вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 910/7197/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Білоконь І.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025
у справі №910/7197/25 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
06.2025 до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 828 952,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «Уніка» (страховик потерпілого за договором КАСКО) звернулося з позовом до ПрАТ «СК «УСГ» (страховика винуватця ДТП за міжнародним полісом «Зелена картка») про стягнення 828 952,86 грн страхового відшкодування в порядку суброгації. ДТП за участю двох українських автомобілів сталася 06.04.2023 на території Республіки Польща. Позивач виплатив своєму клієнту повну вартість ремонту та доставки авто, а відповідач виплатив позивачу лише ліміт за українським законодавством - 160 000,00 грн, вважаючи, що польські (вищі) ліміти тут не застосовуються.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 22 ЦК України, ст.ст. 18, 108 Закону України «Про страхування», ст. 10, 16, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-VI).
Короткий зміст заперечень Відповідача
Відповідач з позовом не погодився посилаючись на те, що оскільки обидва учасники ДТП (транспортні засоби) зареєстровані в Україні, тобто іншій країні, де сталася ДТП (Республіка Польща), застосування підлягає не право держави, де відбулася пригода, а право держави реєстрації транспортних засобів, а тому страхова виплата має здійснюватися за лімітами відповідальності встановленими правом України. Також відповідач не погодився з розміром збитку, який вимагає стягнути Позивач.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7197/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у позові суд керувався Конвенцією про право, що застосовується до ДТП (Гаага, 1971). Стаття 3 Конвенції встановлює загальне правило - застосовується право країни ДТП (Польщі). Проте стаття 4 Конвенції містить виняток: якщо у ДТП причетні кілька транспортних засобів, але всі вони зареєстровані в одній державі, застосовується внутрішнє право держави їх реєстрації. Оскільки обидва автомобілі зареєстровані в Україні, за висновком суду застосуванню підлягає право України, а не Польщі. Також суд виснував, що згідно з чинним на момент ДТП українським законодавством, ліміт відповідальності за шкоду майну становив 160 000,00 грн. Оскільки відповідач цей ліміт виплатив у повному обсязі, його зобов'язання перед позивачем є виконаними, а підстави для стягнення решти суми у розмірі 828 952,86 грн за лімітами Польщі відсутні.
Свої правові висновки суд першої інстанції обґрунтував положеннями статей 4, 22, 253, 509, 524, 530, 533-535, 999, 1166, 1187, 1194, ЦК України, прикінцевими положеннями Закону України №3720-IX «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 5, 6, 9, 10, 22 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також статтями 1, 3, 4, 5, 8, 9 Гаазької Конвенції 1971 року, та статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з судом рішенням Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Апелянт наголошує, що:
- Суд першої інстанції проігнорував пункт 5 статті 2 Гаазької конвенції, де чітко зазначено, що ця Конвенція взагалі не застосовується до зворотних вимог та суброгації страхових компаній. На думку Апелянта, оскільки ця Конвенція до суброгації не застосовується, виплата має відбуватися на загальних умовах міжнародної системи «Зелена картка» - тобто за лімітами країни відвідання (Польщі), де ліміт становить 1 000 000,00 Євро. Відповідач зобов'язаний покрити повну суму збитків у межах залишку польського ліміту;
- Суд безпідставно відхилив посилання на аналогічні висновки Вищого господарського суду України у постановах від 04.10.2016 у справі №910/12/16 та від 10.04.2012 у справі №23\383.
Свою апеляційну скаргу Апелянт обґрунтував положеннями статті 993 ЦК України, статтею 108 Закону України «Про страхування», пункти 1.11, 10.3, 22.1, 40.1, 51.4 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 2 (п. 5), 3, 4 (п. b), 9 Гаазької Конвенції про право, що застосовується до ДТП від 04.05.1971.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з нею не погодився.
Щодо застосовного права та лімітів відповідальності Відповідач зазначив, що оскільки обидва транспортні засоби - учасники ДТП, що сталася в Республіці Польща, зареєстровані в Україні, то відповідно до ст. 4, 5 Гаазької конвенції 1971 року та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» застосуванню підлягає право держави реєстрації (України). Відтак, ліміт відповідальності обмежений сумою 160 000,00 грн, яку Відповідач виплатив Позивачу в повному обсязі 160.06.2023. Вимога Позивача про стягнення повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля є неправомірною.
Щодо витрат на доставку (евакуацію) автомобіля відповідач послався на те, що витрати на транспортування є безпідставними, оскільки автомобіль було доставлено до сервісного центру «Тойота Центр Львів «Діамант"», який не є місцем проживання страхувальника чи місцем проведення ремонту, а рахунок-фактуру виставлено іншою юридичною особою - ТОВ «Львів Авто Преміум».
Наданий Позивачем звіт про оцінку №46839 від 01.05.2023 Відповідач вважає недостовірним та складеним з порушенням оціночної методології. Крім того вважає, що відсутні правові підстави для включення до суми стягнення 20% податку на додану вартість (ПДВ).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Сулім В.В., Алданова С.О.
15.09.2025 скаржник подав заяву, до якої додав платіжну інструкцію №000661 від 09.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 14 921,15 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7197/25. Постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7197/25 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.11.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в письмовій формі до 27.10.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.10.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 18.03.2026.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026, у зв'язку з участю судді Суліма В.В., у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем по справі № 910/7197/25, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7197/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7197/25 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. Постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 18.03.2026.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 13.05.2026.
У судовому засіданні 13.05.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/7197/25, яка відбудеться 20.05.2026, про ще повідомлені учасники справи.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 19.02.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника відповідача.
На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 24.11.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судові засідання 24.11.2026 та 15.12.2026 представники третіх осіб не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
28.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено Сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826003/4615/0000065 . Цей Договір укладений шляхом пропозицій його укласти (індивідуальної оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір укладений в електронній формі, разом із Анкетою-опитувальником клієнта шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов п. 4 якого предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковими обладнанням. Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, зокрема автомобіля марки «LEXUS LX 570», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Страхова сума за договором визначена 3 250 000, 00 грн. Страховий тариф до Загальної страхової суми - 3, 59%. Загальний страховий платіж за Договором 116 675, 00 грн.
Строк дії Договору з 00 год. 00 хв. 29.09.2022 до 24 год. 00 хв. 28.08.2023.
Пунктом 15 Договору визначено Особливі умови страхування КАСКО, а саме: - варіант розрахунку суми страхового відшкодування - СТО офіційного дилера марки ТЗ; відшкодування збитків без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті - без урахуванням зносу; відшкодування збитків внаслідок Грубих порушень ПДВ - грубі порушення ПДР покриваються.
Умови добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» (редакція від 01.07.2022) є Додатком №1 до Сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826003/4615/0000065 від 28.09.2022.
06.04.2023 о 00:04 у Республіці Польща на міжнародній трасі А4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля - «Lexus LX570», д.н.з. НОМЕР_3 , власником та водієм якого є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та пошкоджене дорожнє обладнання.
Згідно Інформаційної записки про дорожню пригоду від 06.04.2023 №R-1512/23 виданої першим заступником коменданта районного управління поліції в Ланьцуті, винуватцем події визнано ОСОБА_3 водія автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_4 .
07.04.2023 ОСОБА_2 подав ПрАТ «СК «УНІКА» Заяву №9638519995 про подію з ознаками страхового випадку згідно Договору «КАСКО» №826003/4615/0000065/1, у якій повідомлено, що 06.04.2023 о 00:04 за межами кордонів України в Польщі, Ланьцют, Траса А-4 40 км до кордону Україна-Польша внаслідок ДТП автомобіль марки «Lexus LX570», д.н.з. НОМЕР_3 зазнав пошкоджень.
10.04.2023 ФОП Равлик Т.М. виставлено рахунок-фактура №СФ-0000001, згідно якого здійснено доставку автомобіля «Lexus LX570», д.н.з. НОМЕР_3 з Польші на сервісний центр Тойота Центр Львів «Діамант». Вартість послуги становить 27 940, 22 грн.
Факт виконання послуг з доставки автомобіля підтверджується складеним Актом №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2023 на суму 27 940, 22 грн.
10.04.2023 оцінювачем Войтик Т.М. складено Акт огляду транспортного засобу №9638519995, у якому зафіксовано виявлені пошкодження частин та деталей автомобіля марки «Lexus LX570», д.н.з. НОМЕР_3 .
ТОВ «Львів Авто Преміум» виставило рахунок-фактору №АП00001318 від 13.04.2023 ОСОБА_2 на загальну суму 1 269 458, 74 коп.
Відповідно до звіту №46839 від 01.05.2023, складеним оцінювачем Войтик Т.В. про оцінку автомобіля «Lexus LX570», д.н.з. НОМЕР_3 , встановлено вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ (Свр) складає 961 012, 64 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахування значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля складає 644 079, 15 грн. Ринкова вартість автомобіля складає 3 772 386, 00 грн.
Згідно платіжної інструкції №088823 від 12.05.2023 ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувала на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування зг. Дог. 826003/4615/0000065 від 28.09.2022, без ПДВ - 988 952, 86 грн.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_4 була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» на підставі міжнародного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (зелена карта) №17656424, термін дії якого діючий на 06.04.2023, та дія поширюється, зокрема і в Республіці Польща.
19.05.2023 ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до ПАТ «СК «Українська Страхова Група» із заявою №33868 про необхідність сплати страхового відшкодування у розмірі 988 952, 86 грн. В додатках до заяви долучено заяву про подію, пояснення до заяви, Договір страхування, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довідка поліції, Звіт, Страховий акт, платіжне доручення, довіреність представника.
Відповідно до платіжної інструкції №54595 від 16.06.2023, ПАТ «СК «УСГ» на рахунок ПРАТ «СК «УНІКА» перерахувало суму страхового відшкодування 160 000,00 грн, в «призначення платежу» зазначено - Страхове відшкодування 17656424 від 12.08.22 згідно акту №ЗКК4917, ПрАТ «СК «УНІКА», регрес по 33868, без ПДВ.
Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «СК «УНІКА» зверталося до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» з заявою про перегляд рішення за вих.. №33868 від 22.01.2024, в якому просило здійснити доплату страхового відшкодування за заявою ПрАТ «СК «УНІКА» №33868 за вих. №9638519995 від 19.05.2023 в розмірі 828 952, 86 грн, оскільки вважають безпідставним зменшення ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» страхової суми встановленої сертифікатом «Зелена карта» №17656424. Відповідно до умов Договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» №17656424 діє на умовах країни відвідування, зокрема, в Польщі, і страхова сума визначається також на умовах країни відвідування. Станом на дату ДТП - 06.04.2023, ліміт відповідальності за шкоду майна в Польщі складає 1 000 000 Євро, що складає 40 015 200, 00 грн (курс НБУ станом на 06.0.2023: 1 євро - 40, 0152 грн).
Розмір страхового відшкодування, який не виплачений Позивачу становить 828 952, 86 грн (988 952, 86 грн - 160 000,00 часткове відшкодування ПрАТ «СК «УСГ»).
Оскільки Відповідач зазначену суму не відшкодував, наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Відмовляючи у позові керувався Конвенцією про право, що застосовується до ДТП (Гаага, 1971). Стаття 3 Конвенції встановлює загальне правило - застосовується право країни ДТП (Польщі). Проте стаття 4 Конвенції містить виняток: якщо у ДТП причетні кілька транспортних засобів, але всі вони зареєстровані в одній державі, застосовується внутрішнє право держави їх реєстрації. Оскільки обидва автомобілі зареєстровані в Україні, застосуванню підлягає право України, а не Польщі. Також суд виснував, що згідно з чинним на момент ДТП українським законодавством, ліміт відповідальності за шкоду майну становив 160 000,00 грн. Оскільки відповідач цей ліміт виплатив у повному обсязі, його зобов'язання перед позивачем є виконаними, а підстави для стягнення решти суми у розмірі 828 952,86 грн за лімітами Польщі відсутні.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності із встановленими обставинами справи, колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При цьому, ч. 1 ст. 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно з ч. 2 цієї статті, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу, яка, як зазначалось вище, передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
01 січня 2025 року вступив в дію новий закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №3720-IX (далі Закон №3720-IX). Відповідно до п.6 розділу VI Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №3720-IX дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При вирішенні даного позову по суті застосуванню підлягають положення Закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (Закон №1961-IV).
Цей Закон встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3).
Відповідно до статті 5, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У статті 6 визначено поняття страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 цього Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Стаття 16 Закону №1961-IV регулює використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Відповідно до цієї норми, уразі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".
Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.
При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення.
Види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та територія дії договорів передбачені статтею 10 Закону №1961-IV.
Так відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:
внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);
договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).
Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.
Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.
Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
15 червня 2011 року держава Україна приєдналася до Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод, вчиненої 04 травня 1971 року в м. Гаазі.
Відповідно п. 5 статті 2 Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод, ця Конвенція не застосовується до зворотних вимог та суброгації настільки, наскільки це стосується страхових компаній.
Конвенції, у статті 3, значиться, що правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.
Як визначено у ст. 4 Конвенції, з урахуванням статті 5 стосовно положень статті 3 робляться такі винятки:
a) У випадках, коли до пригоди причетний лише один транспортний засіб і його зареєстровано в Державі, іншій ніж та, у якій відбулася пригода, застосовується внутрішнє право Держави реєстрації для визначення відповідальності:
- стосовно водія, власника чи будь-якої іншої особи, яка має контроль над транспортним засобом або речове право на нього, незалежно від їхнього постійного місця проживання;
- стосовно потерпілого, який є пасажиром і постійне місце проживання якого знаходиться в Державі, іншій, ніж та, у якій відбулася пригода;
- стосовно потерпілого, який перебуває поза транспортним засобом на місці пригоди й постійне місце проживання якого знаходиться в Державі реєстрації.
У випадках, коли є два чи більше потерпілих, право, що застосовується, визначається окремо для кожного з них.
b) У випадках, коли до пригоди причетні два чи більше транспортних засобів, положення пункт "a" застосовуються лише тоді, коли всі транспортні засоби зареєстровано в одній і тій самій Державі.
c) У випадках, коли одна чи більше осіб, які перебували поза транспортним засобом або транспортними засобами на місці пригоди, причетні до пригоди й можуть нести відповідальність, положення пунктів "a" та "b" застосовуються лише тоді, коли всі ці особи мають постійне місце проживання в Державі реєстрації. Це саме застосовується, навіть якщо ці особи є також потерпілими в пригоді.
У відповідності до ст. 8 Конвенції, право, що застосовується, визначає, зокрема:
1) підставу й обсяг відповідальності;
2) підстави для звільнення від відповідальності, будь-якого обмеження відповідальності й будь-якого розподілу відповідальності;
3) наявність і види шкоди чи збитків, які можуть підлягати відшкодуванню;
4) види та обсяг збитків;
5) можливість переходу права на відшкодування;
6) осіб, яким завдано збитків та які можуть вимагати їхнього відшкодування від свого імені;
7) відповідальність довірителя за дії свого агента чи роботодавця за дії свого працівника;
8) строки давності, у тому числі норми стосовно початку перебігу строків давності й переривання та зупинення цих строків.
Особи, яким завдано шкоди чи збитків, мають право звернутися безпосередньо до страховика особи, яка несе відповідальність, якщо вони мають таке право за правом, що застосовується відповідно до статей 3, 4 чи 5 (ч. 1 ст. 9 Конвенції).
Згідно міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», страхова сума визначається за законодавством країни настання страхового випадку. Однак, винятки, встановлені у ст. 4 Конвенції, передбачають, що право держави реєстрації застосовується у випадках, коли був один учасник ДТП (транспортний засіб) зареєстрований в іншій державі, або коли таких транспортних засобів кілька, але вони всі зареєстровані в одній і тій же державі (іншій, ніж держава, де відбулася пригода).
Правова позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спільне місце реєстрації автомобілів в Україні активує винятки ст. 4 Гаазької конвенції 1971 року та звужує ліміт до 160 000 грн.
З цього приводу колегія зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 статті 2 Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод (Гаага, 04 травня 1971 року), яка ратифікована Законом України № 3513-VI від 15.06.2011, чітко встановлено: «Ця Конвенція не застосовується до зворотних вимог та суброгації настільки, наскільки це стосується страхових компаній».
Предметом цього спору є вимоги майнового страховика (Позивача), до якого після виплати за договором КАСКО в силу закону перейшло право вимоги у відносинах суброгації. З огляду на пряме застереження в п. 5 ст. 2 Конвенції, її норми (включаючи колізійні правила ст. 3, 4, 5 щодо визначення застосовного права за місцем реєстрації ТЗ) взагалі не поширюються на спірні правовідносини страхових компаній.
Зобов'язання Відповідача виникають з міжнародного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності «Зелена картка» № UA/102/17656424.
