26 травня 2026 року Справа № 915/27/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,
та представників сторін:
представник стягувача: Щедров О.Р. (в режимі відео конференції),
представник боржника в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Приватного підприємства «Стартком-Агро» від 27.03.2026 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Молчанової Антоніни Сергіївни від 06.09.2024 у виконавчому провадженні про зупинення виконавчих дій та зобов'язання державного виконавця вчинити дії у справі № 915/27/24
за позовом Приватного підприємства «Стартком-Агро» (код ЄДРПОУ 40288215; вул. Богопільська, буд. 43-А, м. Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область, 55200)
до відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (код ЄДРПОУ 00854995; вул. Козацька, буд. 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107)
про стягнення коштів в сумі 6 109 916,16 грн
встановив:
27.03.2026 до господарського суду від Приватного підприємства «Стартком-Агро» надійшла скарга від 27.03.2026 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Молчанової Антоніни Сергіївни від 06.09.2024 у виконавчому провадженні про зупинення виконавчих дій та зобов'язання державного виконавця вчинити дії, у якій заявник просить суд:
« 1. Визнати неправомірною постанову державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Молчанової Антоніни Сергіївни від 06.09.2024 у виконавчому провадженні №75977475 про зупинення вчинення виконавчий дій.
2. Зобов'язати державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 34992415) поновити порушене право Приватного підприємства «Стартком-Агро» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40288215) шляхом скасування постанови від 06.09.2024 у виконавчому провадженні №75977475 про зупинення вчинення виконавчий дій, та продовжити примусове виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 по справі №915/27/24 (наказ про виконання від 01.08.2024 №915/27/24) у виконавчому провадженні №75977475».
За твердженнями заявника наразі, безпосередньо у випадку із стягненням грошових коштів з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове», використання п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» перетворилось на легальне ухилення Державою від виконання грошових зобов'язань. Єдиний майновий комплекс Державного підприємства перебуває в процесі приватизації ще з 2018 року, а конкретні дії по приватизації (оцінка активів, підготовка і оголошення аукціону, тощо) ще навіть не розпочались. Вважає, що тривале невиконання рішення означає фактичне позбавлення ПП «Стартком-Агро» права користуватися власними коштами, що становить незаконне та непропорційне втручання Держави у право приватної власності. Підстава для зупинення виконавчого провадження, передбачена п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», розрахована на тимчасовий захист процесу приватизації - але аж ніяк не на безстрокове блокування виконання судових рішень. Заявник наголошує, що застосована підстава для зупинення виконавчого провадження набула характеру безстрокового і невизначеного обмеження прав Стягувача, що є несумісним із принципом верховенства права.
Також до суду від Приватного підприємства «Стартком-Агро» надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку від 27.03.2026, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця і поновити пропущений процесуальний строк.
Водночас причини пропуску такого строку підприємство вважає поважними з підстав повної необізнаності про приватизаційні процеси і процедури, дійсний строк такої приватизації, та правові підходи Європейського суду з прав людини та Верховного Суду до таких спірних правовідносин.
Заявник вказує, що в березні 2025 ПП «Стартком-Агро» звернулось до Адвокатського об'єднання «АСТРА ЛІБЕРТА» із дорученням, в межах договору про надання правничої допомоги №48 від 22.12.2025, про надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань невиконання органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 по справі №915/27/24 (наказ про виконання від 01.08.2024 №915/27/24). За інформацією Стягувача грошові кошти, на виконання рішення суду, від органу примусового виконання рішень не надходити та причини нездійснення відповідних виконавчих дій Стягувачу невідомі. В процесі виконання доручення клієнта було установлено, що згідно з Автоматизованою системою виконавчих проваджень, на виконанні Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, перебуває виконавче провадження №75977475 стосовно примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 у справі №915/27/24 (наказ про виконання від 01.08.2024 №915/27/24) по стягненню з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» на користь ПП «Стартком-Агро» грошових коштів. В Автоматизованій системі міститься позначка про зупинення цього виконавчого провадження.
Надалі, за ствердженнями заявника, адвокатське об'єднання звернулось до органу примусового виконання рішень з адвокатським запитом про надання документів і інформації стосовно причин зупинення виконавчого провадження, а також доказів надсилання постанови про зупинення вчинення виконавчий дій Стягувачу. Головним державним виконавцем, Надією Котовською, надана відповідь на адвокатський запит, згідно з якою 06.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки встановлено: згідно додатку 7 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 р №1574 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 23.10.2020 р. №1714) єдиний майновий комплекс державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (код за ЄДРПОУ 00854995) розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, включений до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, що підтверджується інформацією наданою Фондом державного майна України від 13.05.2025.
