ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 червня 2026 року Справа № 906/1584/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026, ухвалене суддею Вельмакіною Т.М. (повний текст рішення складено 09.03.2026)
у справі № 906/1584/25
за позовом Коростенського комунального підприємства "Водоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер"
про стягнення 29 483,20 грн
Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.
Коростенське комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" про стягнення 29483,20 грн за витрати води у зв'язку із самовільним приєднанням до водопровідної мережі.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що при обстеженні приміщень магазинів Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" за адресами: м. Коростень, вул. І. Котляревського, 88 та вул. Каштанова, 2, працівником Коростенського комунального підприємства "Водоканал" у присутності представника відповідача виявлено відсутність пломби ККП "Водоканал" на лічильниках NOVATOR ЛК-1,5Х 2012 року №2194238 на показник 362 куб. м та КВ-1,5 2014 року №089084 на показник 610 куб. м.
Тому, на підставі п.6 розділу IV наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №190 від 27.06.2008 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", позивач виставив відповідачу рахунки за витрати води у зв'язку з самовільним приєднанням до водопровідної мережі м. Коростень на загальну суму 29483,20 грн. Оскільки ці рахунки не були оплачені відповідачем, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 позов задоволено; стягнуто з ТзОВ "Північний лідер" на користь Коростенського комунального підприємства "Водоканал": 29 483,20 грн за витрати води у зв'язку із самовільним приєднанням до водопровідної мережі; 3 028 грн витрат по сплаті судового збору.
Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що судом встановлено факт самовільного приєднання відповідача до системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення та правильність проведеного позивачем розрахунку витрат води при виявленні самовільного приєднання. Відповідно, доводи відповідача суд визнав необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують встановлені судом обставини, тому позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу сформовано у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 27.03.2026.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 у справі № 906/1584/25.
10.04.2026 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив.
22.04.2026 від апелянта надійшло заперечення на відзив.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у справі № 906/1584/25 менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.
У апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскільки не встановлено, чи були вузли обліку введені в експлуатацію та прийняті на абонентський облік. Стверджує про відсутність у матеріалах справи актів введення в експлуатацію, актів прийняття вузлів обліку, актів опломбування та доказів передачі пломб під відповідальність відповідача, у зв'язку з чим, на думку скаржника, неможливо дійти висновку про порушення з боку відповідача.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не застосовано положення Порядку прийняття вузла обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №270 від 12.10.2018, відповідно до якого вузол обліку набуває статусу комерційного лише після проведення його огляду, здійснення опломбування, складання та підписання сторонами акту прийняття на абонентський облік. За доводами скаржника, відсутність таких документів свідчить про те, що вузол обліку не набув статусу комерційного, а тому у відповідача не виник обов'язок щодо забезпечення збереження пломб.
Також скаржник наголошує на тому, що за адресою: м. Коростень, вул. І. Котляревського, 88, останній користується нежитловим приміщенням на умовах договору оренди та належним чином компенсує витрати за послуги водопостачання і водовідведення на користь власника приміщення. Посилається на умови договору оренди, відповідно до яких обов'язок щодо усунення несправностей та пошкоджень внутрішніх комунікацій покладено на орендодавця. У зв'язку з цим апелянт вважає безпідставним складення акту про безоблікове користування саме щодо ТзОВ "Північний Лідер".
Відповідач також вважає, що судом неправильно застосовано положення Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки кваліфікація "самовільного приєднання" можлива лише за наявності належним чином введеного вузла обліку, встановлених пломб та доведеного факту їх пошкодження або втручання. Наголошує, що сама по собі відсутність пломби не є доказом її пошкодження, а за відсутності доказів встановлення пломб та прийняття вузлів обліку на облік відсутній і сам факт порушення.
Апелянт звертає увагу на те, що між сторонами укладено договір №135/805/24 від 03.06.2024 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, пунктами 24, 25 якого визначено порядок встановлення обсягів споживання послуг у разі відсутності вузлів обліку або виходу їх з ладу. На думку останнього, суд першої інстанції не врахував погоджений сторонами порядок визначення обсягів спожитих послуг та безпідставно погодився із застосуванням позивачем інших підходів до нарахування.
Крім того, відповідач вказує на відсутність складу правопорушення, оскільки позивачем не доведено наявності усіх його елементів.
Окремо апелянт наголошує, що акти перевірки не є належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують факту попереднього пломбування, не містять даних про введення вузлів в експлуатацію та складені в односторонньому порядку, а тому висновок суду про самовільне користування є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1584/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу Коростенське комунальне підприємство "Водоканал" заперечило проти її задоволення та просило оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач зазначає, що доводи апелянта щодо користування приміщенням на підставі договору оренди є безпідставними, оскільки наданий відповідачем при укладенні договору водопостачання договір оренди містить положення про обов'язок орендаря самостійно укладати договори на водопостачання та водовідведення, а також відповідати за відповідне господарство.
Позивач вказує, що відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умов договору №135/805/24 саме на індивідуального споживача покладено обов'язок забезпечувати цілісність вузлів обліку та не втручатися в їх роботу.
Також у відзиві зазначено, що Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення прямо визначають випадки, коли приєднання вважається самовільним, у тому числі у разі виявлення відсутності пломб на вузлах обліку. Позивач наголошує, що факти відсутності пломб були зафіксовані працівниками ККП "Водоканал" у присутності представників відповідача, які не висловлювали заперечень щодо складених актів та не оскаржували дії позивача після отримання відповідних рахунків.
Крім того, позивач звертає увагу, що після виявлення відсутності пломб відповідач звертався із заявами саме про повторне опломбування лічильників, а не про прийняття їх на абонентський облік, що, на думку позивача, підтверджує факт попереднього опломбування вузлів обліку.
Також позивач стверджує, що Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення не ставлять відповідальність споживача у залежність від форми вини при пошкодженні або відсутності пломб, а тому розрахунок витрат води здійснюється незалежно від того, чи було пошкодження умисним чи необережним.
У запереченнях на відзив апелянт зазначає, що обов'язок щодо забезпечення цілісності вузлів обліку виникає лише після їх належного введення в експлуатацію та опломбування, однак докази встановлення пломб і передачі їх під відповідальність відповідача у матеріалах справи відсутні.
Скаржник вказує, що сама по собі відсутність пломби не свідчить про самовільне приєднання чи втручання у роботу вузла обліку, а акти перевірки не підтверджують факту попереднього опломбування та введення вузлів обліку в експлуатацію.
Крім того, товариство наголошує, що користування приміщенням на умовах оренди не доводить факту самовільного підключення до мережі, а виставлені позивачем рахунки свідчать про те, що не всі лічильники були прийняті на абонентський облік.
На думку апелянта, позивач не довів факту встановлення пломб, їх пошкодження чи втручання у роботу вузлів обліку та фактично переклав обов'язок доказування на відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між Коростенським комунальним підприємством "Водоканал" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" (споживач, відповідач) був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) №135/805/24 від 03.06.2024, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 4 договору визначено, що споживачем послуг є Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" та наведено перелік адрес об'єкта споживання послуг, серед яких вул. І. Котляревського, 88 (магазин №16), м. Коростень, Житомирська область, 11501 (централізоване водопостачання) та вул. Каштанова, 2 (магазин №22), м. Коростень, Житомирська область, 11501.
За умовами п.12 договору, виконавець має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для проведення перевірки схоронності таких вузлів обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою вузла комерційного обліку, та періодичного огляду у порядку, визначеному ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і цим договором. Періодичний огляд вузла (вузлів) комерційного обліку здійснюється виконавцем під час зняття показань. У разі дистанційного зняття показань періодичний огляд проводиться виконавцем не рідше одного разу на рік.
У п.15 договору передбачено, що власник (співвласники) будівлі або його (їх) представники мають право доступу до місць встановлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки їх схоронності та зняття показань. Втручання у роботу вузла комерційного обліку заборонено.
Споживач повідомляє виконавцю про недоліки в роботі вузла комерційного обліку протягом п'яти робочих днів з дня виявлення засобами зв'язку, зазначеними в розділі "Адреса та реквізити сторін" цього договору.
Відповідно до пп. 6 п. 35 договору, споживач зобов'язаний забезпечувати цілісність обладнання вузлів обліку послуг та не втручатися в їх роботу.
Підпунктом 4 п. 36 договору визначено, що виконавець має право доступу до житлових приміщень (інших об'єктів нерухомого майна) для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань вузлів розподільного обліку в порядку, визначеному законом і договором.
13.05.2025 з метою здійснення профілактичного огляду вузлів обліку водопостачання контролером ККП "Водоканал" були здійснені виїзди за адресами об'єктів споживання послуг відповідача, а саме: вул. Каштанова, 2 та вул. І. Котляревського, 88 у м. Коростені.
Матеріалами справи підтверджується, що 13.05.2025 представником позивача складено акти:
1) у присутності представника ТОВ "Північний лідер" Нестратової А.О., згідно з яким під час відвідування житлового приміщення (будівлі) за адресою: вул. Каштанова, 2, "Твій хліб" встановлено відсутність пломби КПП "Водоканал" на лічильнику КВ-1,5 №089084 2014 року на показник 610 куб.м;
2) у присутності представника ТОВ "Північний лідер" Бондарчук А.Ю., згідно з яким під час відвідування житлового приміщення (будівлі) за адресою: вул. І. Котляревського, 88, "Твій хліб" встановлено відсутність пломби КПП "Водоканал" на лічильнику NOVATOR ЛК-1,5Х 2012 року №2194238 на показник 362 куб. м,
Вищезазначені акти були підписані представниками споживача без зауважень.
У подальшому відповідач звернувся до позивача з листами №197 від 13.05.2025 та №234 від 29.05.2025, у яких просив провести повірку та опломбувати лічильники в приміщеннях магазинів відповідно за адресами: вул. Каштанова, 2, та вул. І. Котляревського, 88 у м. Коростені.
Відповідно до розрахунків позивача витрат води при виявленні самовільного приєднання за адресами вул. І. Котляревського, 88 та вул. Каштанова, 2 у м. Коростені відповідно до п.6 р. IV Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, витрати води у зв'язку з самовільним приєднанням до водопровідної мережі м. Коростень за вказаними адресами складають відповідно 14741,60 грн та 14741,60 грн.
27.06.2025 позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 29483,20 грн, а саме: рахунок №265 на суму 14741,60 грн за витрати води у зв'язку з самовільним приєднанням до водопровідної мережі м. Коростень по вул. Каштановій, 2 та рахунок №266 на суму 14741,60 грн за витрати води у зв'язку з самовільним приєднанням до водопровідної мережі м. Коростень по вул. І. Котляревського, 88, які не були оплачені відповідачем.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №763 від 26.09.2025, у якій вимагав терміново сплатити заборгованість у розмірі 29483,20 грн за витрати води у зв'язку з самовільним приєднанням до водопровідної мережі м. Коростень.
Вказану претензію відповідач отримав 06.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення, однак залишив її без відповіді та без задоволення.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для, у тому числі, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець комунальної послуги має право доступу до житла, інших об'єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачає, що споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Відповідно до ст. 22 наведеного Закону, споживачі питної води зобов'язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України урегульовано Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.
Ці Правила є обов'язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (пункт 2 розділу 1 Правил).
Згідно з пунктом 1 розділу ІV Правил, не допускається будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).
Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається, у тому числі, зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води (пункт 2 розділу ІV Правил).
Факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.
Споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від'єднання/приєднання оплачуються цими споживачами. (пункт 4 розділу ІV Правил).
У разі незгоди споживача з діями виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку (пункт 5 розділу ІV Правил).
За пунктом 6 розділу IV Правил, у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційним судом встановлено, що звертаючись з апеляційною скаргою у цій справі відповідачем було долучено нові докази, а саме: Акт 20 виконаних робіт від 31.10.2025, Розрахунок комунальних послуг по оренді маг.№33 ТзОВ "Північний лідер" та Договір оренди нежитлового приміщення магазину №118/08-24 Г-1 від 01.01.2024.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Системний аналіз ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на кожну із сторін покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з відповідною заявою (позовом, відзивом, тощо). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК України.
Можливість поновлення та продовження процесуальних строків передбачено ст. 119 ГПК України.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Оскільки відповідачем відповідного клопотання не заявлялось взагалі, вказане є підставою для залишення долучених до апеляційної скарги доказів без розгляду у відповідності до ст. 80, 118, 207, 269 ГПК України.
Щодо доводу апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази введення вузлів обліку в експлуатацію, їх опломбування та передачі пломб під відповідальність відповідача, у зв'язку з чим у нього нібито не виник обов'язок щодо забезпечення цілісності вузлів обліку.
На думку суду апеляційної інстанції таке твердження є необґрунтованим та таким, що не узгоджується з положеннями Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 № 190.
Так, зазначені Правила є обов'язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та встановлюють єдиний нормативний порядок користування відповідними системами (п. 2 розділу І Правил). При цьому останні не ставлять виникнення у споживача обов'язку щодо дотримання вимог збереження вузлів комерційного обліку, недопущення несанкціонованого втручання в їх роботу та забезпечення цілісності пломб у залежність від окремого формального факту введення вузла обліку в експлуатацію у розумінні, на яке посилається апелянт.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" на підставі укладеного з Коростенським комунальним підприємством "Водоканал" договору №135/805/24 від 03.06.2024 є індивідуальним споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, у зв'язку з чим на нього поширюються як умови укладеного договору, так і імперативні приписи зазначених Правил.
Як слідує з матеріалів справи, актами від 13.05.2025, складеними працівником Коростенського комунального підприємства "Водоканал" під час обстеження об'єктів відповідача за адресами: вул. Каштанова, 2, та вул. І. Котляревського, 88 у м. Коростені, зафіксовано відсутність пломб підприємства на лічильниках води КВ-1,5 №089084 (2014 року, показник 610 куб.м) та NOVATOR ЛК-1,5Х №2194238 (2012 року, показник 362 куб.м).
Системний аналіз положень розділу IV Правил дає півдстави для висновку, що регулювання спрямоване на забезпечення належного комерційного обліку та недопущення самовільного користування системами водопостачання. Зокрема, пунктами 1-2 розділу IV Правил прямо визначено, що будь-яке втручання в роботу вузлів обліку води, пошкодження пломб та індикаторів впливу, а також виведення з ладу вузлів комерційного обліку є формою самовільного приєднання та користування системою.
Отже, юридично значимим є сам факт перебування вузла обліку в системі водоспоживання та його використання споживачем, а не додаткові формальні дії щодо введення в експлуатацію. Відсутність у Правилах вимоги про обов'язковість такого введення як передумови виникнення обов'язків споживача свідчить про помилковість відповідного доводу.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність доказів введення вузлів обліку в експлуатацію та опломбування не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та не впливає на наявність у відповідача обов'язку щодо забезпечення цілісності вузлів обліку і недопущення несанкціонованого втручання в їх роботу.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував положення пунктів 24, 25 укладеного між сторонами Договору №135/805/24 від 03.06.2024 та, на його думку, проігнорував погоджений сторонами порядок визначення обсягів спожитих послуг, варто зазначити, що останні є такими, що ґрунтуються на вибірковому тлумаченні умов договору та не відповідають фактичним обставинам справи.
Як встановлено судами, пунктом 23 договору №135/805/24 від 03.06.2024 передбачено, що до встановлення вузла комерційного обліку обсяги споживання питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання у будівлі при цьому визначається як сума обсягів, розрахованих за нормами для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку.
Водночас, пунктами 24, 25 договору дійсно передбачено, що у разі відсутності вузлів розподільного обліку або виходу з ладу вузла комерційного обліку обсяг спожитих послуг визначається розрахунковим способом відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Мінрегіоном.
Однак, зазначені положення договору не регулюють спірні правовідносини у тій частині та не можуть бути застосовані у спосіб, на який посилається апелянт, оскільки у цьому випадку встановлено не відсутність вузлів розподільного або комерційного обліку та не їх вихід з ладу, а факт наявності встановлених вузлів обліку за умови порушення їх цілісності, зокрема відсутності пломб, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Таким чином, підстави для застосування механізму визначення обсягів споживання, передбаченого пунктами 24, 25 договору, у спірних правовідносинах відсутні, оскільки ці положення регулюють інші фактичні ситуації, а саме повну відсутність вузлів розподільного обліку або вихід з ладу вузла комерційного обліку, тоді як у цьому випадку йдеться про порушення його цілісності.
Разом із тим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який правильно врахував положення пункту 23 договору та дійшов обґрунтованого висновку, що за наявності встановлених вузлів розподільного обліку, але за відсутності належного обліку внаслідок порушення їх пломбування, обсяг споживання визначається у порядку, передбаченому договором та відповідною Методикою, з урахуванням фактичних обставин справи.
Варто також зазначити, що доводи апелянта про відсутність складу правопорушення у зв'язку з недоведеністю усіх його елементів, зокрема вини відповідача, є необґрунтованими та не узгоджуються з правовим регулюванням спірних правовідносин.
Так, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, затверджені наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 № 190, не містять норм, які б розмежовували відповідальність споживача за порушення цілісності пломб або втручання у роботу вузлів комерційного обліку залежно від форми вини (умислу чи необережності). Натомість зазначеними Правилами встановлено об'єктивний підхід до фіксації порушення та настання відповідних наслідків.
Отже, у разі виявлення факту відсутності пломб, пошкодження вузлів обліку або інших ознак самовільного втручання у систему централізованого водопостачання та/або водовідведення, розрахунок витрат води здійснюється відповідно до встановленого порядку незалежно від того, чи мало місце умисне або необережне пошкодження відповідного обладнання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності такихвисновків, позаякґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026у справі № 906/1584/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" без задоволення.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 у справі № 906/1584/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Справу № 906/1584/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено "01" червня 2026 р.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.