Справа № 175/2481/26
Провадження № 2/209/2130/26
01 червня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського
у складі:головуючого судді - Корнєєвої І.В.
за участі секретаря судового засідання -Пиндик Т.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», інтереси якого представляє Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду (кредитний договір) №200521281.
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 500,00 грн, з встановленим строком користування з 04.05.2016 по 04.05.2021, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.
ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Станом на 13.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 31 012,16 грн, з яких: 10 259,02 грн заборгованість за кредитом; 20 753,14 грн заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
На підставі викладеного вище, представник позивача просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200521281 від 04.05.2016.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором №200521281 від 04.05.2016 у загальному розмірі 40 581,96 грн, яка складається з: заборгованість 31 012,16 грн, суми інфляційних втрат 6 781,26 грн, суми 3% річних 2 788,54 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Зазначена ухвала направлялася позивачу, відповідачу разом з даною ухвалою надсилалась також копія позовної заяви з додатками.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачка отримала 14 червня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач про дачу, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду (кредитний договір) №200521281.
Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 500,00 грн, з встановленим строком користування з 04.05.2016 по 04.05.2021 , розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,99% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення його дії. Комісія за видачу кредиту 1,5 %. Сукупна вартість кредиту 196,4% річних.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор (позивач) приймає належні ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до боржників, зазначених у Додатку №1 до цього договору, що підтверджується копіями договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20 липня 2020 року, додатку №1 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) та платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року.
Згідно з копією реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток №1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року) до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200521281 від 04.05.2016 , укладеним з ОСОБА_1 на суму 31 012,16 грн, у тому числі: 10 259,02 грн заборгованість за основним зобов'язанням, 20 753,14 грн розмір заборгованості по нарахованих відсотках.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за договором №200521281 від 04.05.2016 з ОСОБА_1 становить 40 581,96 грн, з яких: 31 012,16 грн сума богу; 6 781,26 грн.- сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, 2 788,54 грн.- сума збитків з урахуванням 3 % річних.
З постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року вбачається, що 19 травня 2016 року між ПАТ "Банк Михайлівський" (клієнт) і ТОВ "ФК "Плеяда" (фактор) укладено договір факторингу №1905, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників). Крім того, 20 травня 2016 року між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" укладено договір факторингу №1, за умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.
Також зазначеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 №1 і №2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу.
Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.
29 грудня 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області закінчено примусове виконання наказу №910/11298/16, виданого Господарським судом м.Києва 12 липня 2021 року, про зобов'язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.
17 січня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ закінчено примусове виконання наказу №910/11298/16, виданого Господарським судом м.Києва 12 липня 2021 року, про зобов'язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності дост.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положеньст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами 1 та 2 ст.512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №200521281 від 04.05.2016 , яка становить 40 581,96 грн, з яких: 31 012,16 грн сума богу; 6 781,26 грн.- сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, 2 788,54 грн.- сума збитків з урахуванням 3 % річних.
Посилання представника позивача на пропуск строку позовної давності та необхідність його поновлення суд вважає обгрунтованими , оскільки наслідки спливу строку позовної давності застосовуються лише до обґрунтованих позовних вимог.
Але, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Крім того, згідно ч.3ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не заявив про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Крім того, позивачем підтверджено документально, що товариством дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а загальний розмір таких витрат, складає 7 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами, тому суд прийшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором№200521281 від 04.05.2016 року у розмірі 40 581 (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 96 коп., з яких: 31 012,16 грн.- сума богу; 6 781,26 грн.- сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, 2 788,54 грн.- сума збитків з урахуванням 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Корнєєва