Також вказує, що у відповідь на адвокатський запит, Новоодеським відділом державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наданий лист Фонду державного майна України, а також список рекомендованих листів за 09.09.2024. У списку рекомендованих листів дійсно міститься строка наступного змісту: адреса: вул. Богопільська, 43-А, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55207; адресат: ПП «Стартком-Агро»; маса: 30; вартість: 30.00; № відправлення (ШКІ): нерозбірливо. Водночас вважає такий список жодним чином не підтверджує, що Стягувачу цим листом направлялась саме постанова від 06.09.2024 у виконавчому провадженні №75977475 про зупинення вчинення виконавчий дій. Список не містить копій поштових накладних і описів вкладення, що могли б дійсно ідентифікувати зміст відправлення, список не містить підписів жодної посадової особи, відповідальної за відправлення кореспонденції. Тому, вважає, що Стягувач належним чином отримав спірну постанову від 06.09.2024 у виконавчому провадженні №75977475 тільки із відповіддю на адвокатський запит, яку Адвокатське об'єднання отримало 17.03.2026.
За ствердженнями заявника, також спрямовані адвокатські запити вих. 11 від 12.03.2026, вих. №12 від 12.03.2026 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, де запитувалась інформація про поточний етап приватизації та копії наказів Фонду. Відповідь на адвокатський запит до органу примусового виконання рішень отримана 17.03.2026. Відповідь від Регіонального відділення отримана 16.03.2026. Відповідь від Фонду отримана 20.03.2026.
Вказує, що за результатами виконання доручення ПП «Стартком-Агро», Адвокатським об'єднанням надано клієнтові письмову правову консультацію вих. №14 від 24.03.2026.
Зазначає, що саме з ознайомленням із цією консультацією, а також відповідями на адвокатські запити, які стверджують фактичну стагнацію приватизаційного процесу протягом 7 років і більше, ПП «Стартком-Агро» стало обізнаним про порушення свого права. Надалі Приватне підприємство «Стартком-Агро» звернулось до Адвокатського об'єднання «АСТРА ЛІБЕРТА» із дорученням вих. №35 від 25.03.2026, яким просило звернутися до суду із скаргою на постанову державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.09.2024 у виконавчому провадженні № 75977475, про зупинення вчинення виконавчих дій.
Вважає, що сукупність наведених обставин - об'єктивна складність правового питання, неможливість самостійно усвідомити порушення права без кваліфікованого правового аналізу, відсутність належних доказів вручення постанови, а також негайна процесуальна активність Стягувача після усвідомлення факту порушення права - є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення відповідно до ст. 341 ГПК України.
Ухвалою суду від 01.04.2026 прийнято скаргу Приватного підприємства «Стартком-Агро» від 27.03.2026 (вх. № 4310/26) на постанову державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Молчанової Антоніни Сергіївни від 06.09.2024 у виконавчому провадженні про зупинення виконавчих дій та зобов'язання вчинити дії - до розгляду; розгляд скарги було призначено на 21.04.2026; постановлено Новоодеському відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати письмові пояснення по суті скарги та докази в обґрунтування.
09.04.2026 від представника заявника надійшла заява від 09.04.2026 за вх. № 5048/26 про участь в зазначеному засіданні та у подальших засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою під системи відеоконференцзв'язку ЄСІКС, яка ухвалою суду від 13.04.2026 задоволена.
20.04.2026 до суду від Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу, в яких просить у задоволенні скарги Приватного підприємства «Стартком-Агро» на постанову державного виконавця від 06.09.2024 про зупинення виконавчого провадження відмовити в повному обсязі.
У запереченнях державний виконавець зазначає, що станом на 20.04.2026 на виконанні у Новоодеському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває 77 виконавчих проваджень на суму 20 985 716 грн., де боржником є Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове». Станом на 20.04.2026 зведене виконавче провадження зупинено на підставі п. 12 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження», а саме включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, оскільки згідно додатку 7 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 р. № 1574 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 23.10.2020 р. № 1714) єдиний майновий комплекс державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (код за ЄДРПОУ 00854995) розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, включений до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках. Вказує, що за наявності офіційного підтвердження від ФДМУ про статус Боржника, у державного виконавця відсутні дискреційні повноваження (право вибору) щодо продовження виконавчих дій. Будь-яке інше рішення виконавця було б протиправним та прямо суперечило б вимогам спеціального Закону.
Також за ствердженнями виконавця, відповідно до Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», суб'єктом, відповідальним за проведення приватизації, є Фонд державного майна України, державний виконавець не наділений повноваженнями контролювати хід приватизації, призначати керівників ДП чи затверджувати умови продажу. Отже, покладання відповідальності на виконавця за темпи приватизації вважає юридично помилковим, оскільки виконавець лише констатує юридичний статус Боржника, встановлений іншим державним органом.
Ухвалою суду від 21.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 26.05.2026. Новоодеському відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у строк до 12.05.2026 (включно) надати суду інформацію щодо направлення постанови про зупинення виконавчих дій від 06.09.2024 у ВП №75977475 на адресу стягувача та боржника та докази в обґрунтування та, зокрема докази отримання поштового відправлення стягувачем.
22.04.2026 до суду від стягувача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи докази, що надані Фондом державного майна України у відповідь на адвокатський запит сторони позивача (копії: супровідного листа ФДМ України, наказу № 670 від 18.05.2028, наказу № 1574 від 28.12.2019, наказу № 1 від 04.01.2022, конверту, докази направлення клопотання з додатками сторонам).
04.05.2026 до суду від Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява (документ сформовано в системі «Електронний суд» 03.05.2026), в якій просить долучити до матеріалів справи докази на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2026.
05.05.2026 до суду від Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла аналогічна за змістом заява (документ сформовано в системі «Електронний суд» 05.05.2026), в якій просить долучити до матеріалів справи докази на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2026. Також до заяви долучає, зокрема докази надсилання вказаної заяви учасникам справи.
У заяві вказує, що 06.09.2024 державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у АСВП № 75977475, яку за вихідним № 46527 направлено на адреси сторін виконавчого провадження простою поштовою кореспонденцією. Станом на 01.05.2026 реєстр відправлень простої поштової кореспонденції за 2024 рік відповідно до Порядку ведення діловодства в органах державної виконавчої служби, номенклатури відділу, знищено за закінченням строку зберігання, оскільки строк зберігання такої документації становить 1 рік, тому надати докази направлення та отримання поштового відправлення з постановою про зупинення вчинення виконавчих дій стягувачем станом на 01.05.2026 немає можливості.
Державний виконавець повідомляє, що у Автоматизованій системі виконавчого провадження реалізовано направлення документів виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що формується відповідне повідомлення. Тому згідно до повідомлення № 1867619 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС 06.09.2024, 15:19:44 документ «Постанова про зупинення вчинення виконавчих дій» від 06.09.2024 виконавчого провадження АСВП № 75977475 доставлено до електронного кабінету ЄСІТС: ЄДРПОУ: 40288215; Назва: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТАРТКОМ-АГРО"; згідно до повідомлення № 1867620 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС 06.09.2024, 15:19:44 документ «Постанова про зупинення вчинення виконавчих дій» від 06.09.2024 виконавчого провадження АСВП № 75977475 доставлено до електронного кабінету ЄСІТС: ЄДРПОУ: 00854995; Назва: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПЛЕМРЕПРОДУКТОР "СТЕПОВЕ".
У зв'язку з цим, просить долучити вказані повідомлення до справи як підтвердження направлення сторонам виконавчого провадження постанови про зупинення.
Станом на момент проведення судового засідання будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
26.05.2026 у судовому засіданні представник стягувача просив поновити пропущений процесуальний строк на подання скарги.
26.05.2026 у судове засідання представник боржника не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду від 21.04.2026 та всіх судових рішень у даній справі до електронного кабінету боржника.
За правилами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
26.05.2026 за результатами розгляду скарги, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.
Вислухавши пояснення заявника, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 у справі № 915/27/24 було задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Стартком-Агро» повністю, стягнуто з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове» (код ЄДРПОУ 00854995; вул. Козацька, буд. 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107) на користь Приватного підприємства “Стартком-Агро» (код ЄДРПОУ 40288215; вул. Богопільська, буд. 43-А, м. Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область, 55200) грошові кошти в загальній сумі 6109916,16 грн (із яких: 4310162,82грн - сума основної заборгованості за Договором № 16 від 28.11.2021, 186127,72грн - 3% відсотки річних, 1613625,62 грн - втрати від інфляції) а також 91648,74 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 16.07.2024.
01.08.2024 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, який стягувачем пред'явлено на виконання до виконавчої служби.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/27/24, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
Враховуючи вищевикладені норми чинного господарського процесуального законодавства та з огляду на пропуск скаржником строку для подання скарги, суд вважає за необхідне перш за все надати оцінку саме клопотанню відповідача про поновлення строку на оскарження.
Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено процесуальним законом, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Отже, вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Таким чином, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, скаржник зазначав про те, що ПП «Стартком-Агро» дізнався про порушення свого права саме з ознайомленням з правовою консультацією адвокатського об'єднання від 24.03.2026, а також відповідями на адвокатські запити, які стверджують фактичну стагнацію приватизаційного процесу протягом 7 років і більше. Вказує, що належним чином отримана постанова від 06.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 75977475 тільки із відповіддю на адвокатський запит, яку Адвокатське об'єднання отримало 17.03.2026. Водночас причини пропуску строку підприємство вважає поважними з підстав повної необізнаності про приватизаційні процеси і процедури, неможливістю самостійно усвідомити порушення права без кваліфікованого правового аналізу, відсутністю належних доказів вручення постанови. Негайну процесуальну активність стягувача після усвідомлення факту порушення права вважає достатньою підставою для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення відповідно до ст. 341 ГПК України.
У даному контексті суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена дія).
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 18.02.2021 у справі № 640/25034/19.
Більш того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.
У пунктах 52, 53 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20 також зазначено, що враховуючи положення законодавства (статті 18,19, 28 Закону «Про виконавче провадження»), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Таким чином, з урахуванням презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, Приватним підприємством «Стартком-Агро» не спростовано наявності у нього можливостей контролювати стан виконавчого провадження, своєчасно отримувати інформацію про вчинені виконавчі дії державного виконавця та звертатися із відповідною скаргою з дотримання строків, визначених у ст. 341 ГПК України.
З огляду на матеріали справи, скаржник з моменту відкриття виконавчого провадження №75977475 мав доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 395/1003/13-ц, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу є обставиною, що свідчить про об'єктивну можливість скаржника ознайомитись з відповідними постановами державних виконавців/вчиненими виконавчими діями.
У матеріалах справи міститься повідомлення № 1867619 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС на підтвердження отримання приватним підприємством «Старком-Агро» 06.09.2024 о 15:19 документу «постанова про зупинення вчинення виконавчих дій» від 06.09.2024 виконавчого провадження АСВП № 75977475.
З урахуванням вищенаведених норм законодавства та усталену позицію Верховного Суду, з огляду на встановлені обставини отримання/неотримання ПП «Стартком-Агро» оскаржуваної постанови державного виконавця, скаржник у будь-якому випадку саме 06.09.2024 мав об'єктивну можливість дізнатися про її зміст, зокрема шляхом подання відповідного запиту та/або ознайомлення з паперовими матеріалами або шляхом ознайомлення з відповідною постановою в електронному вигляді.
З урахуванням положення ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», суд констатує, що скаржником не було надано до суду жодних доказів безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 75977475 чи шляхом доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, - одразу після отримання повідомлення про винесену державним виконавцем оскаржувану постанову щодо закриття виконавчого провадження.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що скаржником, який є стягувачем у виконавчому провадженні № 75977475, не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Інших об'єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця, стягувачем не наведено.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, що процесуальний строк звернення до суду зі скаргою ним було порушено з об'єктивних та поважних причин.
Таким чином, скаржник знаючи з 06.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій, мав можливість звернутись до господарського суду з відповідною скаргою в межах строків, встановлених ч.1 ст. 341 ГПК України.
Як вже зазначалося вище та вбачається із матеріалів справи, за правовою допомогою стосовно надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питання невиконання рішення суду від 11.06.2024 по справі № 915/27/24, ПП «Стартком-Агро» звернулося лише в грудні 2025 року, тобто майже через три місяці з моменту винесення відповідної постанови та надалі зі скаргою на дії/бездіяльність/ державного виконавця скаржник звернувся до суду 27.03.2026, тобто майже через 2 роки після прийняття постанови від 06.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 75977475.
Суд відмічає, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про примусове виконання рішення (в якій просив, зокрема відкрити виконавче провадження, здійснити заходи примусового виконання рішення суду) та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні.
За приписами частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що до вказаної скарги на дії/ бездіяльність державного виконавця скаржником не додано жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували причини та неможливість довідатись (ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, тощо) про зупинення вчинення виконавчих дій та винесення виконавцем відповідної постанови від 06.09.2024 раніше, а тому суд дійшов висновку, що зазначені скаржником обставини пропущення строку на подання скарги не є поважними і відповідно за таких обставин позивач (скаржник) міг довідатись про зупинення вчинення виконавчих дій раніше - після винесення постанови від 06.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій і відповідно звернутись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця у строк, встановлений пунктом «а» ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду.
Поряд з цим, суд зазначає, що подання після закінчення процесуальних строків скарги, яка залишена без розгляду, не позбавляє скаржника в майбутньому права на звернення до суду з аналогічною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку з доданням належних доказів у відповідності до норм процесуального закону.
Всі інші доводи, наведені скаржником у скарзі, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Аргументи учасників процесу, наведені по суті скарги, господарський суд залишає без правової оцінки, оскільки наявні процесуальні передумови для залишення скарги без розгляду.
Керуючись ст.ст.233-235,341 ГПК України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Стартком-Агро» про поновлення пропущеного процесуального строку від 27.03.2026 на подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.
2. Залишити без розгляду скаргу Приватного підприємства «Стартком-Агро» від 27.03.2026 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Молчанової Антоніни Сергіївни від 06.09.2024 у виконавчому провадженні про зупинення виконавчих дій та зобов'язання державного виконавця вчинити дії у справі № 915/27/24.
Ухвала набрала законної сили в день її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.06.2026.
Суддя Т.М. Давченко