності до вимог закону, строк звернення з кредиторськими вимогами до боржника, який передбачений ч.3 ст.51 даного Закону не є граничним і може бути поновлений судом на підставі ст.53 ГПК України.
В оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції від 29.04.2010 р., яку залишено без змін апеляційною постановою від 05.08.2010 р., при повторному розгляді справи, суд дійшов до того ж самого висновку стосовно пропуску пресічного місячного строку звернення з кредиторськими вимогами до ТОВ "Медфарм Плюс", що міститься у скасованій постанові Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р.
В порушення вимог закону, при повторному розгляді справи, господарським судом першої інстанції не було досліджено питання стосовного того, які саме кредиторські вимоги - поточні чи конкурсні і в якій сумі має ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві до боржника, не було з'ясовано є заборгованість ТОВ "Медфарм Плюс" перед ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва узгодженою чи ні та не перевірено наявність підстав для поновлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві строку на звернення з кредиторськими вимогами до боржника в ліквідаційній процедурі.
Таким чином, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 11112 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Залишаючи ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. без змін, господарський суд апеляційної інстанції на зазначені вищи обставини уваги не звернув та не дав їм ніякої оцінки, чим порушив вимоги ст.ст.101-105 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа, в частині кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 р. по справі № 14/51/09 скасувати.
Справу № 14/51/09 в частині кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Коробенко Г.П.