01 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/1173/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І.С. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 (головуюча - Бонк Т. Б., судді: Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс"
до Фізичної особи - підприємця Дудаша Івана Васильовича
про стягнення коштів,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі № 907/1173/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 907/1173/25 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.
За наслідками перевірки цієї касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 907/1173/25, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 (Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Оскільки ціна позову становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000,00 грн станом на 2025 рік), то у розумінні положень ГПК України ця справа підлягає касаційному оскарженню лише у разі наявності виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Скаржник зазначає, що Висновок Верховного Суду у цій справі забезпечить єдність судової практики та захистить принцип правової визначеності, на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника у зв'язку з тим, що відсутній висновок Верховного Суду саме щодо оцінки товарно-транспортних накладних без підпису вантажоодержувача у сукупності з доказами подальшого використання деревини для отримання сертифікатів походження лісоматеріалів.
Вказане, на переконання скаржника, узгоджується з випадками, визначеними підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Проте, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування є декларативними, оскільки дійсно змістовних аргументів про те, що касаційна скарга у цій справі становить значний суспільний інтерес та має виняткове для учасника справи, який подає касаційну скаргу подана касаційна скарга не містить.
Верховний Суд зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб'єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки, та потреб суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства, тощо.
Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору.
Щодо ж "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не може свідчити про те, що дана справа становить саме суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Саме власне твердження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтована іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для скаржника, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
За наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі № 907/1173/25, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі № 907/1173/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.