Як вже зазначено, статтею 10, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (у редакції на момент ДТП) передбачено, що відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:
внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);
договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).
10.2. Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.
10.3. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.
10.4. Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до пункту 1.11 Закону, страховий сертифікат "Зелена картка" є страховим сертифікатом єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.
Зміст статей 40, 51 цього Закону свідчить про те, що договори міжнародного страхування «Зелена картка» діють на території країн-членів міжнародної системи, а Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) та страховики-повні члени забезпечують виконання зобов'язань на умовах і за лімітами країни відвідання (настання страхового випадку).
На офіційному сайті МТСБУ та згідно з директивами ЄС, чинними на дату ДТП (06.04.2023), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на території Республіки Польща, становить 1 000 000 Євро (в еквіваленті 40 015 200,00 грн). Відтак, внутрішній ліміт України в розмірі 160 000 грн, передбачений Постановою НБУ № 109 від 30.05.2022, застосовується виключно до внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності і не обмежує виплату за міжнародним сертифікатом «Зелена картка». Отже Заперечення Відповідача в цій частині суд апеляційної інстанції безпідставними.
У цьому випадку суд першої інстанції помилково застосував пункт 5 статті 2 Гаазької конвенції 1971 року допустивши фрагментарне тлумачення міжнародного договору у регресних/суброгаційних спорах із міжнародним елементом, адже Конвенція регулює виключно питання визначення права для первинної відповідальності (між самими водіями/власниками авто та потерпілими), разом з тим виводить за межі свого регулювання спори між страховиками щодо компенсації виплаченого відшкодування.
Правовідносини між страховими компаніями щодо стягнення сум виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу чи суброгації за договорами міжнародного страхування «Зелена картка» вилучені з-під регулювання Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод 1971 року. Обсяг зобов'язань страховика за «Зеленою карткою» визначається лімітами та матеріальним правом країни, де відбулася пригода, оскільки сертифікат діє «на умовах країни відвідання».
Щодо врахування коефіцієнта фізичного зносу
В цій частині заперечення Відповідач полягають у тому, що на його думку стягнення суми без урахування зносу є неправомірним, оскільки вартість відновлювального ремонту зі зносом за звітом становить 644 079,15 грн.
Ці доводи колегія відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
Обсяг відповідальності Відповідача має визначатися не загальними нормами про делікт (ст. 50 Закону України «Про міжнародне приватне право»), а спеціальними нормами договірного права та законодавством про страхування, що діяло на момент скоєння ДТП - 06.04.2023
Стаття 16 Закону №1961-IV встановлювала, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".
Враховуючи зміст статей 979, 982 Цивільного кодексу України, зобов'язання страховика здійснити виплату виникає та виконується на умовах договору страхування. Оскільки винуватець придбав не внутрішній поліс, а «Зелену картку», страховик зобов'язаний виконати умови саме цього міжнародного сертифіката.
Отже, обсяг відповідальності Відповідача визначається матеріальним правом країни, де стався страховий випадок (Республіка Польща). За загальними принципами цивільного права страховик цивільної відповідальності зобов'язаний відшкодувати реальні витрати на повне відновлення автомобіля до стану, який існував до ДТП, за цінами нових деталей (без вирахування «амортизаційного зносу»), якщо тільки ремонт не є економічно необґрунтованим (тобто не перевищує ринкову вартість авто, яка в даній справі складає 3 772 386,00 грн).
Оскільки фактична вартість ремонту на СТО офіційного дилера склала 961 012,64 грн, що не перевищує ринкову вартість автомобіля, Позивач правомірно виплатив суму без зносу (згідно з п. 15 договору) та набув право її повного зворотного витребування від страховика винуватця в межах ліміту країни відвідання.
Щодо витрат на евакуацію та доставку транспортного засобу
В цій частині Відповідач, з посиланням на ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначав про безпідставність стягнення 27 940,22 грн витрат на евакуатор через розбіжності в назвах організацій та невідповідність місця доставки.
Колегія вважає ці доводи необґрунтованими враховуючи таке.
