11 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1384/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОКА» про стягнення заборгованості в загальній сумі 544754,67 грн., -
Приватне підприємство “Ін Форс Кемікал» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОКА» про стягнення заборгованості за договором поставки в загальній сумі 544754,67 грн., у т.ч. 434898,19 грн. - основного боргу, 86979,64 грн. - штрафу та 22876,84 грн. - процентів, посилаючись на наступне.
Між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № ПР-100 від 30.09.2024, у якому вони домовились, що у порядку, строки та на умовах, визначених договором і специфікаціями до нього, позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за договором) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, агрохімікати у т.ч. мінеральні добрива, мікродобрива, регулятори росту рослин (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. договору); погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в специфікаціях до договору, що є невід'ємними його частинами (п. 2.1. договору). Строк поставки товару вказується у специфікаціях (п. 4.2. договору); сторонами договору може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. договору).
Так, позивач вказує, що згідно із укладеними між позивачем і відповідачем специфікаціями до договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 578451,16 грн., а саме: за специфікацією № 1 від 11.10.2024 на загальну суму 299980,74 грн.; за специфікацією № 2 від 30.10.2024 на загальну суму 278470,42 грн.
Наразі позивач зазначає, що виконуючи свої договірні зобов'язання, по мірі з'явлення відповідача у місце поставки товару, своєчасно передав відповідачу товар на загальну суму 550588,42 грн., що підтверджується видатковими накладними на такі суми: № 5899 від 18.10.2024 - 299980,74 грн.; № 6061 від 31.10.2024 - 250607,68 грн.
Однак, за ствердженням позивача, в обумовлені сторонами строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов'язання, та оплатив товар лише частково, на загальну суму 115690,23 грн., перерахувавши її в такі строки: 20.10.2024 року - 59996,15 грн.; 01.11.2024 року 55694,08 грн. Як зазначає позивач, вказані обставини підтверджуються банківськими виписками.
Отже, як зазначає позивач, станом на дату складання цієї позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару (основний борг) за договором становить 434898,19 грн. (550588,42 грн. (загальна ціна поставленого відповідачу товару) - 115690,23 грн. (сума платежів, здійснених відповідачем в оплату товару).
Також за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до п.п. 7.1.3 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 86979,64 грн. та згідно з умовами п.п. 7.2.3. договору 48% в сумі 22876,84 грн.
Разом з цим позивач, з посиланням на приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України та правову позицію, що викладена у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, просить суд зазначити в резолютивній частині рішення таке: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів , де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ТОВ «Тока»; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ТОВ «Тока» суми основного боргу за період: з 12.09.2025 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із ТОВ «Тока» на користь Приватного підприємства «Ін Форс Кемікал».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 28.10.2025 р.) вказану позовну заяву Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1384/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 27.10.2025 р. о 12:40.
14.10.2025 р. від представника позивача - Пасемко Н.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в господарській справі № 915/1384/25, яке призначене на 27.10.2025 року о 12:40 год., а також в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14498/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2025 у справі № 915/1384/25 заяву представника Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІКС (ВКЗ) (вх. № 14498/25 від 14.10.2025 р.) задоволено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 у справі № 915/1384/25 підготовче засідання відкладено на 17 листопада 2025 року.
10.11.2025 від представника позивача - Пасемко Н.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №15810/25), згідно з яким позивач надав для долучення до матеріалів справи трекінг поштового відправлення АТ “Укрпошта», копії рахунків № 6056 від 11.10.2024 року і № 6468 від 30.10.2024 року, а також знімок екрана корпоративної пошти позивача щодо направлення вказаних рахунків на електронну адресу відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 р. у справі № 915/1384/25 підготовче засідання відкладено на 01 грудня 2025 року о 09:00.
28.11.2025 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання (вх. №16717/25), в якому заявник просить суд відкласти підготовче засідання у даній справі, що призначене на 01.12.2025, у зв'язку з зміною виконавчого органу Товариства та неможливістю через такі обставини ознайомитись з матеріалами даної справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 у справі № 915/1384/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відкладено підготовче засідання на 25 грудня 2025 року о 11:00.
25.12.2025 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання (вх. №18826/25), в якому заявник просить суд відкласти підготовче засідання у зв'язку з зміною виконавчого органу Товариства та неможливість внесення відповідних змін до ЄДР.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 у справі № 915/1384/25 закрито підготовче провадження у справі, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28 січня 2026 року о 09:00.
