01 червня 2026 року Справа № 915/604/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 25.05.2026 (вх. №7694/26 від 25.05.2026), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявниця, посилаючись на п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру ОСОБА_2 призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможним, прийняти план реструктуризації (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 70321,20 грн та списання коштів у сумі 222014,62 грн та зупинити нарахування всіх штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви заявниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість приблизно 292284,90 грн перед 22 фінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/604/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 3 ст. 37 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України - в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Статтями 162, 164 ГПК України та ст. 116 КУзПБ визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви (заяви) та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.
У відповідності до вимог п. 5, п.п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
(Пункт 1 частини другої статті 115 виключено на підставі Закону №2971-IX від 20.03.2023)
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до неї додатки суд встановив наявність недоліків.
По-перше, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підставою звернення до суду заявник вказує п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Суд зазначає про те, що згідно ч. 1 ст. 1 Кодексу про банкрутство загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Для встановлення підстави для відкриття справи (п. 4) дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Заявницею не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов'язань та унеможливлять виконання цих зобов'язань протягом наступних 12 місяців. Тобто, заявником не додано доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Отже, заявник має надати суду аргументовані пояснення з відповідними доказами.
По-друге, у заяві про відкриття провадження у справі заявниця указує про наявність заборгованості перед 22 кредиторами у загальному розмірі 292284,90 грн, однак, конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду не вказано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ.
З огляду на зазначене, суд зобов'язує ОСОБА_1 повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, відомості та докази припинення обов'язкових платежів тощо, оскільки більша частина заборгованості боржниці виникла за договорами, укладеними вже в 2025 році.
По-третє, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 116 КУзПБ у заяві зазначається перелік документів, що додаються до заяви.
Так, у заяві боржник вказує наступні додатки:
« 1. Договір АК Белінська М.zip. 2. Кредитні договори Белінська М.pdf. 3. Особисті документи Белінська М.pdf. 4. Процесуальні документи Белінська М.pdf. 5. УБКІ Белінська М.pdf. 6. Декларації Белінська М.zip».
Проте, зазначені додатки не відповідають переліку матеріалів, доданих до заяви про неплатоспроможність боржника.
Відсутність такого переліку позбавляє можливості суд перевірити, чи всі документи, які заявниця мала намір подати до суду, фактично подані. Наведений перелік також не дає змоги суду встановити, які саме докази (весь перелік) додані заявницею до заяви, що унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими боржниця обґрунтовує свої вимоги.
Отже, заявнику необхідно виправити зазначені недоліки та зазначити у заяві конкретизований перелік усіх документів, які додаються до заяви із зазначенням кожного окремого документу з його реквізитами.
Також в порушення вимог п. 5, п.п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, в заяві боржниця не у всіх випадках зазначає докази, що підтверджують певні обставини.
Тобто, виходячи з положень п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК, у тексті заяви має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події є відповідні документи (письмові докази), електронні докази.
Суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. СУД НЕ МАЄ ЗДОГАДУВАТИСЯ, ЯКУ ОБСТАВИНУ ДОВОДИТЬ ДОДАНИЙ ДО ЗАЯВИ ДОКАЗ.
Так, у тексті заяви заявником має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події або явища є відповідні документи (письмові докази), річ (речові докази), електронні докази.
Наприклад, якщо у тексті заяви є посилання на ту обставину, що отримані від кредиторів кошти були спрямовані боржником на погашення критичних прострочень перед банками, щоб уникнути блокування рахунків; оплату життєво необхідних витрат: оренда квартири у м. Києві та витрати на періодичні лікування, то у тексті заяви одразу необхідно зробити посилання на відповідні докази, з наданням цих доказів до суду.
Окрім наведеного, суд зауважує, що долучені виписки з рахунків боржника без жодного обґрунтування та посилання на ці виписки у заяві про неплатоспроможність боржника.
До того ж, деякі матеріали взагалі неможливо ідентифікувати через їх нечитабельність.
Також, в порушення вимог п.п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, в заяві боржниця не зазначає інформації щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Не містять відомостей, визначених в п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, також додані до заяви в копіях документи.
Зазначені недоліки підлягають виправленню.
По-четверте, ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі не зазначено відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ щодо наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.
До того ж, у заяві про відкриття провадження у справі не зазначено відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ, зокрема щодо оплати винагороди арбітражного керуючого, оскільки згідно поданого суду проекту плану реструктуризації боргів зазначених витрат не передбачено. Відомостей щодо походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, суду не надано.
По-п'яте, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Відповідно до наданого списку (КСК) загальна сума заборгованості заявника (за попередніми розрахунками) перед кредиторами становить 295861,33 грн та вказано, що у відповідності до умов Закону України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року та п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України штрафні санкції не нараховуються ( по кожному кредитору).
Разом з цим, як вбачається із поданих боржником до матеріалів заяви доказів (листів, розрахунків заборгованостей за договорами, тощо), банки/установи в більшості випадків окрім основної заборгованості по договорам (тіло кредиту) нараховують також неустойку (штраф, пеню), проценти.
Проте, наданий заявником до заяви конкретизований список кредиторів взагалі не містить суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Зазначене підлягає виправленню боржником, із зазначенняи у КСК суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Більше того, зважаючи на отримані від фінустанов відповіді щодо актуального розміру заборгованості, боржниця у конкретизованому списку кредиторів у більшості випадків зазначає інші відомості щодо розміру боргу.
За результатом указаних доказів неможливо здійснити аналіз відомостей та документів для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та простроченої заборгованості, що утворилась у заявниці перед кредиторами внаслідок порушення останньою своїх зобов'язань, розмір яких, згідно тверджень заявниці становить суму 295861,33 грн.
До того ж, у КСК боржник посилається на укладені з банками/установами кредитні договори, зокрема №24700767 від 20.04.2025 ( з ТОВ «ФК НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ»), № 24710524 від 27.03.2025 (з ТОВ «МІЛОАН»), № 24706439 від 22.03.2025 (з ТОВ «МІЛОАН»), проте боржником до матеріалів заяви в якості доказів на підтвердження зазначених обставин долучені інші кредитні договори (з іншими номерами). Зазначене підлягає уточненню.
Крім того, заявником не надано доказів, що підтверджують його неплатоспроможність, зокрема, не надано копій усіх договорів, та інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, зазначеними ним у конкретизованому списку кредиторів, зокрема кредитних договорів та інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами (АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»,ТОВ «Бізнес Позика», ТОВ «Юніт капітал» (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Кредітплюс»), ТОВ «Сос Кредит», ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Лінеура Україна», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «А-БАНК», АТ «Приватбанк», ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»( ТОВ «КІФ», ТОВ «Іннова Нова») матеріали заяви взагалі не містять.
Також матеріали заяви містять кредитний договір з ТОВ «Оптимальні кредити», ТОВ «Абекор», однак ані у заяві, ані у КСК не зазначено відомостей щодо заборгованості перед вказаними товариствами.
Крім цього, боржницею не у повному обсязі здійснено досудову роботу по з'ясуванню розміру заборгованості. Так, згідно матеріалів заяви представник боржниці - адвокат Кінебас О.М. звертався до потенційних кредиторів. Однак, зазначаючи у заяві та конкретизованому списку кредиторів, відсутні докази звернення адвоката до ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ», ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", ТОВ "СВЕА ФІНАНС", АТ «ПРИВАТБАНК», ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", ТОВ «ТЕХНОФІНАНС».
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та частини договорів, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23.
Надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами.
Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржником.
Крім того, суд звертає увагу, що відсутність у заявника оригіналів доказів не звільняє її від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 ГПК України).
Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів (судових рішень, договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Окремо суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. Разом з тим, суд наголошує, що у рішенні Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Використовуючи серед переліку можливих доказів заборгованості формулювання “тощо» суд вбачає, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості.
Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами.
Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям.
Тому, зважаючи на кількість боргових зобов'язань суд вважає недоцільним подання боржницею правил мікрофінансових установ про надання кредитів, типових договорів з безліччю додатків та ін., які по суті взагалі не доводять наявності кредитних чи інших зобов'язань з боржником, а лише створюють зайве завантаження матеріалів.
Також відповідно до наданої роздруківки з сайту Українського бюро кредитних історій стосовно боржниці станом на 23.03.2026, загальна поточна заборгованість останньої становить 222 842,26 грн, загальна поточна прострочена заборгованість становить 199078,47 грн, а згідно поданого заявницею конкретизованого списку кредиторів сума заборгованості боржниці перед кредиторами становить 295861,33 грн. Зазначена невідповідність підлягає уточненню боржницею.
По-шосте, відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Як вбачається з поданої до суду заяви, заявником долучено декларації про майновий стан за 2023, 2024, 2025 та декларацію станом на 01.04.2026.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Таким чином, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається “Член сім'ї не надав інформацію».
Відтак, отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї так і з офіційних джерел. Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20 (п. 28.1, 28.2).
Інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника (постанова Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 916/1482/21 (п. 76)).
Отже, враховуючи, що саме на боржника покладено обов'язок доведення обставин, пов'язаних із підставами неплатоспроможності та майновим станом, зазначені вимоги суду щодо безсумнівного дотримання вимого процесуального Закону є легітимними обмеженнями, оскільки визначені законом та є рівними для всіх учасників провадження.
Так, боржницею, в поданих до заяви деклараціях про майновий стан, у розділі фінансові зобов'язання в п. 65 «Погашення основної суми позики (кредиту)» зазнаються суми наявних боргових зобов'язань у відповідний період. Разом з цим, в п. 69 «Інші грошові зобов'язання» боржником взагалі не зазначено про наявність фінансових зобов'язань. Зазначене підлягає уточненню.
Також суд зазначає, що перелік документів, які в обов'язкову порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі мають бути підписані особисто боржником, якому надано право на підписання заяви про відкриття провадження, процесуальних та інших документів правового характеру.
Як вбачається з поданих заявницею до суду документів (опису майна боржника, конкретизованого списку кредиторів, переліку обов'язкових документів наданих до заяви, плану реструктуризації боргів), вони не містять підпису заявниці (ані фізичного, ані за допомогою ЕЦП), тому вони не можуть бути прийняті судом.
За такого, суд вважає, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником не додано всіх документів, визначених ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
По-сьоме, боржницею не надано належних доказів на виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК -України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником надано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 24.03.2026, укладений між арбітражним керуючим Черкасовим С.А. та ОСОБА_1 . Проте вказаний договір не містить підпису арбітражного керуючого Черкасова С.А.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 . Договір із арбітражним керуючим Черкасовим С.А. не може братися судом до уваги як належний доказ виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
Окрім того, суд зазначає, що очевидним є штучне накладення печатки та підпису арбітражного керуючого Черкасова С.А. на заяві про згоду щодо призначення його арбітражним керуючим у справі про неплатоспроможність боржника.
Вказане унеможливлює прийняття цих документів судом.
Крім цього, доказів можливості виконання договору про оплату праці в частині сплати винагороди боржницею не надано, відомостей щодо походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність суду також не надано.
По-восьме, суд звертає увагу боржниці, що розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Так, в п. 7 прохальної частини заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця просить прийняти пропозиції - запропонований нею план реструктуризації (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 70321,20 грн та списання коштів у сумі 222014,62 грн. Разом з цим, суд звертає увагу, що провадження у справі про неплатоспроможність, у тому числі за планом реструктуризації боргів боржника, не передбачає стягнення грошових коштів з боржника. Вказані обставини підлягають уточненню боржником.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали, з відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При постановленні даної ухвали судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Залишити без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №7694/26 від 25.05.2026) про неплатоспроможність боржника.
2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали, з відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.
3. Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Давченко