26 січня 2011 р. № 5020-5/369
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2010
та на рішеннягосподарського суду міста Севастополь від 17.06.2010
у справі№ 5020-5/369
за позовомТовариства з обмеженою відповідальність "Севастопольська судоремонтна компанія"
доСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
простягнення 3 851,18 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.06.2010 у справі № 5020-5/369 (суддя І.В. Євдокімов), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2010 (судді: В.І. Гонтар, Ю.М. Гоголь, К.В. Волков), позов Товариства з обмеженою відповідальність "Севастопольська судоремонтна компанія" (далі -позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі -відповідач) про стягнення 3 851,18 грн. задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 3 124,72 грн., з яких: 2 613,00 грн. -основна заборгованість, 273, 54 грн. -пеня, 65,71 грн. - 3% річних, 172,47 грн. -збитки від інфляції та судові витрати.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 17.06.2010 скасувати, та направити дану справу на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте сторони не скористались своїм правом бути присутніми у судовому засіданні 26.01.2011.
Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 06.01.2011 (про порушення касаційного провадження) явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 1115 ГПК України та не є підставою для відкладення розгляду справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольська судоремонтна компанія" (виконавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (замовник) укладений договір № 2 (далі -договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався виконати роботи по ремонту РБ "Красноперекопск" в обсязі, згідно з відомостями на виконання робіт (додаток 1) та здати замовнику у строки передбачені даним договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному договором.
Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що договірна вартість робіт приблизна та узгоджена сторонами в сумі 11 160,00 грн.
Пунктом 3.5 договору сторони обумовили, що оплата робіт здійснюється замовником переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: зокрема 30% від вартості робіт за договором оплачується протягом 3-х банківських днів з моменту виконання 30% робіт згідно з даним договором.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що згідно з актом виконаних робіт від 20.08.2009, роботи відповідно до п. 3.5 договору № 2 від 14.07.2009 виконані ним належним чином, однак обов'язку з оплати вказаних робіт відповідачем здійснено не було.
Свої заперечення проти позовних вимог відповідач мотивує тим, що оскільки зазначений акт виконаних робіт підписаний неуповноваженою на те особою, то він не може бути доказом виконання робіт за договором, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами відповідача, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3.3. договору при завершенні робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, узгоджений з представником замовника.
Замовник протягом доби розглядає та направляє виконавцю затверджений акт виконаних робіт чи мотивовану відмову (п. 3.4. договору).
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача № 153 від 22.07.2009, останнім було визнано, що позивач виконав роботи на суму 2613,00 грн., зокрема зазначено, що у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт, рахунок 30% оплати повинен складати 2 613 грн., замість виставлених 3 348 грн.
У листі № 154 від 23.07.2009 відповідач підтвердив, що 21.07.2009 позивачем було надіслано на його адресу необхідні для оплати документи, а саме фінансовий акт 30% готовності від 20.07.2009, рахунок № 2 від 21.07.2009 та акт виконаних робіт від 20.07.2009.
Крім того, у вищезазначеному листі відповідач вказав, що оскільки п. 3.5. договору встановлено, що оплата 30% від вартості робіт здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту виконання, то строк виконання становить -до 24.07.2009.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором відповідно до фактичного обсягу робіт в сумі 2 613,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки у сумі 1000,00 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.
Сторони передбачили у п. 8.2. договору, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 1% від суми договору (на день оплати) за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.08 № 01-8/211 штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.
Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, умови укладеного між сторонами договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки у формі пені.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 1000,00 грн.
Згідно з приписами п. 18 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»від 11.04.2005 року №01-8/344 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином здійснив перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та встановив, що вона складає 273,54 грн., з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанції.
Крім того, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача нарахованих позивачем на розмір основної заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, та знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції, відповідач порушив виконання зобов'язання за договором, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, в силу наведених норм, є обґрунтованою.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного та місцевого господарських судів, а тому підстав для зміни чи скасування рішення та постанови судів попередніх інстанції, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2010 та рішення господарського суду міста Севастополь від 17.06.2010 у справі № 5020-5/369 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Т.Л. Барицька
Н.М. Губенко