65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2322/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/2322/25
За позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150) в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-4; код ЄДРПОУ 41168670)
До відповідачів: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661), Приватного підприємства “Екоспецприлад» ( 65029, м. Одеса, вул. Градоначальницька, буд. 4; код ЄДРПОУ 37224083)
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, буд. 12, 8 поверх; код ЄДРПОУ 21312821)
Про визнання недійсним договору та стягнення 300960,00 грн.
За участі:
Від прокуратури: Шунькіна Н.О., посвідчення
Від Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області: не з'явився
Від Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»: Коляда В.М., самопредставництво
Від Приватного підприємства “Екоспецприлад»: не з'явився
Від Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: не з'явився
Встановив: Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», Приватного підприємства “Екоспецприлад», у якій просить суд визнати недійсним договір від 05.11.2018 №53-123-01-18-04834, укладений між Відокремленим підрозділом “Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та приватним підприємством “Екоспецприлад», та стягнути з приватного підприємства “Екоспецприлад на користь філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» 300960,00 грн, а з філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 300960,00 грн стягнути в дохід держави.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. прийнято позовну заяву Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2322/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Провадження у справі №916/2322/25 зупинено до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2026р. поновлено провадження у справі №916/2322/25. Підготовче засідання у справі призначено на "11" травня 2026 р. о 11:40. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачам та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора в судове засідання, призначене на 11.05.2026р. о 11:40.
20.04.2026р. до суду від Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву.
27.04.2026р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.
11.05.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2026р. о 15:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "27" травня 2026 р. о 15:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 27.05.2026р. о 15:00.
У судовому засіданні 27.05.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 01.06.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, прокурором, було зазначено суду, що ВП «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» 20.09.2018р. в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі Товар - код CPV 31310000-2 по ДК 021:2015 - Мережеві кабелі (Кабель подовжуючий - 12 шт), очікувана вартість 252 000,00 грн без ПДВ, оголошення UA2018-09-20-000327-b, доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2018- 09-20-000327-b.
Згідно з протоколом № 531 розгляду тендерних пропозицій по процедурі відкритих торгів на закупівлю товару код CPV 31310000-2 - мережеві кабелі (кабель подовжуючий) переможцем торгів визнано Приватне підприємство «Екоспецприлад» з остаточною ціною пропозиції 250800,00грн без ПДВ.
За доводами прокурора, з огляду на викладене, саме вказаний протокол № 531 є тим рішенням, яким в силу приписів частини 6 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі» Приватне підприємство «Екоспецприлад» визнано переможцем публічної закупівлі UA-2018-09-20-000327-b.
За результатами проведених торгів між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі заступника ВП «Южно-Українська АЕС» та Приватним підприємством «Екоспецприлад» укладено Договір на постачання товару від 05.11.2018р. № 53-123-01-18-04834 (далі за текстом - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити товар - код CPV 31310000-2 по ДК 021:2015 - Мережеві кабелі (Кабель подовжуючий), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018 року.
Окрім того, як було зазначено суду прокурором, додатковою угодою №1 від 06.12.2018р., сторонами внесено зміни в пункт 3.1 Договору та викладено в новій редакції: «Постачання здійснюється згідно Специфікації (додаток до договору № 1) до 15.12.2018 транспортом Постачальника, на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнську відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника Постачальника».
За посиланням прокурора, за інформацією філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» № 23- 0030.06/12909-вих від 20.05.2025 вбачається, що зобов'язання учасників договірних відносин по Договору від 05.11.2018р. №53-123-01-18-04834 виконані сторонами в повному обсязі, розрахунки між останніми здійсненні повною мірою, фінансування закупівлі здійснювалося за власні кошти підприємства.
Як було зазначено суду прокурором, у подальшому, рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 12.04.2024р. № 72/25-р/к у справі № 72/17-23 визнано, що Привтане підприємство «Екоспецприлад» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Екотехніка» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі щодо «Кабель подовжуючий - 12 шт. (пункт РПЗ -9.426): ДК021:2015:31310000-2 - «Мережі кабелі», проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-09-20-000327-b).
З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/25-р/к від 12.04.2024р. у справі № 72/17-23 дійшла висновку, що Приватне підприємство «Екоспецприлад» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Екотехніка» під час підготовки документації для участі у процедурі закупівлі, які проводило ВП «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-09-20-000327-b, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі».
Також, прокурор зазначав, що у судовому порядку рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/25-р/к від 12.04.2024р. у справі № 72/17-23, у передбачений частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», двомісячний строк з дня його одержання, не оскаржувалося, що підтверджується інформацією наданою Південно-західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України від 06.05.2025 № 72-02/1892е.
Посилаючись на ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічну закупівлі», прокурор зазначав, що тендер відбувся за участю двох учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.
За поясненнями прокурора, придбання ВП «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» товару за найменуванням мережеві кабеля відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка Приватного підприємства «Екоспецприлад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Екотехніка» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.
За доводами прокурора, договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «Екоспецприлад» на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Також, прокурор зазначав суду, що Приватне підприємство «Екоспецприлад», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 300960,00 грн. та вищевказані кошти повинні бути повернуті філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Надаючи відзив, Акціонерним товариством «НАЕК «Енергоатом» було зазначено суду, що на момент розгляду тендерних пропозицій і прийняття рішення про визначення переможця, не було відомо про антиконкурентні узгоджені дії учасників Приватного підприємства «Екоспецприлад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Екотехніка», (адміністративною колегією Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було винесено відповідне рішення лише 12.04.2024 р. № 72/25-р/к у справі № 72/17-23).
Як вказує відповідач, на момент вчинення філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» одностороннього правочину, який полягає в прийнятті рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі, філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» не порушила жодного з обмежень, передбачених ст. 203 ЦК України.
За посиланням відповідача, прокурором не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного Договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Також, відповідачем зазначено, що 19.12.2025р. Верховним судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду винесено Постанову по справі №922/3456/23, правові висновки якої свідчать про безпідставність позовних вимог.
Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено, що прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог. Вказані дії учасників закупівлі спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору на постачання товарів не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, та навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Прокурор вказує, що оскільки, спірний тендер відбувся за участю учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, договір, укладений за його підсумками, спотворено діями всіх його учасників, та відповідно підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі статей 203,215,228 ЦК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», за час розгляду справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Надаючи оцінку доводам Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, покладеним в основу позовних вимог в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, та оцінюючи позовні вимоги, які направлено на визнання недійсним Договору від 05.11.2018р. №53-123-01-18-04834 та стягнення одержаних 300960,00 грн. в дохід держави, суд зазначає наступне.
Як з'ясовано судом, за результатами проведених торгів між Державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» в особі заступника ВП «Южно-Українська АЕС» та Приватним підприємством «Екоспецприлад» укладено договір на постачання товару від 05.11.2018 №53-123-01-18-04834. за умовами пункту Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити товар - код CPV 31310000-2 по ДК 021:2015 - Мережеві кабелі (Кабель подовжуючий), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018 року.
Розглядаючи дану справу, судом з'ясовано, що рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 12.04.2024р. № 72/25-р/к у справі № 72/17-23 визнано, що Приватне підприємство «Екоспецприлад» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Екотехніка» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі щодо «Кабель подовжуючий - 12 шт. (пункт РПЗ -9.426): ДК021:2015:31310000-2 - «Мережі кабелі», проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-09-20-000327-b).
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурором було зазначено суду, що спірний Договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Отже, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсним Договору, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з Приватного підприємства “Екоспецприлад на користь філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» 300960,00 грн, а з філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом», в дохід держави (на підставі ч.3 ст.228 ЦК).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки: які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна; ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
У п. 74, п. 75 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зазначено, що вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
У п. 76, п. 77 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зроблено висновок, що застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
У постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зауважено, що Об'єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Також, Об'єднана палата звертала увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.
Суд зазначає, на спростування доводів та тверджень прокурора, що були надані ним у судовому засіданні та визначено у поданих письмових пояснень до суду, що при розгляді даного спору Об'єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, та зазначила, що при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги прокурора у даній справі, судом враховується висновок, що викладено у постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23, яким зазначено, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням висновків, що містяться у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23, суд приходить до висновку, що застосування ч.3 ст.228 ЦК до спірних відносин призведе до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», Приватного підприємства “Екоспецприлад» про визнання недійсним Договору від 05.11.2018р. №53-123-01-18-04834, укладеного між Відокремленим підрозділом “Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та Приватним підприємством “Екоспецприлад».
Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору від 05.11.2018р. №53-123-01-18-04834, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства “Екоспецприлад на користь філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» 300960,00 грн, а з філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 300960,00 грн в дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Приймаючи до уваги наведене, а також ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі, заходи забезпечення позову про накладення арешту на майно, що належить Приватному підприємству “Екоспецприлад» та грошові кошти, які належать Приватному підприємству “Екоспецприлад», що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 300960,00 грн., вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6033,92 грн. сплачені за подання позовної заяви до суду та у розмірі 1211,20 грн. сплачені за подання заяви про забезпечення позову, покладаються на Миколаївську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 123, 129, ч. 9 ст. 145, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», Приватного підприємства “Екоспецприлад» про визнання недійсним договору та стягнення 300960,00 грн. - відмовити в повному обсязі.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 6033,92 грн. сплачені за подання позовної заяви до суду та у розмірі 1211,20 грн. сплачені за подання заяви про забезпечення позову, покладаються на Миколаївську обласну прокуратуру.
3.Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. по справі №916/2322/25 - скасувати.
Повне рішення складено 01 червня 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко