Справа №127/17881/26
Провадження №1-кс/127/6851/26
28 травня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній діяльності Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
Прокурор відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній діяльності Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивоване тим, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026020000000059 від 27.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду справи, з матеріалів клопотання встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 25.02.2026 №26-К-26, укладеного між державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та фізичною- особою підприємцем « ОСОБА_4 » заплановано поставку макаронних виробів «групи В, клас екстра, трубчасті, ДСТУ 7043» до установ виконання покарань, а саме: до державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)» - 21.04.2026 - 600 кг., державної установи «Літинська виправна колонія №123» - 21.04.2026 - 720 кг., державної установи «Вінницька УВП №1» - 17.04.2026 - 2710 кг., державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» - 17.04.2026 - 2220 кг. При цьому, відповідно до додатку 2 до вищевказаного договору від 25.02.2026 №26-К-26 під документами, що підтверджують безпечність та якість товару, розуміється протокол досліджень (випробувань). Проте, під час виконання вказаного договору від 25.02.2026 №26-К-26 та поставки макаронних виробів до державних установ виявлено, що наданий протокол випробувань №0277 ПР від 10.03.2026, виданий ДП «Київоблстандартметрологія», має явні ознаки підробки, оскільки його друга та третя сторінка не відповідають першій (дати видачі протоколу відрізняються), що свідчить про його недостовірність. Окрім цього, відповідно до інформації ДП «Київоблстандартметрологія» від 24.04.2026 №973 Науково-випробувальна лабораторія ДП «Київоблстандартметрологія» отримувала заявку на проведення випробувань №0272 від 06.03.2026р. ФОП ОСОБА_4 , і проводила випробування «Макаронні вироби, група В, клас екстра, трубчасті». Однак, продукція, надана для випробувань, не відповідала ДСТУ 7043:2020 за фізико-хімічними показниками «вологість» та «масова частка деформованих виробів», що підтверджено Протоколом випробувань №0277 ПР від 10 березня 2026 року. Натомість у протоколі випробувань №0277 ПР від 10.03.2026, наданому представниками фізичної особи підприємця « ОСОБА_4 » під час поставки макаронних виробів до державних установ вказано, що продукція відповідає ДСТУ 7043:2020 за фізико-хімічними показниками «вологість» та «масова частка деформованих виробів».
25.05.2026 на підставі власноручно написаної заяви завідувачем складу продовольчої продукції ДУ «Літинська ВК (№123)» ОСОБА_5 , проведено огляд в приміщенні складу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено макаронні вироби, загальною вагою 720 кг та паперову бирку з надписом «Макаронні вироби» на 1 арк.
Вищевказане майно дає можливість встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також інші обставини, що мають значення для провадження, у зв'язку з цим слідчим у кримінальному провадженні 25.05.2026 винесено постанову про визнання вказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор в клопотанні зазначив, що вказане майно має істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містить сліди кримінального правопорушення та може бути використане під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з'ясування дійсних обставин події, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. На адресу суду прокурор ОСОБА_6 , який входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, попередньо суду було надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини 1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 ч. 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026020000000059 від 27.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.
Наведені в клопотанні обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42026020000000059 від 27.04.2026 року та іншими документами, доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою старшого слідчого від 25.05.2026 про визнання вилучених речей речовими доказами, вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42026020000000059 від 27.04.2026 року.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, вилучене 25.05.2026 року в ході проведення огляду в приміщенні складу ДУ «Літинська ВК (№123)», який розташований за адресою: 2-й провулок Богдана Хмельницького, 9-А селище Літин, Вінницького району, Вінницької області, оскільки дані речі мають значення речових доказів, при цьому прокурором доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 25.05.2026 року в ході проведення огляду в приміщенні складу ДУ «Літинська ВК (№123)», який розташований за адресою: 2-й провулок Богдана Хмельницького, 9-А селище Літин, Вінницького району, Вінницької області, а саме на: макаронні вироби, загальною вагою 720 кг., та паперову бирку з надписом «Макаронні вироби» на 1 арк., шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній діяльності Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Зобов'язати прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній діяльності Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя