ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2026Справа №910/618/26
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт"
про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 5 413,84 грн,
У січні 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 5 413,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області стверджує, що база для визначення вартості послуг технічного нагляду за Договором №68-24ТН технічного нагляду за виконанням робіт на об'єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" від 24.04.2025 була завищена, що призвело до переплати позивачем та, за висновками Державної аудиторської служби України, внаслідок неправомірного включення до бази розрахунку витрат, які не є будівельними роботами, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 5 413,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/618/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
12.02.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позов подано за відсутності передбачених законом підстав для застосування інституту безпідставного збагачення, за умов існування між сторонами чинних договірних зобов'язань, належного виконання відповідачем договору, прийняття позивачем результатів наданих послуг без застережень та здійснення оплати таких послуг у добровільному порядку. Відповідач звертає увагу суду, що правовідносини сторін виникли з Договору №68-25ТН від 24.04.2025 про здійснення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт, який є чинним, не розірваним, не визнаним недійсним у встановленому законом порядку. Відтак, на думку відповідача, наявність чинних договірних зобов'язань між сторонами виключає застосування інституту безпідставного збагачення. Відповідач вважає, що сам по собі факт встановлення органом державного фінансового контролю можливих порушень бюджетного законодавства або методики розрахунків не породжує цивільно-правового обов'язку контрагента з повернення коштів та не свідчить про безпідставність їх набуття. Також відповідач наголошує, що вартість послуг з технічного нагляду визначалася сторонами відповідно до умов Договору, додаткових угод та підписаних календарних планів фінансування, а також була співмірною з фактичними обсягами виконаних будівельних робіт, що підтверджується актами форм КБ-2в, КБ-3 та актами приймання наданих послуг, в той час як позивачем не доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" порушило умови договору, застосувало іншу, не погоджену сторонами формулу розрахунку або вийшло за межі погодженої вартості договору. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено ані факту протиправної поведінки відповідача, ані наявності шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку, ані вини, що унеможливлює покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" будь-якої цивільно-правової відповідальності. У відзиві відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, що, на його думку, є реальними, необхідними та співмірними з обсягом наданої правничої допомоги відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України.
18.02.2026 від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що норми про безпідставне збагачення застосовуються у випадках, коли майно набуте хоча й у межах договірних відносин, однак без належної правової підстави або понад погоджені сторонами межі. Позивач зазначає, що судова практика послідовно виходить із того, що: - якщо оплата здійснена на підставі помилкового або неправомірного розрахунку; - якщо вартість послуг визначена із порушенням нормативних документів; - якщо оплата проведена понад фактичну вартість послуг, то такі кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті. Позивач наголошує, що даній справі він не оспорює сам факт існування договору або надання послуг, однак доводить відсутність правових підстав для отримання відповідачем частини коштів у сумі 5 413,84 грн через неправомірне визначення бази розрахунку. Щодо доводів відповідача про прийняття Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області робіт, то позивач зазначає, що первинні документи не можуть створювати правові наслідки у разі їх невідповідності законодавству або договору. Сам факт прийняття робіт або послуг не позбавляє замовника права вимагати виправлення помилок розрахунку та повернення коштів, сплачених без належної правової підстави. Як слідує із затвердженої додатком 36 до Настанови №281 форми акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) до складу будівельних робіт відносяться: прямі витрати (частина І), загальновиробничі витрати (частина II), кошти на зведення i розбирання тимчасових будівель i споруд (частина III), кошти на виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період (частина IV). В той час як до спірних актів для розрахунку крім вартості будівельних робіт за сумою витрат за частинами I-IV, частково було прийнято окремі витрати за частинами V-IX акту форми КБ-2в. Позивач вважає своїми збитками надмірно витрачанні бюджетні кошти, тобто переплату за спірним договором.
25.02.2026 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області через систему "Електронний суд" було подано клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказу акту ДАСУ від 28.10.2025 №001700-21/60.
Щодо поданого позивачем клопотання про долучення доказів, то суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із акту ДАСУ, він був складений 28.10.2025 та позивач був обізнаний про його зміст, оскільки посилався у позовній заяві на виявлені під час ревізії обставини завищення вартості робіт, проте акту ДАСУ від 28.10.2025 №001700-21/60 до позовної заяви не долучив та не повідомив суд про наявність об'єктивних причин, що унеможливлюють подання такого доказу разом із позовною заявою.
За приписами частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду у справі №910/16181/18 від 27.06.2023).
Частина восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду у справі №910/7381/21 від 11.10.2023).
Клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про долучення до матеріалів справи акту ДАСУ від 28.10.2025 №001700-21/60 не мітить пояснення причин пропуску строку на подання доказів та/або клопотання про поновлення строку на подання цього доказу.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, суд залишає без розгляду клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про долучення до матеріалів справи доказу.
03.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення (за своєю суттю заперечення на відповідь на відзив), в яких відповідач вказує, що предметом спору у даній справі є виключно правильність застосування методики розрахунку вартості послуг технічного нагляду, а не факт набуття коштів без правової підстави. Отже, у межах даної справи суду належить встановити не факт безпідставного збагачення, а правильність застосування сторонами спеціальних будівельних кошторисних норм при виконанні договору, що виключає можливість підміни договірного спору кондикційним способом захисту. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4.32.5 Настанови №281 взаєморозрахунки здійснюються пропорційно до вартості фактично виконаних будівельних робіт, визначених за актами форм КБ-2в та КБ-3. Настанова не містить положень про виключення з бази розрахунку прибутку, коштів на покриття ризиків або інфляційних витрат при проведенні взаєморозрахунків. Показник 1,5% застосовується виключно на етапі формування інвесторської кошторисної документації та не регулює порядок фактичних розрахунків між сторонами договору. При цьому відповідач стверджує, що Настанова №281 не містить жодного положення, яке б передбачало обов'язок виключення зі складу вартості виконаних робіт окремих складових, зокрема: кошторисного прибутку; адміністративних витрат; витрат на покриття ризиків; витрат, пов'язаних з інфляційними процесами. Зазначені складові є невід'ємною частиною вартості будівельних робіт, що визначається первинними документами. Водночас відповідач просить суд врахувати, що позивач, визнаючи акти форми КБ-2в як належне підтвердження факту виконання будівельних робіт та їх вартості, фактично ставить під сумнів лише порядок використання окремих показників цих актів для розрахунку вартості послуг технічного нагляду. Такий підхід, на думку відповідача, свідчить не про недійсність чи недостовірність первинних документів, а про незгоду з погодженим сторонами механізмом розрахунків, що саме по собі не створює підстав для перегляду результатів належного виконання договірних зобов'язань.
10.03.2026 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області через систему "Електронний суд" було подано клопотання про залучення до участі у справі №910/618/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державної аудиторської служби України. В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що підставою звернення Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до суду стали розрахунки та висновки, здійснені працівниками ДАСУ за результатами проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.01.2024 по 30.06.2025. Також у вимозі Державної аудиторської служби України зобов'язано Службу усунути порушення та вжити заходів щодо повернення нарахованої та сплаченої суми, та здійснення її перерахування до державного бюджету у сумі 5 413,84 грн. Тому, на думку позивача, у разі не виконання Службою вимоги ДАСУ щодо усунення виявлених порушень, а саме не повернення визначеної ДАСУ суми у розмірі 5 413,84 грн, рішення суду по даній справі вплине на права та обов'язки ДАСУ, а саме щодо необхідності вчинення дій ДАСУ шляхом звернення до суду в інтересах держави у зв'язку з тим, що установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства. Позивач вважає, що є необхідність отримання пояснень органу державного фінансового контролю щодо порядку здійснення перевірки, методики проведених розрахунків та підстав формування суми, яка в подальшому була відображена в позовній заяві.
12.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання позивача про залучення третьої особи, в якому відповідач вказує, що Державна аудиторська служба України не є стороною Договору №68-25ТН від 24.04.2025, не брала участі в укладенні, погодженні чи виконанні цього договору, не підписувала акти приймання наданих послуг, не є суб'єктом спірних майнових правовідносин між сторонами, тому рішення у даній справі не створює для ДАСУ нових прав або обов'язків та не змінює наявних. На думку відповідача, контрольні повноваження ДАСУ визначаються законом і не залежать від того, яке рішення буде ухвалене у даній справі. Відповідач вважає, що позивач просить суд залучити ДАСУ для підтвердження правильності акту ревізії та розрахунків, покладених в основу позову, в той час як сам по собі намір отримати додаткові пояснення щодо вже поданих документів не є процесуальною підставою для залучення третьої особи.
Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у розгляді даної справи Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, суд зазначає наступне.
По-перше, частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).
Із аналізу наведених приписів господарського процесуального закону вбачається, що питання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може бути вирішене судом протягом періоду з моменту відкриття провадження у справі до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання.
Згідно ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Провадження у справі №910/618/26 було відкрите згідно ухвали від 27.01.2026, а відтак процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, зокрема залучення до участі у розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, могли бути вчинені до 26.02.2026 включно. Натомість позивачем подано до суду своє клопотання про залучення третьої особи лише 10.03.2026.
По-друге, суд ні при вирішенні питання про відкриття провадження у справі №910/618/26, ні станом на дату подання відповідного клопотання позивача не вбачає підстав вважати, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державної аудиторської служби України, оскільки остання не являється учасником спірних правовідносин, а рішення суду у даній справі не встановлюватиме для ДАСУ жодних обов'язків.
З огляду на наведене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді даної справи Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Оскільки сторонами було подано всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору, то справа №910/618/26 підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
24.04.2025 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" (виконавець) укладено Договір №68-25ТН технічного нагляду за виконанням робіт на об'єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-Ав смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого за цим Договором замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на будівництві об'єкта: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)".
Роботи із здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта виконуються у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури" та з врахуванням умов цього договору (п. 1.2 Договору).
У пункті 1.4 Договору вказано, що вартість робіт, що доручаються виконавцю, визначається цим Договором згідно Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві".
За умовами п. 1.5 Договору виконавець зобов'язаний здійснювати технічний нагляд за ходом і процесом виконання робіт на об'єкті з метою забезпечення якості виконання робіт відповідно до проектної документації, будівельних норм, стандартів в галузі будівництва та чинних нормативно-правових актів на території України.
У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить: 192 911,20 грн, у тому числі ПДВ: 32 151,86 грн. Вартість робіт може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договору.
Приймання і передача робіт з технічного нагляду за цим Договором оформлюються актом виконаних робіт згідно додатку №43 Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві" (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2025) останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань по даному Договору.
Строк дії даного Договору продовжується у разі продовження строку виконання робіт з будівництва об'єкта в повному обсязі, про що складається додаткова угода (п. 6.2 Договору).
У Додатку №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2025) сторонами погоджено, що технічний нагляд на об'єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-Ав смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" здійснюється у період з квітня 2025 року по грудень 2026 року, вартість таких робіт становить 192 911,20 грн, яка розраховується відповідно до п.п. 3.1, 5.1 цього Договору.
Сторони визнають, що за наслідками виконання відповідачем своїх зобов'язань з технічного нагляду за Договором сторонами було підписано акти приймання виконаних робіт, форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати форми КБ-3, підсумкові відомості без зауважень, а Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області надані послуги оплачено в повному обсязі.
За наслідками планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01.01.2024 по 30.06.2025 Державною аудиторською службою України було складено акт №001700-21/60 від 28.10.2025, в якому, зокрема зафіксовано, що база для визначення вартості послуг технічного нагляду за Договором була завищена, що призвело до переплати Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, та за висновками ДАСУ, внаслідок неправомірного включення до бази розрахунку витрат, які не є будівельними роботами, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 5 413,84 грн.
На підставі вказаних висновків Державної аудиторської служби України, викладених у акті №001700-21/60 від 28.10.2025, позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивованим тим, що відповідачем безпідставно набуто кошти у розмірі 5 413,84 грн за рахунок Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, які підлягають поверненню Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторони презюмують, що Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Проте суд не погоджується із такими доводами сторін та вважає, що Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, згідно п. 1.1 Договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на будівництві об'єкта.
Із п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 (надалі - Порядок), вбачається, що технічний нагляд за свою суттю є здійсненням контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта.
Тобто здійснення контролю за виконанням будівельних робіт не передбачає створення будь-якого матеріального результату робіт (тим більше є неможливим завершення нагляду / завершення виконання контролю за виконання будівельних робіт достроково, наприклад до завершення самих будівельних робіт).
Натомість згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. Наприклад, послуги надання мобільного зв'язку - в незалежності від кількості дзвінків і взагалі їх наявності замовник зобов'язаний оплатити сам факт наявності в нього доступу до стільникового зв'язку.
Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.
Необхідність здійснення певної діяльності (в даному випадку контролю за виконанням будівельних робіт) протягом певного часу (протягом часу виконання будівельних робіт), є процесом надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, а важливими є саме дії виконавця послуги протягом певного проміжку часу, що є притаманною рисою надання послуг та дозволяє відрізнити такий правочин від договору підряду.
Отже між сторонами за Договором склались правовідносини за договором про надання послуг, які споживаються в момент їх надання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що "у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/1932/20, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21 та від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.
Відтак невірна кваліфікація сторонами (зокрема позивачем) спірних правовідносин не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а суд в даному рішенні самостійно визначить, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Отже, за Договором відповідач за замовленням позивача зобов'язався надати послуги технічного нагляду за виконанням будівельних робіт на будівництві об'єкта: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)".
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У пункті 3.1 Договору сторонами визначено, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить: 192 911,20 грн, у тому числі ПДВ: 32 151,86 грн. Вартість робіт може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договору.
Аналогічний розмір плати за надані послуги був погоджений сторонами у Додатку №3 до Договору та не переглядавсяь (не змінювався), навіть під час зміни порядку розрахунків згідно Додаткової угоди №1 від 31.12.2025.
Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області було прийнято надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" послуги (підписано відповідні акти виконаних робіт) та оплачено їх вартість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за наслідками здійсненою Державною аудиторською службою України ревізії було встановлено, що вартість наданих послуг була розрахована невірно, оскільки була завищена база для визначення вартості послуг технічного нагляду, внаслідок чого відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 5 413,84 грн.
Тобто єдиним обґрунтуванням позовних вимог є те, що Державною аудиторською службою України через півроку після прийняття і оплати послуг було виявлено, що розрахована та погоджена сторонами у Договорі ціна послуг, на думку ДАСУ, не відповідає Настанові з визначення вартості будівництва, затвердженій наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві" (надалі - Настанова).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (надалі - Порядок №550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Положеннями пункту 13 частини першої статті 10 "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У пункті 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 у справі №826/3902/15 дійшов висновку про те, що акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб'єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб'єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, від 22.05.2018 у справі №826/18946/14, від 20.06.2018 у справі №826/5608/17, від 26.03.2020 у справі №2040/6730/18.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
У контексті зазначеного об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 конкретизувала, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов'язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, між сторонами виникли договірні цивільно-правові відносини у сфері надання послуг технічного нагляду, які регулюються відповідно до норм цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи, зокрема зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У даному випадку сторони у п. 1.2 Договору погодили, що роботи із здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта виконуються у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури" та з врахуванням умов цього договору.
У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить: 192 911,20 грн, у тому числі ПДВ: 32 151,86 грн. Вартість робіт може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договору.
Позивачем не було доведено, що кошти у розмірі 5 413,84 грн були сплачені понад погоджену у п. 3.1 Договору ціну. Більш того, позивач визнає сплату цих коштів в межах погодженої у Договорі ціни, проте вказує, що вартість таких робіт повинна бути меншою, тобто фактично доводи позивача зводяться до перегляду ціни послуг в бік зменшення після надання та оплати таких послуг.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з пунктом частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Як вбачається із матеріалів справи та визнається сторонами кошти у розмірі 5 413,84 грн були сплачені Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на виконання своїх зобов'язань за Договором з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" послуг в межах погодженої даним договором ціни таких послуг.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області не надала суду доказів визнання недійсним / оспорення Договору в частині погодженої сторонами ціни послуг, як і не заявлялось такої вимоги в межах даної справи, а відтак Договір, в тому числі його п. 3.1, є дійсним.
Оскільки Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" кошти у розмірі 5 413,84 грн на виконання своїх зобов'язань за Договором (в межах погодженої сторонами вартості послуг у розмірі 192 911,20 грн з ПДВ), то відповідно відповідачем було набуто дані кошти на підставі даного Договору та підстави набуття цих коштів станом на дату розгляду даного спору не відпали.
Крім того, сторонами як на етапі укладення Договору, так і на етапі приймання-передавання будівельних робіт складались акти передачу-приймання виконаних робіт оформили без будь-яких зауважень і претензій, дані акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт.
Жодних пояснень щодо неможливості виявлення даних обставин на стадії укладення Договору, або на стадії прийняття виконаних будівельних робіт, або оплати послуг позивачем суду не надано.
З огляду на наведене, посилання позивача на те, що вартість наданих послуг є завищеною судом відхиляються, оскільки позивачем не доведено того, що мають місце недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт чи були приховані відповідачем.
До того ж, навіть якщо припустити (чого в межах даної справи не встановлено), що позивачу було завдано збитків у розмірі 5 413,84 грн через переплату за Договором, то Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області не наведено та не доведено в чому полягала неправомірна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" і причиново-наслідкового зв'язку між такою поведінкою і завданими збитками, що виключає наявність складу цивільного правопорушення.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне відмовити Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А; ідентифікаційний код 26345736) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 18А; ідентифікаційний код 41980864) про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 5 413,84 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, в частині сплаченого судового збору покласти на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 29.05.2026.
Суддя Роман БОЙКО