вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2026 р. Справа№ 920/1514/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Сковородіної О.М.
Тищенко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2026
у справі № 920/1514/25 (суддя - Заєць С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області
прo стягнення 257642,83 гривень
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі також позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до УОКМС Степанівської селищної ради (надалі також відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання природнього газу № 17-7109/24-БО-Т від 11.11.2024 (надалі також Договір), а саме 257642,83 гривень, з яких 225641,82 гривень основного боргу, 27740,57 гривень пені, 2684,57 гривень 3% річних та 1575,87 гривень інфляційних втрат.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2026 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 225641,82 гривень основного боргу, 13870,28 гривень пені, 2684,57 гривень 3% річних, 1575,87 гривень інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
- за спірний період з листопада 2024 року по березень 2025 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ за Договором на загальну суму 1395295,01 гривень, водночас, відповідачем належним чином свої зобов'язання зі сплати вартості поставленого природного газу у розмірі 225641,82 гривень (з урахуванням часткових оплат та суми повернутої передплати) у строки, визначені Договором, не виконано, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу за Договором за спірний період у розмірі 225641,82 гривень є доведеними та обґрунтованими;
- враховуючи відсутність обґрунтованих доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з діями відповідача, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої пені на 50 % - до 13870,28 гривень.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та норм процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи.
Зокрема скаржник посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача боргу саме у стягуваному розмірі, його доказова база ґрунтується виключно на даних алокації, достовірність яких поставлена під сумнів офіційним листом Оператора ГТС від 16.09.2025 № ТОВВИХ-25-14446 (вх. № ТОВВХ-25-19887), з якого вбачаються системні проблеми з достовірністю цих даних, що ставить під сумнів правомірність усього розрахунку позивача за березень 2025.
За таких обставин на позивача покладався обов'язок доводити свої позовні вимоги іншими достовірними доказами, а саме первинними даними комерційного вузла обліку (покази лічильника за березень 2025);- актами звірки з оператором ГРМ (Сумська філія АТ «Газмережі» або інший оператор);- копіями щоденних/щомісячних повідомлень про фактичне споживання, які передаються відповідно до п. 3.5.1-3.5.4 Договору;- підписаним скаржником актом приймання-передачі за березень (скаржник його не підписував і мотивовано заперечував).
Скаржник є бюджетною установою та здійснює всі платежі виключно через органи Державної казначейської служби України, а тому жоден платіж не може бути здійснений без попередньої реєстрації фінансового зобов'язання в системі Казначейства; для реєстрації зобов'язання необхідні оригінали або належним чином засвідчені копії первинних документів (рахунок-фактура, акт приймання передачі, договір тощо); строк реєстрації та проходження платежу залежить не лише від волі скаржника, а від строків надходження документів від позивача, їх перевірки Казначейством, наявності бюджетних асигнувань тощо, що свідчить про відсутність вини у затримці остаточного розрахунку за березень 2025, що є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності, включаючи: пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку інфляційних втрат, коли як розрахунок позивача має очевидні і грубі помилки у через включення до суми інфляційних втрат (1575,87 гривень) повних місяців липня та серпня 2025, у яких офіційний індекс споживчих цін (ІСЦ) становив 99,8 %, тобто позивач намагається стягнути суму інфляції за період, коли його кошти не знецінювалися, а, навпаки, зростали в купівельній спроможності, що свідчить про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та їх стягнення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
11.11.2024 між позивачем та відповідачем було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
За змістом п. 2.1. Договору, в його остаточній редакції постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений природного газ з листопада 2024 по 31 березня 2025, в кількості 78,44149 тис. куб. метрів із визначенням помісячного обсягу.
За змістом п. 4.1. Договору в остаточній редакції ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: у розрахункових періодах листопад - грудень 2024 ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13658,33 гривень, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390,00 гривень; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 гривень без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 гривень, крім того ПДВ 20% - 27,315 гривень, всього з ПДВ - 163,89 гривень за 1000 куб. м. Всього в розрахункових періодах листопад - грудень 2024 ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 гривень. У розрахунковому періоді січень - квітень 2025 ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658,33 гривень, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 гривень; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 гривень без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 гривень, крім того ПДВ 20% - 110,433 гривень, всього з ПДВ - 662,60 гривень за 1000 куб. м.
Всього в розрахунковому періоді січень - квітень 2025 ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17052,60 гривен
Відповідно до п. 4.3 Договору в остаточній редакції загальна вартість Договору становить - 1103511,69 гривень, крім того ПДВ - 220702,33 гривень, разом з ПДВ - 1324214,02 гривень.
Відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 3.5.1. Договору встановлено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором (ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
Згідно з п.п. 3.5.2. Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3. Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п.п. 3.5.4. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).
На підтвердження поставки відповідачу природного газу за період з листопада 2024 по березень 2025 позивачем долучено до матеріалів справи акт від 12.12.2024 приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року на суму 146645,75 гривень (а.с. 9), акт від 13.01.2025 приймання-передачі природного газу за грудень 2024 на суму 298718,36 гривень (а.с. 10), акт від 12.02.2025 приймання-передачі природного газу за січень 2025 року на суму 357474,94 гривень (а.с. 10-зворотна сторона), акт від 11.03.2025 приймання-передачі природного газу за лютий 2025 на суму 366814,14 гривень (а.с. 11- зворотна сторона), акт від 11.04.2025 приймання-передачі природного газу за березень 2025 на суму 225641,82 гривень (а.с. 12 - зворотна сторона), які були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача, однак, як вказує позивач, відповідач від підписання актів приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року, за січень 2025, за лютий 2025 та за березень 2025 ухилився, хоча частково за отримання природного газу за період з листопада 2024 по березень 2025 розрахувався.
Крім цього, обсяг спожитого відповідачем природного газу за період з листопада 2024 по березень 2025, з урахуванням п.п. 3.5.4. Договору, підтверджується й інформацією з Інформаційної платформи Оператора ГТС відповідно до якої відповідач, як споживач з ЕІС-кодом 56XS00015NO1J00C був закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код: 56X930000010610X) у період з 14.11.2024 по 31.03.2025 та спожила з ресурсу Позивача: з 14.11.2024 по 30.11.2024 - 8 858,69, з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 20963,08, з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 21 510,75, з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 13232,11, який відповідає обсягам природного газу, зазначених у актах приймання-передачі природного газу за вказаний період та підтверджується листом-відповіддю ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 16.09.2025 №ТОВВИХ-25-14446 на адвокатський запит представника позивача від 15.09.2025 №ТОВВИХ-25-19887 (а.с. 19-20, 30-32).
Відповідно до реєстру документів, сформованого AT «Ощадбанк», що містить інформацію про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача за період 11.11.2024 по 23.09.2025, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем природний газ за період листопад 2024-березень 2025 (а.с. 34-36) та на вимогу відповідача йому було повернуто передплату за спірним Договором у розмірі 75210,94 гривень. (а.с. 33, 35).
Внаслідок цього утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 225641,82 гривень за період з листопада 2024 по березень 2025 гривень, що стало підставою для вимог про стягнення 27740,57 гривень пені, 2684,57 гривень 3% річних та 1575,87 гривень інфляційних втрат.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Сутність апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції полягає у незгоді скаржника із висновками суду про доведеність факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за природний газ, оскільки наявні в матеріалах справи докази про таку заборгованість не свідчать, а також із висновками про задоволення вимог в частині відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, з позиції недоведеності існування самої бази для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на відсутність вини відповідача та неправильно застосованих індексів споживчих цін для нарахування інфляційних втрат.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною першою статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 689 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
З огляду на це, як правильно встановлено судом першої інстанції, за період з листопада 2024 по березень 2025 позивачем було поставлено відповідачу природний газ за Договором на загальну суму 1395295,01 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу та іншими доказами. Водночас, відповідачем належним чином свої зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу у розмірі 225641,82 гривень (з урахуванням часткових оплат та суми повернутої передплати) у строки, визначені Договором, не виконано.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про сплату на користь позивача вартості спожитого природного газу у сумі 225641,82 гривень у строки, визначені Договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу за Договором за спірний період у розмірі 225641,82 гривень, адже вказаний розмір заборгованості є доведеним та обґрунтованим та, відповідно, таким, що належать до задоволення.
Твердження скаржника про недоведеність позовних вимог з огляду на зміст листа Оператора ГТС від 16.09.2025 № ТОВВИХ-25-14446 (вх. № ТОВВХ-25-19887), з якого ніби вбачаються системні проблеми з достовірністю цих даних, що ставить під сумнів правомірність посилання позивача на відомості алокацій за березень 2025, які не могли прийматися судом у якості належних доказів постачання газу у березні 2025, колегією суддів відхиляються, як абсолютно безпідставні.
Так, відповідач в апеляційній скарзі посилається на зміст вказаного листа Оператора ГТС, наводячи цитату з нього наступного змісту: «…у період з 16.04.2025 по 30.04.2025 споживач з ЕІС-кодом 56XS00015NO1J00C не був зареєстрований в інформаційній платформі за ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код постачальника 56X930000010610X)».
На цій підставі скаржник зазначає про те, що «ця фраза є критичною з кількох причин: березень і квітень - це один безперервний опалювальний сезон. 1. Якщо споживач «випав» з реєстру постачальника вже з 16 квітня, то це свідчить про те, що система платформи мала серйозні технічні або процедурні збої вже наприкінці березня або на початку квітня. Алокація за березень не може вважатися абсолютно достовірною, якщо наступного місяця споживача взагалі «не бачить» система. Алокація - це не первинний облік, а похідна величина. 2. Відповідно до Кодексу ГТС (розділ IV, глава 4, п. 2) та Кодексу ГРМ, остаточна алокація формується на підставі даних комерційного обліку, переданих операторами ГРМ та ГТС. Якщо споживач втрачає реєстрацію в системі, це може свідчити про: помилку в передачі даних оператором ГРМ; некоректне оновлення статусу постачальника; технічний збій інформаційної платформи. 3. У будь-якому з цих випадків дані алокації за березень стають сумнівними».
Хибність зазначених тверджень відповідача полягає в тому, що в листі Оператора ГТС від 16.09.2025 № ТОВВИХ-25-14446, інформація про те, що у період з 16.04.2025 по 30.04.2025 споживач не був зареєстрований в інформаційній платформі за ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», стосується не відповідача, якому присвоєний ЕІС-код 56XS00015NO1J00C, а зовсім іншого споживача з іншим ЕІС-кодом.
З огляду на це, усі аргументи скаржника, що наведені в обґрунтування апеляційної скарги та стосуються стверджуваних скаржником фактів недоведеності позовних вимог в частині суми основного боргу, з посиланням на обставини, ніби зазначені у згаданому листі Оператора ГТС від 16.09.2025 № ТОВВИХ-25-14446 колегією суддів відхиляються, а висновки суду першої інстанції, щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 225641,82 гривень, є правильними та ґрунтуються на належним чином досліджених та оцінених доказах, наявних в матеріалах справи.
Доводи скаржника про відсутність його у вини у неповній оплаті за поставлений газ свого підтвердження під час апеляційного провадження не знайшли, тож сума основного боргу у розмірі 225641,82 гривень була належною базою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
А той факт, що відповідач є установою, що фінансується з бюджету, а всі витрати здійснюються через казначейство у спеціальному порядку не позбавляє відповідача, як обов'язку із дотримання умов Договору щодо оплати за поставлений природний газ, так і відповідальності за порушення зобов'язань в цій частині.
Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку інфляційних втрат, не витребував офіційні дані Держстату і не дав їм оцінки коли як розрахунок позивача є помилковим через включення до суми інфляційних втрат (1575,87 гривень) повних місяців липня та серпня 2025, в які індекс споживчих цін було зафіксовано у розмірі 99,8%, то вони також є необґрунтованими.
Як вбачається з розрахунку, загальний період нарахування інфляційних втрат складається з 01.06.2025 по 30.09.2025 та позивачем правомірно було враховано і місяці в яких мали місце дефляційні процеси (ІСЦ становив 99,8%), що арифметично впливало на базу для нарахування інфляційних втрат у бік зменшення, відображено у розрахунку, що повністю відповідає як вимогам ст. 625 ЦК України та самій природі цього інституту.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасування не вбачає.
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2026 у справі № 920/1514/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 28.05.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді О.М. Сковородіна
А.І. Тищенко