Доставка автомобіля «Lexus LX 570» з місця ДТП у Польщі (м. Ланьцут) безпосередньо до офіційного дилерського сервісного центру в Україні (Тойота Центр Львів «Діамант») підтверджується Актом № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2023 та рахунком-фактурою ФОП Равлик Т.М. (т.1 а.с. 46,47)
Рахунок-фактура на ремонт автомобіля № АП00001318 від 13.04.2023 дійсно виставлений ТОВ «Львів Авто Преміум», яке є офіційним дилером та здійснює діяльність на базі відповідного сервісного центру.
Транспортування аварійного іноземного автомобіля до найближчого офіційного дилера в Україні є діями, спрямованими на зменшення загальних витрат та проведення кваліфікованого ремонту. Ці витрати є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та підлягають відшкодуванню.
Щодо заперечень проти звіту оцінювача
Доводи Відповідача про недостовірність звіту № 46839 від 01.05.2023 Колегія відхиляє, оскільки за результатами перевірки цього звіту встановлено, що він виконаний сертифікованим оцінювачем Войтик Т.В. відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Встановлені у звіті данні не суперечать сукупності інших доказів у справі, що подані Позивачем разом з позовом. Водночас Відповідач не надав жодного альтернативного висновку експертизи чи рецензії, які б спростовували висновки оцінювача, а тому його твердження мають характер суб'єктивних припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції керується такими нормами права.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
За змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У справі що розглядає колегія суддів не вбачає підстав вважати, що відповідач був позбавлений можливості надати суду першої інстанції докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Разом з тим, докази, надані Позивачем у їх сукупності узгоджуються між собою а їх повнота та належність та надають можливість встановити обставини, які підлягають дослідженню у цій справі. Також Колегія враховує, що Відповідач не надав жодного альтернативного висновку експертизи чи рецензії, які б спростовували висновки оцінювача. Отже твердження Відповідача мають характер суб'єктивних припущень, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відхиляються.
Щодо нарахування ПДВ
Посилання Відповідача на пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо ПДВ, Колегія вважає безпідставними виходячи з такого.
Щодо нарахування ПДВ з матеріалів справи вбачається, що Позивач виплатив страхувальнику суму 988 952,86 грн без ПДВ, що прямо зазначено у призначенні платежу, (платіжна інструкція № 088823 від 12.05.2023) Таким чином, сума позову 828 952,86 грн (яка розрахована як 988 952,86 грн мінус виплачені Відповідачем 160 000,00 грн) не містить у собі нарахування додаткових 20% ПДВ, оскільки стягуються виключно фактично понесені витрати страховика.
Відповідно до пункту 3 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
ПДВ є загальнодержавним податком, який додається до ціни товарів та послуг. Продаж будь-яких нових запчастин, деталей та мастильних матеріалів на території України офіційними дилерами чи іншими суб'єктами господарювання в силу закону підлягає обов'язковому оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%.
Ураховуючи це, Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів імперативно встановлюють, що розрахунок вартості відновлювального ремонту (як грошового еквівалента завданої шкоди) здійснюється за ринковими цінами, які за своєю природою включають у себе податок на додану вартість.
Отже, оскільки для відновлення пошкодженого автомобіля «Lexus LX 570» Позивач або його страхувальник мусять придбати деталі та матеріали за ринковою ціною, яка законодавчо містить у собі 20% ПДВ, включення цього податку до калькуляції оцінювача є правомірним, обґрунтованим та обов'язковим для визначення реального розміру шкоди.
Суброгація передбачає компенсацію саме фактично виплачених страховиком сум, які для страховика є реальними збитками.
Щодо можливості зменшувати страховиком виплати на суму ПДВ, якщо ремонт проводився не на сертифікованій СТО або якщо клієнт не надав актів виконаних робіт слід враховувати доказову базу та матеріальний зміст суброгації. Колегія вважає, що у спірні ситуації відповідно до ст. 993 ЦК України, до Позивача перейшло право вимоги в межах фактично понесених витрат. Позивач виплатив страхувальнику фіксовану суму грошових коштів (988 952,86 грн), яка для самого Позивача є «чистим збитком» (реальним грошовим витоком) і не є операцією з поставки послуг у розумінні податкового законодавства. Страховик КАСКО не зобов'язаний звітувати перед страховиком винуватця, яким чином його страхувальник розпорядився грошима, а саме: виконав ремонт на СТО чи залишив автомобіль невідремонтованим.
