20 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/894/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області б/н від 31.03.2026 (вх. №01-05/951/26 від 31.03.2026)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2026, постановлену за результатом розгляду заяви арбітражного керуючого Руденко О.В. про стягнення нарахованих сум основної винагороди та витрат понесених при виконанні обов'язків ліквідатора (суддя Пригуза П.Д.)
у справі №907/894/24
за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 44106694, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52,
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромінвест», код ЄДРПОУ - 31421075, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, буд. 54,
про банкрутство
за участю представників:
від скаржника: представник Ліуш Б.Б. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);
від заявника: арбітражний керуючий Руденко О.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);
ліквідатор: не з'явився;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2025 задоволено заяву арбітражного керуючого Руденко О.В. про стягнення нарахованих сум основної винагороди та витрат, понесених при виконанні обов'язків ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест»; стягнуто з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Руденко О.В. кошти, з яких 216 000,00 грн. основної грошової винагороди та витрати у розмірі 1475,54 грн. за здійснення повноважень ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест».
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2026 та постановити нову, якою відмовити Руденко О.В. в задоволенні заяви від 29.12.2025 про стягнення з єдиного кредитора коштів, з яких 216 000,00 грн. основної грошової винагороди, та витрат у розмірі 1475,54 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 поновлено Головному управлінню ДПС у Закарпатській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2026 у справі №907/894/24, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 24.04.2026, розгляд справи призначено на 29.04.2026.
23.04.2026 арбітражний керуючий Руденко О.В. подала відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/3396/26), в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 розгляд справи відкладено на 20.05.2026.
В судовому засіданні 20.05.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити арбітражному керуючому Руденко О.В. в задоволенні заяви про стягнення з єдиного кредитора основної грошової винагороди та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі.
Арбітражний керуючий Руденко О.В. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, надала суду пояснення щодо здійснених нею в ліквідаційній процедурі заходів, спрямованих на виявлення майна банкрута, просила залишити оскаржену ухвалу без змін.
Ліквідатор явки представників в судове засідання не забезпечив. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати з прийняттям нового судового рішення, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали
В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/894/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромінвест».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Енергопромінвест», визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області у загальному розмірі 2 728 210,15 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Руденко Ольгу Василівну.
Офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Енергопромінвест» 28.11.2024 оприлюднено на сайті судової влади за №74739.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2025, постановленою за результатами попереднього засідання, затверджено перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника, а саме: грошові вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області у загальному розмірі 4 314 841.43 грн.: з яких 29 068,80 грн. (витрати зі сплати судового збору) - 1 черга; 72 000.00 грн. (витрати з авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга; 4 213 772.63 грн. (пеня) - 6 черга задоволення.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 ТзОВ «Енергопромінвест» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Руденко Ольгу Василівну.
27.11.2025 арбітражний керуючий Руденко О.В. звернулась до суду з клопотанням про припинення повноважень ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2025 затверджено звіти ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест» арбітражного керуючого Руденко О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 18.03.2025 до 17.12.2025 у розмірі - 216 000,00грн.; про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Руденко О.В. за період з 18.03.2025 до 17.12.2025 у розмірі 1475,54грн.
29.12.2025 арбітражний керуючий Руденко О.В. звернулась до суду із заявою про стягнення з Головного управління ДПС у Закарпатській області основної грошової винагороди в розмірі 216 000,00 грн. та витрат арбітражного керуючого в розмірі 1 475,54 грн за здійснення повноважень ліквідатора у справі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2026 прийнято вказану заяву до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2026 задоволено заяву арбітражного керуючого Руденко Ольги Василівни про припинення повноважень ліквідатора у справі №907/894/24, відсторонено її від виконання обов'язків ліквідатора та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Заболотного Артура Анатолійовича.
Постановляючи оскаржену ухвалу про стягнення з єдиного кредитора банкрута на користь арбітражного керуючого Руденко О.В. основної грошової винагороди та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі, суд першої інстанції керувався такими висновками:
- як встановлено судом, в ліквідаційні масі коштів немає;
- наявне право вимоги на суму 2 610 178,42 грн. дебіторської заборгованості, яка за твердженнями ліквідатора Заболотного А.А. та заявника Руденко О.В. є безнадійною, проте учасниками справи ця дебіторська заборгованість не визнана безнадійною та не списана з балансу банкрута, звіт і ліквідаційний баланс до суду не подавалися, строк ліквідаційної процедури триває;
- арбітражний керуючий у розумінні ст. 123, 127 ГПК України є спеціалістом, який в обов'язковому порядку призначається судом для здійснення відповідної процедури, зокрема процедури ліквідації банкрута, що є його професійною діяльністю;
- норми ст. 125, 127 ГПК України встановлено порядок, який забезпечує оплату винагороди (основної винагороди) спеціаліста-арбітражного керуючого шляхом її сплати стороною (кредитором);
- у цій справі клопотання про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Руденко О.В. було заявлено кредитором у справі - ГУ ДПС у Закарпатській області, який ініціював відкриття цієї справи про банкрутство, сплати авансовий платіж для забезпечення витрат з виплати винагороди арбітражного керуючого, але такі авансовані кошти закінчилися, інших кредиторів у цій справі немає;
- як ініціатор (заявник) призначення ліквідатора у цій справі ГУ ДПС у Закарпатській області має продовжити нести витрати на оплату роботи спеціаліста-ліквідатора, шляхом продовження відповідного авансування таких судових витрат до часу закриття цієї справи про банкрутство;
- заяви про відмову від своїх вимог ліквідувати банкрута та про закриття цієї справи ГУ ДПС у Закарпатській області як єдиний кредитор не заявляв, відтак кредитор зацікавлений у продовженні ліквідаційної процедури та використанні роботи (послуг) ліквідатора, що має на меті повернення до ліквідаційної маси грошового активу в сумі 2 610 178,42 грн. дебіторської заборгованості та, очевидно розраховує, що його витрати на ліквідаційну процедуру будуть мати необхідний ефект (результат) для інтересів держави;
- суд відхиляє заперечення ГУ ДПС у Закарпатській області щодо передчасності заявлення вимоги арбітражним керуючим Руденко О.В., оскільки таке твердження суперечить нормам права, відповідно до яких робота спеціаліста-ліквідатора має бути винагороджена щомісяця у розмірі встановленому нормами КУзПБ і такі строки для виплати основної винагороди і витрат ліквідатора Руденко О.В. вже настали;
- право арбітражного керуючого Руденко О.В. на оплату винагороди та відшкодування понесених нею витрат у ліквідаційній процедури при здійсненні повноважень ліквідатора (спеціаліста) є порушеними, підлягають судовому захисту, отже їх належить задовольнити у повному обсязі заявлених вимог, розмір яких є безспірним.
Узагальнені доводи апелянта.
Вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- наразі триває ліквідаційна процедура у справі №907/894/24 та залишилися не реалізованими активи банкрута - право кредиторської вимоги у справі №902/1608/14 про банкрутство ТзОВ «Подільські цукроварні» на загальну суму 2 610 178,42 грн.;
- джерелом погашення заборгованості в силу вимог статті 30 КУзПБ є саме реалізація активів банкрута - права кредиторської вимоги у справі №902/1608/14 або інших активів, які будуть реалізованими в ліквідаційній процедурі;
- у постанові від 28.01.2026 у справі №907/1022/24 Західний апеляційний господарський суд вказав, що відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 КУзПБ звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за 5 днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку; у зв'язку з тим, що ліквідаційна процедура триває, стягнення з єдиного кредитора боржника основної винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі, на цьому етапі розгляду справи про банкрутство є передчасним;
- за загальним правилом, вирішення господарським судом джерел оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат за виконання повноважень у ліквідаційній процедурі, відбувається у судовому засіданні, в якому суд вирішує питання закриття провадження у справі у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства;
- суд першої інстанції не врахував практику Верховного Суду, а саме висновків, викладених у постанові від 21.01.2026 у справі №927/149/22, про те, що розгляд звіту про винагороду та витрати керуючого є обов'язковою передумовою завершення справи, що не порушує імперативності норм щодо закриття провадження, а виступає його невід'ємною частиною; джерела фінансування праці арбітражного керуючого визначаються залежно від підстав закриття провадження у справі: якщо провадження закривається через ліквідацію боржника за відсутності активів, витрати покладаються на кредиторів пропорційно до їх вимог;
- в цьому випадку Господарський суд Закарпатської області не закрив провадження у справі №907/894/24 через ліквідацію, а тому безпідставно стягнув з кредитора - ГУ ДПС у Закарпатської області, суми винагороди та витрат ліквідатора Руденко О.В.
Узагальнені заперечення арбітражного керуючого Руденко О.В.
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- арбітражний керуючий Руденко О.В. подала заяву про припинення повноважень ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест» до завершення ліквідаційної процедури у зв'язку із станом здоров'я;
- звіт про основну грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого затверджено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2025 у справі №907/894/24 і така ухвала кредитором не оскаржувалася та є обов'язковою до виконання на всій території України;
- одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 з посиланням на рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто- Холдинг» проти України», та від 05.07.2005 у справі «Агротехсервіс проти України»)
- у відповідності до абз.5 ч.2 ст.30 КУзПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, тобто на день прийняття судом оскарженої ухвали право вимоги в арбітражного керуючого - Руденко О.В., вже виникло, відтак, господарський суд визначив джерело погашення цієї вимоги, при тому, що повноваження арбітражного керуючого припиненні ухвалою від 27.01.2026;
- сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021, у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі №918/454/18);
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 зазначила, що практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним;
- суд першої інстанції в судовому засіданні з'ясував, що станом на 19.03.2026 фонд кредиторів ТзОВ «Енергопромінвест» не створювався, в банкрута відсутні кошти, одержані в результаті господарської діяльності чи в результаті продажу майна, актив у вигляді права вимоги ТзОВ «Енергопромінвест» до ТзОВ «Подільські цукроварні» є неліквідним, а інших активів не виявлено;
- дебітора банкрута - ТзОВ «Подільські цукроварні», постановою Господарського суду Вінницької області від 29.08.2017 у справі №902/1608/14 визнано банкрутом, при цьому встановлено, що кредиторська заборгованість становить 378 693 507,11 грн., а балансова вартість майнових активів становить 11 574 800,61 грн;
- ліквідатор ТзОВ «Подільські цукроварні» - арбітражний керуючий Козирицький А.С., листом від 08.04.2025 за вих.№02-21/376 повідомив, що вимоги ТзОВ «Енергопромінвест» не погашалися, включаючи вимоги 1 черги у розмірі - 1218,00 грн.;
- те, що впродовж 9 років ТзОВ «Подільські цукроварні» не мали можливість погасити навіть першої черги свідчить про відсутність коштів на погашення вимог ТзОВ «Енергопромінвест», який є кредитором вимог 1 черги задоволення у розмірі -1218,00 грн., вимог 4 черги задоволення у розмірі 2122907,52 грн., вимог 6 черги задоволення у розмірі 487270,90грн., отже, єдиним джерелом погашення основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого - Руденко О.В., станом на 19.03.2026 є стягнення грошових коштів із єдиного кредитора - Головного управління ДПС у Закарпатській області;
- встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 04.10.2018 у справі №916/1503/17 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011);
- право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено статтею 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне винагороди за працю захищається законом;
- відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати, як примушування до безоплатної праці в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
У статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.
У тому числі арбітражний керуючий має право:
- отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом (п.3 ч.1 ст.12 КУзПБ);
- подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень (п.7 ч.1 ст.12 КУзПБ).
Як встановлено з матеріалів справи, арбітражний керуючий Руденко О.В. виконувала повноваження ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест» з 18.03.2025 - дня ухвалення постанови суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. 27.11.2025 арбітражний керуючий Руденко О.В. звернулась до суду з клопотанням про припинення повноважень ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест» і таке клопотання було задоволене ухвалою суду від 27.01.2026.
Відповідно до ч.1 ст.30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Відповідно до ч.2 ст.30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.30 КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Водночас, обов'язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства.
В частині 6 статті 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
З наведених норм випливає, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди має бути розглянутий на засіданні комітету кредиторів, а згодом господарський суд, за результатом розгляду цього звіту постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2025 затверджено звіти ліквідатора ТзОВ «Енергопромінвест» арбітражного керуючого Руденко О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 18.03.2025 до 17.12.2025 у розмірі - 216 000,00грн.; про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Руденко О.В. за період з 18.03.2025 до 17.12.2025 у розмірі 1475,54 грн.
29.12.2025 арбітражний керуючий Руденко О.В. звернулась до суду із заявою про стягнення з єдиного кредитора у справі - Головного управління ДПС у Закарпатській області, основної грошової винагороди в розмірі 216 000,00 грн. та витрат арбітражного керуючого в розмірі 1 475,54 грн за здійснення повноважень ліквідатора у справі.
Здійснюючи розгляд цієї заяви суд першої інстанції вказав, що такому спеціалісту як арбітражний керуючий, у разі відсутності джерела сплати винагороди у ліквідаційній процедурі, винагорода має сплачуватись відповідно до правил, визначених у ст.123, ст.127 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 123 ГПК України встановлено види судових витрат, а стаття 127 ГПК України визначає витрати, пов'язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Відповідно до ч.1 ст.71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).
Натомість, відповідно до наведених в Кодексі України з процедур банкрутства понять, арбітражний керуючий - це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (ст.1 КУзПБ), арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ст.10 КУзПБ).
Відтак поняття «спеціаліст», витрати на залучення якого в господарському процесі норми ст.123 ГПК України відносять до судових витрат, не слід ототожнювати з поняттям арбітражного керуючого в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого є спеціальними та в якому врегульовано питання винагороди та арбітражного керуючого за виконання ним повноважень у процедурах банкрутства відшкодування його витрат.
Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі, про те, що арбітражний керуючий у розумінні ст.123, 127 ГПК України є спеціалістом, який в обов'язковому порядку призначається судом для здійснення відповідної процедури, а також про те, що нормами ст.125, 127 ГПК України встановлено порядок, який забезпечує оплату винагороди (основної винагороди) спеціаліста-арбітражного керуючого шляхом її сплати стороною (кредитором).
Колегія суддів констатує неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, адже норми ст.ст.123, 125, 127 ГПК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, натомість застосуванню підлягають норми ст.30 КУзПБ, які є спеціальними.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними повинні мати процесуальний пріоритет.
Відповідно до абз.5-7 ч.2 ст.30 КУзПБ:
- право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень;
- сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі;
- у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Таким чином, відповідно до наведених положень статті 30 КУзПБ, сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі №918/454/18.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).
При цьому, визначаючи розмір оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й те, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури та чи дійсно такі дії потребують для їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає лише фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси.
Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.
Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов'язки, пов'язані із здійсненням провадження у справі, в тому числі пов'язані з оплатою послуг арбітражного керуючого.
Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі.
Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011. з
Така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.
Разом з тим, як правильно вказує апелянт, в цьому випадку ліквідаційна процедура ще триває, зокрема, здійснюються заходи щодо реалізації дебіторської заборгованості банкрута, а повноваження арбітражного керуючого Руденко О.В. припинено на підставі її заяви про припинення повноважень, а не у зв'язку зі здійсненням всієї повноти заходів ліквідаційної процедури.
Відсутність майна банкрута встановлюється господарським судом на підставі оцінки звіту ліквідатора за результатами проведення ліквідаційної процедури в судовому засіданні в порядку, визначеному у статті 65 КУзПБ, натомість в судовому засіданні, в якому було постановлено оскаржену ухвалу, суд першої інстанції був позбавлений можливості достеменно встановити відсутність виявленого майна боржника, адже заходи ліквідаційної процедури ще не вичерпано і в матеріалах справи наявний лише проміжний звіт ліквідатора про виконану на цьому етапі роботу.
Протилежний підхід фактично означатиме безпредметність та недоцільність продовження ліквідаційної процедури у цій справі.
Відтак стягнення з єдиного кредитора боржника - Головного управління ДПС у Закарпатській області, основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі на цьому етапі розгляду справи про банкрутство є передчасним.
Слід врахувати, що за загальним правилом, вирішення господарським судом джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат за виконання повноважень в ліквідаційній процедурі, відбувається в судовому засіданні, в якому суд вирішує питання закриття провадження у справі у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ТзОВ «Енергопромінвест» триває, а отже стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого його грошової винагороди та відшкодування йому витрат у зв'язку з відсутністю виявлених майнових активів боржника є передчасним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області слід задовольнити, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2026 у справі №907/894/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Руденко О.В. про стягнення нарахованих сум основної винагороди та витрат понесених під час виконання обов'язків ліквідатора.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області б/н від 31.03.2026 (вх. №01-05/951/26 від 31.03.2026) - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2026 у справі №907/894/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого Руденко Ольги Василівни про стягнення нарахованих сум основної винагороди та витрат понесених при виконанні обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромінвест» - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 01.06.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.