01 червня 2026 року Справа № 915/854/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного підприємства “УКРТЕХСЕРВІС», вул. Європейська, 19 В, кімната 21, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 31336556)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОРОША», вул. Ю. Дороша, 1, с. Прибужжя, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56445 (код ЄДРПОУ 42960414)
про стягнення коштів в сумі 860 000, 00 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “УКРТЕХСЕРВІС» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОРОША» кошти в сумі 860 000, 00 грн.
Позивач просить суд вирішити питання судових витрат.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 позовну заяву (вх. № 8349/25 від 02.06.2025) Приватного підприємства “УКРТЕХСЕРВІС» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОРОША» про стягнення коштів у розмірі 860 000, 00 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 07.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В порушення ст. 6 ГПК України відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 21/10-2022 від 21.10.2022, а саме зобов'язань щодо вчасного повернення коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі у розмірі 860 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 256, 257, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 14.1.257 Податкового кодексу України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
21.10.2022 між ПП “УКРТЕХСЕРВІС» (позикодавець) та ОСББ “ДОРОША» (позичальник) укладено Договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 21/10-2022 від 21.10.2022, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.2 договору оскільки між сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі.
Відповідно до п. 2.1 договору сума позики становить 900 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору позикодавець надає позику частинами з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору строк позики до “21» жовтня 2023 року.
Відповідно до п. 4.2 договору строк, вказаний у п. 4.1, може бути продовжений за згодою сторін.
Відповідно до п. 5.1 договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п. 4.1. цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 860 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжна інструкція № 1817 від 25.10.2022 на суму 50 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1818 від 27.10.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1821 від 01.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1823 від 02.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1827 від 03.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1837 від 11.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1838 від 14.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1839 від 15.11.2022 на суму 100 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 1843 від 17.11.2022 на суму 110 000, 00 грн.
У всіх платіжних інструкціях в призначенні платежу зазначено “безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно Договору позики № 21/10-2022 від 21.10.2022 р. без ПДВ».
Грошові кошти перераховано на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 , який зазначено в договорі № 21/10-2022 від 21.10.2022.
31.01.2025 позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення позики вих. № 02 від 31.01.2025, в якій позивач вимагав від ОСББ “ДОРОША» виконати свої зобов'язання за договором № 21/10-2022 від 21.10.2022 належним чином та перерахувати на рахунок суму заборгованості 860 000, 00 грн.
Факт на правлення 31.01.2025 та отримання відповідачем 24.02.2025 претензії вих. № 02 від 31.01.2025 підтверджується трекінгом відправлення 5500218380825 з офіційного сайту АТ “Укрпошта».
Суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу наданої поворотної фінансової допомоги в сумі 860 000, 00 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 21.10.2022 між ПП “УКРТЕХСІРВІС» (позикодавець) та ОСББ “ДОРОША» (позичальник) укладено Договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 21/10-2022 від 21.10.2022, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк (до 21.10.2023) (п. 1.1, п. 4.1 договору).
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 860 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями які (кошти) в силу умов п. 4.1 договору підлягали поверненню позивачу до 21.10.2023. В призначенні платежу позивач зазначив, що безвідсоткова фінансова допомога є поворотною та надається згідно договору № 21/10-2022 від 21.10.2022.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів повернення грошових коштів в розмірі 860 000, 00 грн., строк оплати яких настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Відповідачем не подано суду жодних заперечень по суті спору. При цьому, судом враховано, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто обізнаний з фактом звернення позивача до господарського суду із даним позовом та мав достатньо часу для висловлення власної правової позиції по суті спору.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), в сумі 860 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 12 900, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 315 від 02.06.2025.
При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір в спірному випадку становить 10 320, 00 грн.
Судовий збір в сумі 2 580, 00 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 10 320, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОРОША», вул. Ю. Дороша, 1, с. Прибужжя, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56445 (код ЄДРПОУ 42960414) на користь позивача Приватного підприємства “УКРТЕХСЕРВІС», вул. Європейська, 19 В, кімната 21, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 31336556):
- 860 000, 00 грн. (вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.) - коштів;
- 10 320, 00 грн. (десять тисяч триста двадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 01.06.2026
Суддя Е.М. Олейняш