27.01.2026 від представника позивача - Пасемко Н.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. №1251/26), в якій заявник просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами та повідомляє, що позивач повністю підтримує вимоги заявлені в позовній заяві, тому просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.
27.01.2026 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання (вх. №1268/26), в якому заявник просить суд відкласти підготовче засідання у даній справі, що призначене на 28.01.2026.
Так, розгляд справи в судовому засіданні 28.01.2026 р. о 09:00 не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2026 розгляд справи № 915/1384/25 призначено в судовому засіданні на 12 лютого 2026 року о 14:30.
Так, у судовому засіданні господарського суду 12.02.2026 року по справі № 915/1384/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 11.03.2026 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 12.02.2026 р.
11.03.2026 від представника позивача - Пасемко Н.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. №3224/26), в якій заявник просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами та повідомляє, що позивач повністю підтримує вимоги заявлені в позовній заяві, тому просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.
В судове засідання 11.03.2026 р. представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 29.09.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/1384/25 була вручена відповідачу 29.09.2025 о 21:00 год., ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 27.10.2025 була вручена відповідачу 29.10.2025 о 10:32 год., ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 17.11.2025 була вручена відповідачу 19.11.2025 о 11:37 год., ухвала про продовження строку підготовчого провадження від 01.12.2025 була вручена відповідачу 03.12.2025 о 19:34 год., ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 25.12.2025 була вручена відповідачу 29.12.2025 о 10:13 год., ухвала суду від 28.01.2026 про повідомлення дати розгляду справи була вручена відповідачу 29.01.2026 о 18:18 год., ухвала суду від 12.02.2026 про повідомлення дати розгляду справи була вручена відповідачу 16.02.2026 о 11:10 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки суду про доставку документа в кабінет електронного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання 11.03.2026 року представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
0.09.2024 між Приватним підприємством «Ін Форс Кемікал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тока» (покупець) укладено договір поставки №ПР-100 від 30.09.2024, відповідно до п. 1.1. якого постачальник у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби (далі - насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин (далі - пестициди або товар), агрохімікати, у т.ч. мінеральні добрива, мікродобрива, регулятори росту рослин (далі - добрива або товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.
Згідно з п. 2.1. договору погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в специфікаціях до договору, що є невід'ємними його частинами.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов договору або застосування їх до певної специфікації на умовах, вказаних у такій специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами договору і умовами певної специфікації пріоритет мають умови такої специфікації.
Відповідно до п. 4.1. договору товар постачається покупцю на таких умовах: FCA (склад постачальника) або DAP (склад покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У специфікації сторони вказують, на яких саме умовах (базисних) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким сторони розуміють місце у якому постачальник зобов'язується передати товар покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається покупцю на умовах FCA (склад постачальника), адреса якого повідомляється покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови договору мають пріоритет пал правилами Інкотермс. У специфікації сторони можуть вказані інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в договору.
Згідно з п. 4.2. договору строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий покупцю або перевізнику, вказується в специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку говору.
Так, п. 4.5. договору визначено, що підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.
Відповідно до умов п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати йото поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (перевізника).
Згідно з п. 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою дія платежу є даний договір. Якщо постачальник надасть покупцю рахунки на оплату говору, то останні є лише інформаційною довідкою, що не змінюють і не доповнюють умови договору і не породжують будь-яких прав, обов'язків і наслідків для сторін.
Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що покупець зобов'язується: у встановлені специфікаціями або договором строки оплатити товар.
Відповідно до п. 7.1.3. договору з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків, зокрема: за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
Згідно з п. 7.2.1. договору сторони також домовилися, що: позовна давність до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов'язань та ним договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Пунктом 7.2.3. договору визначено, що в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, у яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем нараховуються.
Відповідно до 7.3. договору сторона, яка порушила зобов'язання, повинна усунути ці порушення, не чекаючи пред'явлення претензії (позову) іншою стороною договору, і сплатити проценти, штрафні санкції, що передбачені цим договором і законодавством України, лише за наявності письмової вимоги сторони про це. Кожна зі сторін залишає за собою право застосовувати штрафні санкції та інші правові наслідки порушення зобов'язань повністю або частково, або взагалі їх не застосовувати.
Згідно з 9.1. договору договір є укладеним з моменту його підписання стропами і діє до кінця року, у якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього договору і до кінця року, у якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невід'ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставки, оплати товару та ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим договором. Застосовуючи умови договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) сторони домовились в них замість слова специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару.
Відповідно до п. 9.2. договору договір є виконаним покупцем, коли ним виконані всі свої обов'язки, передбачені договором (за виключенням тих, ві яких він правомірно відмовився), у т.ч. сплачена сума індексації ціни товару. Договір є виконаний постачальником, коли ним виконані всі свої обов'язки передбачені договором, за виключенням тих, від яких він правомірно відмовився.
Невід'ємними частинами договору є специфікація №1 від 11.10.2024 р. та специфікація №2 від 30.10.2024 р.
Специфікацією №1 від 11.10.2024 р. до договору визначено, що за вказаною специфікацією постачається товар на загальну суму 299980,74 грн., гранична дата поставки (не пізніше) 30.10.2024, строк оплати товару: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, і в такі строки: не пізніше 20.10.2024 р. покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 59996,15 грн., не пізніше 01.08.2025 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.
Специфікацією №2 від 30.10.2024 р. до договору визначено, що за вказаною специфікацією постачається товар на загальну суму 278470,42 грн., гранична дата поставки (не пізніше) 01.11.2024, строк оплати товару: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, і в такі строки: не пізніше 01.11.2024 р. покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 55694,08 грн., не пізніше 01.08.2025 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.
Договір з специфікаціями підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору, або визнання його недійсним.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки від 30.09.2024 р. № ПР-100 є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.1. договору товар постачається покупцю на таких умовах: FCA (склад постачальника) або DAP (склад покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У специфікації сторони вказують, на яких саме умовах (базисних) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким сторони розуміють місце у якому постачальник зобов'язується передати товар покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається покупцю на умовах FCA (склад постачальника), адреса якого повідомляється покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови договору мають пріоритет пал правилами Інкотермс. У специфікації сторони можуть вказані інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в договору.
Згідно з п. 4.2. договору строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий покупцю або перевізнику, вказується в специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку говору.
Так, п. 4.5. договору визначено, що підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.
Специфікацією №1 від 11.10.2024 р. та специфікацією №2 від 30.10.2024 передбачено базис і місце поставки (передачі) товару: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, смт. Підгородна, вул. Центральна, буд. 151; вид транспорту - автомобільний. Поставка (відвантаження) товару здійснюється тільки після одержання постачальником повністю авансового платежу (з урахуванням суми індексації ціни товару).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 550588,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 5899 від 18.10.2024 р. на суму 299980,74 грн.;
- видаткова накладна № 6061 від 31.10.2024 р. на суму 250607,68 грн.
При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлений позивачем товар на вказану суму за видатковими накладними було отримано відповідачем без зауважень, що вбачається з підпису на вказаних вище видаткових накладних уповноваженої особи відповідача.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до умов п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати йото поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (перевізника).
Згідно з п. 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою дія платежу є даний договір. Якщо постачальник надасть покупцю рахунки на оплату говору, то останні є лише інформаційною довідкою, що не змінюють і не доповнюють умови договору і не породжують будь-яких прав, обов'язків і наслідків для сторін.
Специфікацією №1 від 11.10.2024 р. до договору передбачено наступний порядок оплати за поставлений товар: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, і в такі строки: не пізніше 20.10.2024 р. покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 59996,15 грн., не пізніше 01.08.2025 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.
Специфікацією №2 від 30.10.2024 р. до договору передбачено наступний порядок оплати за поставлений товар: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, і в такі строки:не пізніше 01.11.2024 р. покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 55694,08 грн., не пізніше 01.08.2025 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання оплати за товар позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату:
- рахунок на оплату №6056 від 11.10.2024 р. на суму 299980,74 грн.;
- рахунок на оплату №6468 від 30.10.2024 р. на суму 278470,42 грн.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 01.09.2024 по 12.09.2025, відповідачем було частково проведено оплату за поставлений товар у загальній сумі 115690,23 грн., а саме:
- 31.10.2024 відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 55694,08 грн. з призначенням платежу «оплата за насіння соняшнику зг.дог. поставки №ПР-100 від 30.09.2024 р. зг рах. №6468 від 30.10.2024 року у сумі 48854,46 грн., ПДВ -14% 6839,62 грн.»;
- 11.10.2024 відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 59996,15 грн. з призначенням платежу «оплата за насіння соняшнику зг.дог. поставки №ПР-100 від 30.09.2024 р. рах. №6056 від 11.10.2024 року у т.ч. ПДВ 7367,95 грн.».
Таким чином, несплаченою залишилась сума вартості товару в розмірі 434898,19 грн. (550558,42 грн. - 115690,23 грн.).
При цьому суд зазначає, що специфікаціями №1 від 11.10.2024 р. та №2 від 30.10.2024 р. передбачено, що остаточний розрахунок за поставлений товар має бути здійснений відповідачем (покупцем) не пізніше 01.08.2025 р.
З метою отримання коштів за поставлений товар, позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу від 02.08.2025 р., в якій вимагав від відповідача лише сплати основного боргу у розмірі 434898,19 грн. разом із сумою індексації ціни товару, протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії. Факт направлення претензії підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком АТ “Укрпошта» (поштове відправлення 0318903271353) та трекінг поштового відправлення 0318903271353 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що поштове відправлення було вручено одержувачу 1.08.2025 р.
Як встановлено судом, відповідач не здійснив остаточного повного розрахунку за поставлений товар за вказаними видатковими накладними протягом встановленого строку.
При цьому докази, які б підтверджували факт сплати покупцем отриманого товару заборгованості у розмірі 434898,19 грн. згідно перерахованих вище видаткових накладних згідно з умовами договору поставки, в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Водночас, відповідач не надав доказів, які б спростовували факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними, а також розмір несплаченого товару за вищенаведеними видатковими накладними в сумі 434898,19 грн.
Так, несплатою позивачу всієї вартості отриманого товару за вказаними накладними в межах спірного договору ПР-100 від 30.09.2024 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за поставлений товар в сумі 434,898,19 грн., наявність якої відповідачем не спростована.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 434898,19 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 86979,64 грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1.3. договору з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків, зокрема: за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
Згідно з п. 7.2.1. договору сторони також домовилися, що: позовна давність до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов'язань та ним договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, за порушення виконання зобов'язань за договором понад 40 днів позивачем нараховано відповідачу 20% штрафу на суму боргу 434898,19 грн., який становить 86979,64 грн. (20 х 434898,19) / 100).
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 86979,64 грн.
Щодо нарахування 48% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Умовами п. 7.2.3. договору спірного договору встановлено, що в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
Отже, враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати за поставлений товар, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 48% річних на відповідну суму заборгованості. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 48% річних в сумі 22876,84 грн. за період прострочення з 02.08.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 434898,19 грн., позивачем допущено помилку при визначенні кількості днів прострочення, так кількість днів прострочення за період з 02.08.2025 по 11.09.2025 становить 41 день, а не 40 днів, як зазначено в розрахунку позивача.
Судом за допомогою програми "LigaZakon", з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), здійснено перерахунок 48% річних та визначено, що розмір 48% річних становить 23448,76 грн.
Водночас, беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), стягненню з відповідача підлягає сума 48% річних, що заявлені позивачем, а саме 48% річних у розмірі 22876,84 грн.
Щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 48% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 11-12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено, що під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання.
Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено нарахування відсотків річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, та умови п. 7.2.3. договору, яким передбачено нарахування 48% річних, та приписи ч.10 ст. 238 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» клопотання та зазначення у рішенні про нарахування 48% річних на суму основного боргу за період з 12.09.2025 р. і до моменту виконання рішення суду по сплаті основного боргу.
При цьому, господарський суд роз'яснює органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 48% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОКА» про стягнення заборгованості в загальній сумі 544754,67 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тока» (56654, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Кандибине, вул. Центральна (Горького), буд. 13А/3, код ЄДРПОУ 43600324) на користь Приватного підприємства “Ін Форс Кемікал» (03189, м. Київ, вул. Здановської Юлії, буд. 71-Г, код ЄДРПОУ 44000701) основний борг розмірі 434898/чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім/грн. 19 коп., штраф 20% в розмірі 86979/вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять/грн. 64 коп., 48% річних в розмірі 22876/двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят шість/грн. 84 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 6537/шість тисяч п'ятсот тридцять сім/грн. 06 коп.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 48% річних на суму основного боргу (434898,19 грн.) до моменту виконання рішення суду, які мають розраховуватись з 12.09.2025 р., за наступною формулою:
Сума 48% річних = СОБ х 48 х КДП / КДР / 100, де:
СОБ - сума основного боргу,
КДП - кількість днів прострочення,
КДР - кількість днів у році.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОКА» суми основного боргу, нарахування 48% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 29.05.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 04.05.2026 по 08.05.2026.
Суддя Л.М. Ільєва