Отже, доводи Відповідача не підлягають задоволенню враховуючи, що:
- Розрахунок відновлювального ремонту у Звіті № 46839 від 01.05.2023 об'єктивно та законно враховує 20% ПДВ на вартість деталей та матеріалів як обов'язкову складову їх ринкової ціни в Україні;
- Позивач фактично виплатив страхувальнику суму збитків, розраховану на підставі цього звіту, що підтверджує реальність його витрат;
-Право суброгації (ст. 993 ЦК України) не залежить від умов подальшого використання коштів потерпілим чи надання актів від СТО.
Сума збитків, заявлена Позивачем, підлягає стягненню в повному обсязі, включно з вартістю запчастин та матеріалів, визначеною оцінювачем з урахуванням ПДВ.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу
У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач, у свою чергу, у своєму відзиві на позов просив зменшити суму витрат на адвоката, посилаючись на їх завищеність.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує таке.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до ст. 126, 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи на основі принципів співмірності, реальності та розумності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Враховуючи зазначені вимоги та правові висновки Верховного Суду, у справі що розглядається колегія, дослідивши подані позивачем докази дійшла висновку про задоволення вимог позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Позивачем надано повний пакет доказів надання правничої допомоги: договір № 1/20ю від 31.12.2020, додаткову угоду № 4 від 07.01.2025, розрахунок витрат, акт надання послуг № 114 від 06.06.2025 та платіжну інструкцію № 439 від 21.05.2025.
Так колегією встановлено, що 31.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт"", назву якого змінено на Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт" (Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю.
Додатковою угодою № 4 від 07.01.2025, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2025. Так, згідно з п. 4.1. Договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін договору.
Додатком №1 від 15.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю
сторони визначили, що клієнт доручає АБ "Лисов2856 "Еквіт"", в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, сума страхового відшкодування 988 952,86 грн.
За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану
суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів на рахунок Адвокатського бюро "Лисов2856 "Еквіт" у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
Постановою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 зазначено, що у
разі встановлення у договорі про надання правової допомоги фіксованої суми гонорару надавати детальний опис робіт не потрібно, адже «розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу».
Згідно Договору № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 до нього від 15.05.2025 позивач вже поніс витрати та сплатив на користь АБ «Лисов2856 «Еквіт» 7 000,00 грн. згідно рахунку № 114 від 15.05.2025.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подає акт надання послуг № 114 від 06.06.2025 на суму 7000 грн., рахунок №114 від 15.05.2025 на суму 7000 грн., платіжну інструкцію № 439 від 21.05.2025.
Статус адвоката в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю РН №1639.
Розмір витрат відповідає складності справи, обсягу підготовлених матеріалів у межах спрощеного провадження. Крім того, оскільки апеляційна скарга Позивача задовольняється повністю, в силу ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.
Свої заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що викладені у його відзиві на позов, Відповідач обґрунтовує тим, що ця вимога «значно завищена та не підлягає задоволенню».
Колегія ці доводи відхиляє, з таких підстав.
За змістом частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
Колегія суддів наголошує, що посилаючись на «завищення» суми витрат на правничу допомогу, відповідач не зазначив, яку саме суму він вважає обґрунтованою (співмірною). Доводи відповідача зводяться до його суб'єктивної незгоди із визначеною сумою гонорару. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, контррозрахунків чи порівняльного аналізу ринкових цін на аналогічні адвокатські послуги, які б об'єктивно свідчили про те, що вартість послуг адвоката є штучно завищеною.
Сама лише незгода сторони з розміром витрат, без виконання процесуального обов'язку щодо доведення їх неспівмірності, не є правовою підставою для їх зменшення судом. Окрім того, заявлений розмір витрат (7 000,00 грн) є цілком співмірним зі складністю цієї справи, ціною позову та обсягом підготовлених матеріалів у межах спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в заявленому Позивачем розмірі.
Відтак, відповідні доводи Відповідача про завищення суми зазначених судових витрат визнаються колегією суддів безпідставними та підлягають відхиленню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Судові витрати
Судові витрати пов'язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №910/7197/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6-В; ЄДРПОУ 20033533) 828 952,86 грн (вісімсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 86 копійок) страхового відшкодування в порядку суброгації.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6-В; ЄДРПОУ 20033533) 9 947,43 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції у справі №910/7197/25.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6-В; ЄДРПОУ 20033533) 14 921,15 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 29.05.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков