вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2026 р. Справа № 910/11077/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Жирний О.С., дов. № 1-4598 від 27.11.2025;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/11077/25 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ"
про стягнення 354 933,38 грн,-
Акціонерне товариство (далі - АТ) "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ПАРІ" про стягнення 354 933,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2015 між публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Укртрансгаз", як оператором, та ТОВ "ПАРІ", як замовником, було укладено договір транспортування природного газу № 1512000882 (далі - договір), на виконання якого позивачем у квітні 2017 року забезпечено відповідачу доступ до потужності газотранспортної системи та розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від замовника поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 996,556 тис.куб.м вартістю 354 933,38 грн, однак отримані послуги не були оплачені відповідачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2026 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ПАРІ" на користь АТ "Укртрансгаз" 354 933,38 грн боргу та 4 259,20 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та у квітні 2017 року забезпечив відповідачу доступ до потужності газотранспортної системи і розподілив потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 996,556 тис.куб.м, що підтверджується звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "ПАРІ" за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 (підписаний відповідачем та скріплений його печаткою), звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" за період з січня по квітень 2017 року та актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 (підписаний відповідачем та скріплений його печаткою), тож перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 354 933,38 грн (996,556 куб.м х 296,80 грн + 20 % ПДВ), суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позов задовольнив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ "ПАРІ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав про необґрунтованість позовних вимог, оскільки він не замовляв договірної потужності у спірний період шляхом укладення додатку № 1 до договору, при цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу актів наданих послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року та рахунків на оплату цих послуг, а згідно акту звірки розрахунків станом на 31.12.2018 у спірний період за відповідачем відсутня заборгованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 31.03.2026.
06.03.2026 до апеляційного суду надійшов відзив позивача, в якому представник зазначав, що відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, а акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом та не спростовує факту надання спірних послуг згідно наявних в матеріалах справи доказів. Також вказував, що відповідач був суб'єктом господарювання, який здійснював діяльність видобутку (виробництва) природного газу, здійснення якої без доступу до газотранспортної системи неможливе. Водночас уклавши договір відповідач набув статус замовника послуг з транспортування газу та одержав доступ до потужності газотранспортної системи та, відповідно, отримав платні послуги з розподілу потужності. Таким чином позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи з метою задоволення потреб відповідача попри відсутність замовлення гарантованої потужності шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 996,556 тис.куб.м. При цьому позивач не відмовив відповідачу у прийнятті поданого природного газу на точку входу та в обсязі прийнятого природного газу відповідачу розподілена потужність у точці входу, бо в іншому випадку діяльність відповідача з видобутку природного газу була би паралізована/зупинена з настанням критичних наслідків аж до консервації газового родовища, відновлення якого є вкрай складним процесом. На переконання позивача, оскільки розподіл гарантованої потужності відповідачем не замовлявся, однак розподіл потужності без гарантії права користування потужністю реально відбувся, то відповідач зобов'язаний здійснити оплату отриманих послуг.
10.03.2026 до апеляційного суду надійшла відповідь відповідача на відзив, в якому представник наводив позицію аналогічну викладеної позиції в апеляційній скарзі.
30.03.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням директора товариства та неможливістю забезпечити присутність представника при розгляді 31.03.2026 справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та справу відкладено на 12.05.2026.
11.05.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на відрядження директора товариства та неможливість забезпечити присутність представника при розгляді справи.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням відповідача, позиція апелянта викладена письмово у апеляційній скарзі та за висновками апеляційного суду неявка його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
В судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2026, позивач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення. Представник відповідача не з'явився, учасник справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз", як оператором, та ТОВ "ПАРІ", як замовником, було укладено договір транспортування природного газу № 1512000882 (далі - договір; а.с. 7-12 том 1), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1).
Зі змісту п. 2.2 договору вбачається, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Відповідно п. 2.3 договору послугою, яка може бути надана замовнику за цим договором, є, зокрема, послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності).
Згідно з п.п. 2.4, 2.5 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка № 1 (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (транспортування) до цього договору.
Пунктом 2.6 договору визначено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору).
Згідно з п. 4.1 договору замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до п. 6.1 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком № 1 до цього договору (розподіл потужності).
Згідно з п. 7.1 договору вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються НКРЕКП.
Тарифи, передбачені п. 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку № 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком № 1 до цього договору.
Згідно з п. 8.3 договору оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100 % попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).
Відповідно до п. 11.3 договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з п. 17.1 договору він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Додатковими угодами № 1 від 30.12.2016 та № 2 від 19.12.2017 до договору строк дії договору сторонами продовжувався до 31.12.2017 та 31.12.2022 (а.с. 13-14 том 1).
30.08.2019 між сторонами укладено угоду про розірвання договору транспортування природного газу № 1512000882 від 17.12.2015 (а.с. 15 том 1), відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди з 01.03.2019 розірвати договір, а згідно з п. 2 вказаної угоди погодили, що з 01.03.2019 зобов'язання сторін, які виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Як зазначав позивач, на виконання умов договору відповідачу, як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року було забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 996,556 тис.куб.м, що підтверджується:
- інформацією зі звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "ПАРІ" за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 (а.с. 17 том 1);
- звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" за період з січня по квітень 2017 року (а.с. 18 том 1);
- актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 (а.с. 16 том 1).
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг розподілу потужності у квітні 2017 року на суму 354 933,38 грн, які відповідачем не були оплачені.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу у квітні 2017 року послуг на суму 354 933,38 грн за договором, які відповідачем не були оплачені.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог ст.ст. 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно п.п. 2-3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
У п.п. 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи зазначено, що замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує суб'єктний склад учасників справи, зокрема те, що відповідач є газовидобувним підприємством (а.с. 27 том 1), крім того розподіл потужності здійснюється на точці входу до газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи потужність фізичної точки входу до газотранспортної системи, до якої підключена система газовидобувного підприємства, надається виключно газовидобувному підприємству.
Згідно з п. 14 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи у фізичних точках виходу до газорозподільних систем, у фізичних точках входу/виходу з/до газосховищ, у фізичних точках входу від газовидобувного підприємства, підключеного до газотранспортної системи, у фізичних точках виходу до прямого споживача, у фізичних точках входу від оператора LNG, підключеного до газотранспортної системи, надається лише гарантована потужність.
Відповідні положення Кодексу газотранспортної системи вказують на особливість розподілу потужності саме точки входу до газотранспортної системи від газовидобувного підприємства, яка полягає у тому, що у такій точці входу з'єднання має тільки газовидобувне підприємство, відповідно, претендувати на її потужність може лише такий суб'єкт, адже точка входу створювалася саме для забезпечення можливості здійснювати видобуток природного газу на відповідному родовищі і подавати його в газотранспортну систему. Таким чином, у такій точці входу не може виникати конкурс на її потужність між іншими суб'єктами, відповідно, потужність такої точки входу розподіляється виключно газовидобувному підприємству, використання якої здійснюється на платній основі за чинним тарифом.
01.04.2017 набув чинності тариф на послуги розподілу потужності для точок входу відповідно до постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз", який становив 296,80 грн за 1 000,00 куб.м на добу без ПДВ.
Отже здійснення відповідачем господарської діяльності з видобутку природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що до газотранспортної системи позивача мають надходити обсяги природного газу. Для цього відповідач повинен мати безпосередній доступ до газотранспортної системи, який забезпечується у місцях фізичного з'єднання з нею, тоді як право користування газотранспортною системою, зокрема, її потужністю на точках входу, право використання кожного виду потужності виникає на підставі договору.
Виходячи з того, що відповідачу, як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи на підставі укладеного договору транспортування природного газу та позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи з метою задоволення потреб відповідача попри відсутність замовлення гарантованої потужності шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у обсязі 996,556 тис.куб.м, що підтверджується:
- звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "ПАРІ" за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 (а.с. 17 том 1), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою;
- звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" за період з січня по квітень 2017 року (а.с. 18 том 1);
- актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 (а.с. 16 том 1), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.
Не зважаючи на відсутність замовлення гарантованої потужності (додаток № 1 до договору сторонами не був укладений) позивач не відмовив відповідачу у прийнятті поданого природного газу на точку входу та в обсязі прийнятого природного газу відповідачу розподілена потужність у точці входу. В іншому випадку діяльність відповідача з видобутку природного газу була би зупинена.
Факт подання відповідачем на точку входу природного газу у загальному обсязі 996,556 тис.куб.м у квітні 2017 року є свідченням розподілу потужності точки входу до газотранспортної системи та отримання відповідної платної послуги, а отже і виникнення грошових зобов'язань у відповідача здійснити оплату за послугу розподілу потужності.
Оскільки розподіл потужності без гарантії права користування потужністю реально відбувся, то позовні вимоги заявлені позивачем з урахуванням положень ст. 538 ЦК України.
За умовами розділу XII договору, а також глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, всі грошові зобов'язання відповідача мають бути забезпечені, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати послуг в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Виходячи з того, що позивач прийняв на точці входу від відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу вказаних положень ст. 538 ЦК України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання).
Таким чином вартість послуг з розподілу потужності в обсязі фактично поданого обсягу природного газу розраховується шляхом застосування відповідного тарифу до обсягу поданого природного газу 996,556 тис.куб.м х 296,80 грн + 20 % ПДВ, що складає 354 933,38 грн.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 висловив правову позицію, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Також слід зазначити, що відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно з підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.12.2018 будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 1512000882 від 17.12.2015 відсутня, то акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20).
Враховуючи встановлене та те, що доказів оплати відповідачем 354 933,38 грн матеріали справи не містять, слід дійти висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а відтак переглянувши рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/11077/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/11077/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/11077/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.06.2026.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук