01 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/1439/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гранд-Бека"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у справі за позовом Миколаївської міської ради
до фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення права власності на громадський будинок (магазин),
У вересні 2023 року Миколаївська міська рада (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи (далі - відповідач, ФОП Самедова Н.І.), в якому просила:
- зобов'язати ФОП Самедову Н. І. усунути перешкоди в користуванні Радою земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062, шляхом знесення громадського будинку (магазину) по просп. Миру, 2Б/10, м. Миколаїв;
- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за відповідачкою право власності на громадський будинок (магазин), який знаходиться за адресою: проспект Миру, 2Б/10, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229179048101, державна реєстрація від 20.04.2017, запис за № 20056483).
Позов мотивований тим, що вказана земельна ділянка передавалася відповідачці в оренду виключно для розміщення та обслуговування тимчасової споруди (торговельного павільйону) та без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Договір оренди сплив 08.12.2017. В подальшому Рада не приймала жодних рішень щодо надання права користування цією земельною ділянкою та права на її забудову. Проте, відповідач здійснила самочинне будівництво об'єкту нерухомості на земельній ділянці комунальної власності, яка ніколи не відводилась для цієї мети, що свідчить про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва на вільне володіння, користування та розпорядження землею комунальної власності.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначала, що земельна ділянка виділялась та передавалась їй саме для розміщення (будівництва) будівлі (павільйону, магазину), а саме будівництво відбувалося на підставі відповідних дозвільних документів.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 13.06.2025 у задоволенні позову відмовив.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2025 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Зобов'язав ФОП Самедову Н. І. усунути перешкоди в користуванні Радою земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину). В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на момент реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, так і станом на момент реєстрації за відповідачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна діяли договори оренди, які містили чіткі умови та застереження щодо використання земельної ділянки, а саме без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що факт присвоєння адреси не змінює статусу самочинності проведеного відповідачем будівництва та не виключає можливості задоволення позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 915/1402/16). Також жодним чином не змінює статус самочинного будівництва отримані відповідачем у період з 2003 по 2008 рік погодження на розміщення торговельного павільйону, технічні умови щодо підключення комунікацій до цього об'єкту, погодження його фасадного плану тощо.
Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35) вказав, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Оскільки Рада як власник земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності на самочинно збудоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі, тому задоволення вимоги про знесення такого майна та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав власника, узгоджується із наведеними приписами статті 152 Земельного кодексу України та положеннями частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.
До Верховного Суду від адвоката Надіч Нонни Дидронівни як представника Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гранд-Бека" (далі - скаржник, ПВКП "Гранд-Бека") - особи, яка не брала участі у розгляді справи, через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, у якій скаржник просить, зокрема, поновити строк на касаційне оскарження, зупинити виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку, скасувати оскаржувану постанову, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та клопотання про зупинення виконання вказаної постанови до закінчення її касаційного перегляду.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що її подано через електронний кабінет адвоката Надіч Нонни Дидронівни. У тексті касаційної скарги не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету ПВКП "Гранд-Бека".
Суд перевірив у підсистемі "Електронний суд" інформацію про електронний кабінет ПВКП "Гранд-Бека" за допомогою вказаного у касаційній скарзі коду скаржника - 23403893, однак відповідно до відповіді, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" юридична особа з кодом 23403893 не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Зі змісту частини шостої статті 6 ГПК України вбачається, що процесуальні наслідки слід застосовувати і у тому разі, якщо відповідний документ подано адвокатом, який має свій електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а особа, яку він представляє, власний електронний кабінет не зареєструвала, хоча є зобов'язаною це зробити.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною другою статті 174 ГПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати докази реєстрації ПВКП "Гранд-Бека" електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
З огляду на те, що Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху за наведених вище підстав, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваної постанови колегія суддів розглядатиме у разі усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гранд-Бека" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 915/1439/23 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 915/1439/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач