20 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2498/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Ряд Вигода» б/н від 08.01.2026 (вх. №01-05/114/26 від 12.01.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2025 (суддя Марущак І.В., повне рішення складено 15.12.2025)
у справі №926/2498/25
за позовом Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Ряд Вигода» (58007, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Хотинська, 4, код ЄДРПОУ 42938373),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізична особа-підприємець Гук Володимир Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 993 773,19 грн,
за участю представників:
від апелянта (відповідача) та від третьої особи: адвокат Тарновецький В.І.
від позивача: представник Лелюк Х.М. (в режимі відеконференції за допомогою власних технічних засобів)
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Ряд Вигода» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 993 773,19 грн та 14 907,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2025 у справі №926/2498/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 873794,38 грн., залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення 119 982,81 грн., тобто зменшити розмір стягнутої Господарським судом Чернівецької області суми до 119 982,81 грн., судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 27.03.2026, призначено розгляд справи на 01.04.2026.
27.02.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/1780/26), в якому просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 01.04.2026 представниця позивача в режимі відеоконференції повідомила суд, що в Чернівецькій області (місцезнаходження позивача) оголошено сигнал “повітряної тривоги» та є необхідність перейти в укриття.
Враховуючи наведене, колегія суддів ухвалила відкласти судове засідання до 13 год. 00 хв.
Станом на 13 год. 00 хв. сигнал “повітряної тривоги» оголошено також у Львівській області (місцезнаходження суду), у зв'язку з чим судове засідання не відбулося.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 призначено розгляд справи на 29.04.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відкладено розгляд справи на 20.05.2026.
В судовому засіданні 20.05.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити лише в частині стягнення 119 982,81 грн.
Представниця позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 993 773,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» у період з 18.01.2022 до 08.10.2023 було власником нерухомого майна загальною площею 1315,8 кв.м, що складається з контори автогаража літ. О, площею 247,7 кв.м., побутового корпусу літ. О1, площею 83,6 кв.м., гаража-літ. О2, загальною площею 466,7 кв.м., майстерні-гаража літ. О3, загальною площею 517,8 кв.м., вбиральні літ. Я9, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 4, реєстраційний номер - 1804944073101.
Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади площею 3,4440 га з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018.
У період з 18.01.2022 до 08.10.2023 відповідач без жодних правовстановлюючих документів користувався вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач недоотримав кошти від орендної плати за землю у сумі 993 773,19 грн., які підлягають стягненню з відповідача відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Відповідач та третя особа під час розгляду справи в суді першої інстанції подали відзив на позов та пояснення на позов, які були залишені судом без розгляду.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку, що відповідач як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснював фактичне користування вказаною земельною ділянкою без жодних правовстановлюючих документів, внаслідок чого міська рада недоотримала кошти від орендної плати за землю за період з 18.01.2022 до 08.10.2023 в сумі 993 773,19 грн, а відтак позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 993 773,19 грн обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт покликається на такі доводи:
- саме по собі розташування об'єкту нерухомого майна на спірній земельній ділянці ще не свідчить про фактичне користування власником об'єкта нерухомості всією площею земельної ділянки;
- відповідач користувався земельною ділянкою лише в межах належних ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» об'єктів нерухомості, загальна площа, якої складала 1315,8 кв.м., і розташована на 0,13158 га, а не на 1,08982 га;
- позиція суду першої інстанції щодо застосування ст. 1212 ЦК України про стягнення безпідставно збереженої суми орендної плати порушує фундаментальні принципи цивільного законодавства, зокрема, принцип розумності, покладає на відповідача надмірний фінансовий тягар та може розцінюватися як втручання у право власності особи (гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), що є непропорційним і порушує вимоги справедливого судочинства, адже право власності захищає від довільного позбавлення майна, а рішення суду має ґрунтуватися на доведених фактах, а не припущеннях;
- на момент набуття відповідачем права власності на будівлі, щодо земельної ділянки в жодних правовстановлюючих документах відповідача кадастровий номер 7310136900:40:005:0018 не значився та не був істотною умовою правочину щодо набуття права власності на об'єкт нерухомості;
- ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» не зобов'язане було укладати договір оренди земельної ділянки за площею, яка перевищує площу належного відповідачу об'єкту нерухомого майна, якщо додаткова площа земельної ділянки йому не потрібна;
- ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» погоджується сплатити суму за користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна площею 1315,8 кв.м., що складає 119 982,81 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- нерухоме майно відповідача впродовж спірного періоду було розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, площею 3,4440 га, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади;
- апелянт не надав доказів того, що до нього під час набуття права власності на нерухоме майно площею 1315,8 кв.м. також перейшло право користування земельною ділянкою в іншому розмірі, ніж площа вже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, загальною площею 3,4440 га, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади;
- спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 03.01.2007;
- апелянт фактично продовжив користування земельною ділянкою площею 3,4440 га, якою раніше користувався попередній власник, а тому повинен був укласти договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, яка є комунальною власністю територіальної громади, для визначення орендної плати та умов її сплати, чого не було зроблено;
- позиція суду першої інстанції щодо застосування ст. 1212 ЦК України є обґрунтованою, оскільки відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати);
- під час підготовки відповідачем заяви про отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання восьми земельних ділянок, серед яких ділянка із кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» були відомі всі технічні характеристики земельної ділянки, якою вони користуються, оскільки кадастрові номери та площі були зазначені у відповідній заяві;
- з приводу відсутності доказів волевиявлення отримати в оренду земельну
ділянку, слід врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, в якому вказано на те, що сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність);
- відповідач у цій справі має сплатити кошти пропорційно до наявного у нього на праві власності нерухомого майна, а не за користування всією земельною ділянкою, а тому сума безпідставно збережених коштів 3 140 453,19грн (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, площею 3,4440га) розподіляється між землекористувачами (власниками нерухомого майна) пропорційною площі нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, а саме: ОСОБА_1 - 2 146 680,00грн, а ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» - 993 773,19грн.
Фактичні обставини спору.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 435325377 від 14.07.2025 ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» 12.04.2019 набуло у власність нерухоме майно загальною площею 1315,8 кв.м, що складається з контори автогаража літ. О, площею 247,7 кв.м., побутового корпусу літ. О1, площею 83,6 кв.м., гаража-літ. О2, загальною площею 466,7 кв.м., майстерні-гаража літ. О3, загальною площею 517,8 кв.м., вбиральні літ. Я9, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 4, реєстраційний номер - 1804944073101.
Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, площею 3,4440 га, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7300525292024 від 22.10.2024: зареєстрована в Державному земельному кадастрі 03.01.2007; розташована за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська, 4; відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Окрім цього, на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, площею 3,4440 га, розташоване нерухоме майно загальною площею 2 842,30 кв.м, яке у період з 18.01.2022 до 08.10.2023 належало на праві власності фізичній особі-підприємцю Гуку Володимиру Олександровичу, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 404592313 від 20.11.2024.
Таким чином, у власності відповідача та третьої особи у заявлений позивачем період з 18.01.2022 до 08.10.2023 перебувало нерухоме майно загальною площею 1315,8 кв.м та 2 842,30 кв.м.
Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26 лютого 2021 року № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.
Відповідно до витягу № НВ-7300525292024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.09.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018 становить 68 808 958,30 грн.
На підставі витягу № НВ-7300525292024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.2024 Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715, зі змінами, провів розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати двом землекористувачам: ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Ряд Вигода». Згідно з цим розрахунком недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем з 18.01.2022 до 08.10.2023, земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, пропорційно площі нерухомого майна відповідача, розміщеного на земельній ділянці, становить 993 773,19 грн.
27.11.2024 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив лист №24/01-08/3-04/4/1642 на адресу ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» та Гука В.О. щодо сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом позову у цій справі є вимога органу місцевого самоврядування про стягнення з власника нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Користування земельною ділянкою державної або комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як фактичного користувача є орендна плата (п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
12.04.2019 ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» набуло у власність нерухоме майно загальною площею 1315,8 кв.м, розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, площею 3,4440 га, по вул. Хотинській, 4 у м. Чернівці, однак належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на спірну земельну ділянку.
Окрім майна відповідача, на вказаній земельній ділянці в період з 18.01.2022 до 08.10.2023 розташовувалось нерухоме майно фізичної особи-підприємця Гука В.О., загальною площею 2 842,30 кв.м.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових будівель, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (аналогічний правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 4 ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З матеріалів справи встановлено, що земельну ділянку, площею 3,4440 га з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018 сформовано 03.01.2007, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що саме по собі розташування об'єкту нерухомого майна на спірній земельній ділянці не свідчить про фактичне користування власником об'єкта нерухомості всією площею земельної ділянки. Апелянт не довів, що у встановленому законом порядку оформив право користування земельною ділянкою в розмірі іншому, ніж визначив позивач шляхом пропорційно до площі обрахунку нерухомого майна належного відповідачу і третій особі.
У постанові від 10.07.2024 у справі №916/2595/22 Верховний Суд вказав, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як було встановлено з матеріалів справи, ТзОВ «Торговий Ряд Вигода» у спірний період з із 18.01.2022 до 08.10.2023, було власником нерухомого майна загальною площею 1315,8 кв.м, що розташоване на спірній земельній ділянці, однак користувалось без достатньої правової підстави і не сплачувало орендної плати.
Відтак доводи відповідача про те, що застосування ст. 1212 ЦК України про стягнення безпідставно збереженої суми орендної плати порушує фундаментальні принципи цивільного законодавства, зокрема покладає на відповідача надмірний фінансовий тягар та може розцінюватися як втручання у право власності особи помилковими, оскільки відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 5 ст. 288 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Спірна земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26.02.2021 № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.
У матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9949059212024 від 23.09.2024, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018 становить 68 808 948,30 грн.
Розрахована позивачем сума в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки є мінімальним розміром відсоткової ставки та враховуючи категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.
Відтак, наведений у позовній заяві розрахунок розміру безпідставно збережених коштів з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:40:005:0018, здійснено відповідно до вимог ст.289 ПК України, з урахуванням встановленої органом місцевого самоврядування ставки орендної плати, застосованої до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з індексацією. Такий розрахунок є арифметично правильним.
Таким чином, плата за користування спірною земельною ділянкою за період з 18.01.2022 до 08.10.2023, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 993 773,19 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки в сумі 993 773,19 грн.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Ряд Вигода» б/н від 08.01.2026 (вх. №01-05/114/26 від 12.01.2026) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2025 у справі №926/2498/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 01.06.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.