ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/13623/25
За заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від заявника (боржника) Хохленко А.О. - представник
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 726 246,29 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2025 заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 02.03.2026.
02.03.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання заявника (боржника) про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2026 розгляд справи відкладено на 25.05.2026.
25.05.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання заявника (боржника) про долучення доказів.
Згідно з приписами ст.119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Розглянувши у судовому засіданні 25.05.2026 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Так, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізична особа звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому ст. 115-121 КУзПБ.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у нього відсутні фінансові можливості погасити заборгованість у розмірі 726 246,29 грн.
Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.ч. 2-3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз статті 113, ч.ч. 1-2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Відповідно до ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Тобто на наведеній стадії (підготовчого засідання у справі) судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 922/1426/21).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначає, що складні життєві обставини призвели до неможливості виконання останнім грошових зобов'язань на загальну суму 726 246,29 грн., з яких: 278 515,00 грн. - основний борг, а 447 911,29 грн. - нарахування за відсотками.
Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема, з банківських виписок, долучених заявником до матеріалів справи вбачається, що загальний обіг грошових коштів на банківських рахунках боржника за період з 01.01.2024 до 01.03.2026 складає 6 653 305,50 грн., при цьому у заяві про відкриття провадження у справі заявник (боржник) зазначає, що не працює, а єдиним стабільним джерелом доходу є соціальна допомога по втраті годувальника.
Одночасно з цим, виходячи з аналізу вказаних банківських виписок, судом встановлено, що на рахунки заявника (боржника) систематично здійснюються поповнення грошових коштів шляхом банківських переказів та через банківські термінали самообслуговування.
У доданому до матеріалів справи клопотанні про долучення доказів, обіг коштів за власними рахунками заявник (боржник) пояснює тим, що 3 097 119,00 грн. було отримано останнім за продаж квартири відповідно до договору купівлі -продажу квартири від 28.08.2023; 1 544 733,66 грн. - виплата на основі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2013; 360 000,00 грн. - щомісячні виплати по втраті годувальника, а також інші кошти отримані від кредиторів.
В свою чергу, судом встановлено, що згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у серпні 2023 року заявником (боржником) дійсно був отриманий дохід від продажу нерухомого майна у розмірі 3 097 119,00 грн., також останній за період з 01.01.2022 до 30.09.2025 отримав дохід у розмірі 413 992,82 грн. - пенсія у разі втрати годувальника.
При цьому щомісячний розмір пенсії, починаючи з січня 2022 року складав 8253,70 грн. і змінився до вересня 2025 року до суми 10 907,46 грн. Отже, станом на вересень 2025 року щомісячний розмір пенсії, яку отримує заявник (боржник) складає 10 907,46 грн.
Будь-які інші відомості, які б підтверджували 360 000,00 грн. щомісячних виплат по втраті годувальника, на які посилається заявник (боржник) як джерело доходу, у матеріалах справи відсутні.
Щодо твердження заявника (боржника) про те, що частина коштів, які зараховувались на власні рахунки є коштами отриманими від кредиторів, суд зазначає, що відповідно до наданих ОСОБА_1 відомостей, загальна сума отриманих кредитних коштів складає 278 515,00 грн., що є значно меншою сумою, ніж загальний обіг грошових коштів на рахунках.
Згідно з приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 визначено, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідна правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №908/1932/18.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19
усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. Системний аналіз ст.80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.
Таким чином, заявником (боржником) не доведено належними та допустимими доказами походження грошових коштів для їх подальшого обігу по рахунках за період з 01.01.2024 до 01.03.2026 в розмірі 6 653 305,50, як наслідок, наведене в сукупності ставить під сумнів добросовісність боржника та реальність наміру щодо відновлення його платоспроможності.
Відповідно до приписів статей 3 та 13 ЦК України дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20 зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України.
Метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Таким чином, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1519/24 від 29.07.2025.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4 -11 ч. 3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст.128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (п. 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20).
Крім цього, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/5467/23 від 05.06.2025 з моменту подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду, в особи, яка звернулась із відповідною заявою, виникають додаткові процесуальні обов'язки, незважаючи на наявність представника; оскільки у процедурі неплатоспроможності правосуб'єктність боржника стає обмеженою, суд зобов'язаний встановити особу боржника щодо якого в подальшому будуть накладені певні передбачені КУзПБ обмеження. Особиста явка боржника у судове засідання для з'ясування його особи та наміру, що останній дійсно бажає застосування до нього передбачених законодавством обмежень у процедурі неплатоспроможності, є необхідною задля уникнення зловживання іншими особами виникнення у боржника обмеження правосуб'єктності, та дає змогу суду впевнитися, що саме ця особа бажає прийняти участь у справі про неплатоспроможність.
Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 15.12.2025 у справі №910/13623/25 викликано для участі у судовому засіданні заявника (боржника).
Натомість, ні 02.03.2026, ні 20.04.2026, ні 25.05.2026 заявник (боржник) особисто не був присутній на судових засіданнях, клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на викладені вище обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись, ст. 115, 119, Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Копію ухвали направити заявнику (боржнику), органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні та органу з питань банкрутства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.П. Чеберяк