01 червня 2026 року Справа № 926/2131/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук О.В., розглянувши
заяву стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІЕВЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Чернівці
до боржника: Фізичної особи-підприємця Боднарюка Івана Дмитровича, с. Магала, Чернівецького району, Чернівецької області
про видачу судового наказу на вимогу про стягнення заборгованості - 167060,63 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІЕВЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Боднарюка Івана Дмитровича заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за червень 2026 - січень 2026 року на суму 167060,63 грн з яких: 159500,46 грн основного боргу, 1491,72 грн 3 % річних, 6068,45 грн інфляційних втрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року заяву про видачу судового наказу передано на розгляд судді Гончаруку О.В.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.
За приписами ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
До заяви про видачу судового наказу стягувачем додано додано копії: договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та розрахунок заборгованості.
Однак, суд встановив, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не містять його обов'язкових реквізитів, зокрема - підпису представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», а також відсутній підпис боржника Фізичної особи-підприємця Боднарюка Івана Дмитровича. За таких обставин, суд вважає, що він не створює прав та обов'язків для його сторін, а відтак не може слугувати підставою для нарахування заборгованості та пред'явлення відповідних вимог.
Отже, за відсутності належно укладеного договору заявлені вимоги не є безспірними, що виключає можливість їх розгляду в порядку наказного провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» до Фізичної особи-підприємця Боднарюка Івана Дитровича заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 167060,63 грн за період червень 2026 - січень 2026 року з підстав п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 148, 150, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обдмеженою відповідальністю «ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» до Фізичної особи-підприємця Боднарюка Івана Дмитровича про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у сумі 167060,63 грн та 332, 80 грн судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Гончарук