21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2349/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Желіка М.Б.
Бонк Т.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР»
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2025 (повне рішення складено 11.12.2025, суддя Козак І.Б.)
у справі № 914/2349/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м.Бровари
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР», м.Львів
до відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Львів
про стягнення заборгованості 665 732,25 грн
За участю представників:
від позивача - Малеванчук І.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2 - не з'явився
Господарський суд Львівської області в рішенні від 09.12.2025 у справі № 914/2349/25 ухвалив задоволити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» солідарно з ОСОБА_1 574 677,20 грн заборгованості за орендні послуги, 91 055,05 грн заборгованості з відшкодування вартості пошкодженого обладнання та 7 988,79 грн судового збору.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2025 у справі № 914/2349/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 31.12.2025, склад колегії з розгляду справи № 914/2349/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР», поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2025 у цій справі.
22.01.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/2349/25.
17.02.2026 суддею Галушко Н.А. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 914/2349/25 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 17.02.2026 Західний апеляційний господарський суд задоволив заяву судді Галушко Н.А. і скерував дану справу на повторний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026, справу № 914/2349/25 розподілено колегії суддів: Орищин Г.В (головуюча суддя), судді Бонк Т.Б. та Желік М.Б.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем-1 існували договірні правовідносини за договором оренди будівельного обладнання, які відповідно до чинного законодавства підлягали належному виконанню. Суд встановив факт надання позивачем послуг оренди та наявність підтвердженої актами виконаних робіт і актами про відшкодування пошкодженого обладнання заборгованості відповідача-1 за орендними платежами та компенсацією вартості пошкодженого майна на загальну суму 665 732,25 грн. При цьому, суд врахував умови договору щодо зарахування отриманих платежів у рахунок погашення давнішої заборгованості незалежно від призначення платежу. Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення вказаної суми з відповідача-2, оскільки між ним, позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки, яким передбачено солідарну відповідальність поручителя (відповідача-2) за невиконання боржником зобов'язань за договором оренди, а позивачем належним чином направлено відповідачу-2 вимогу про погашення заборгованості. Заперечення відповідачів щодо необхідності зарахування гарантійних внесків суд відхилив, зазначивши, що орендні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 тривають, частина обладнання залишається в оренді, а гарантійні платежі забезпечують належне повернення майна та виконання поточних зобов'язань.
Відповідач-1 не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно визначив розмір заборгованості. Зокрема, суд безпідставно не врахував два гарантійні платежі ТОВ «Баушпар» на загальну суму 280 000,00 грн, хоча вони були сплачені на виконання умов договору оренди та відповідно до його положень могли бути зараховані в рахунок погашення заборгованості. При цьому, інші гарантійні платежі суд та позивач зарахували як оплату боргу, що свідчить про суперечливий та вибірковий підхід до оцінки однорідних платежів. Задоволення позовних вимог без врахування сплачених 280 000,00 грн фактично дозволяє ТзОВ «Пері Україна» одночасно стягнути заявлену заборгованість та зберегти у своєму розпорядженні гарантійні кошти відповідача-1;
- місцевий суд формально послався на договір поруки, однак не дослідив обсяг відповідальності поручителя та не встановив, чи охоплювалися спірні нарахування умовами договору поруки. Відповідальність поручителя не може бути більшою за обсяг зобов'язань, прямо визначених договором поруки та основним договором. Суми відшкодування вартості пошкодженого обладнання, ремонту та очищення визначалися сторонами в окремих актах, які не є додатками до договору оренди та підписувалися без участі поручителя. Це фактично збільшило обсяг його відповідальності без його згоди, що відповідно до ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки;
- суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи відповідача щодо припинення поруки, порядку зарахування гарантійних платежів та суперечливості висновків щодо однакових платежів. Відсутність належної правової оцінки цих доводів свідчить про необґрунтованість рішення та порушення принципу справедливого судового розгляду, що є підставою для його скасування.
Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач-2 не скористався.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:
- між ТзОВ «Пері Україна» та ТзОВ «БАУШПАР» укладено договір оперативної оренди обладнання, на виконання якого позивач передав відповідачу-1 будівельне обладнання загальною вартістю 3341122,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі. Позивачем належним чином надано послуги оренди, ремонту та очистки обладнання, а також оформлено акти щодо пошкодженого обладнання. Всі відповідні акти підписані сторонами, таким чином, факт надання послуг та виникнення у відповідача-1 обов'язку з оплати є повністю доведеним;
- загальна сума заборгованості за договором становить 665 732,25 грн та сформувалась у зв'язку з неповною оплатою послуг оренди, ремонту та очистки обладнання та компенсації пошкодженого майна. При цьому, апелянт не заперечує ні обсяг наданих послуг, ні їх вартість, ні розмір пошкоджень. Часткова сплата боргу підтверджує визнання відповідачем існування договірних зобов'язань;
- умовами договору передбачено, що гарантійний платіж є способом забезпечення виконання всіх зобов'язань орендаря та може бути зарахований в рахунок боргу виключно за рішенням орендодавця. Договір не містить обов'язку позивача здійснювати таке зарахування автоматично чи на вимогу орендаря. На момент розгляду спору частина обладнання продовжує перебувати в оренді, а тому існує ризик його неповернення або повернення у пошкодженому стані. Саме з цією метою гарантійний платіж і утримується позивачем. Відтак, твердження апелянта про необхідність примусового зарахування 280 000,00 грн суперечать умовам договору;
- договором поруки встановлено, що поручитель відповідає за виконання боржником усіх зобов'язань за договором оренди, включаючи орендні платежі, компенсацію пошкодженого майна, витрати на ремонт та очистку обладнання, а також інші платежі. Посилання апелянта на те, що окремі акти не є додатками до договору, не звільняє поручителя від відповідальності, оскільки відповідні обов'язки прямо випливають із основного договору та умов поруки. Законодавство України передбачає солідарну відповідальність боржника і поручителя у тому ж обсязі, що й основний борг, якщо інше прямо не встановлено договором.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник ТзОВ «Пері Україна», який підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:
23.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (позивач, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» (відповідач-1, за договором - орендар) укладено договір № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору, орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «Обладнання», асортимент, кількість, і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору. Обладнання надається в оренду для використання орендарем на будівельному майданчику за адресою: вулиця Мартина, 4, м. Ужгород (п.1.2). Послуги оренди за цим договором мають комплексний характер і можуть включати різні допоміжні операції, які спрямовані на досягнення мети цього договору або бажані чи необхідні для досягнення його мети, а також операції, що сприяють захисту прав та законних інтересів сторін під час виконання цього договору (п.1.4). Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту (ів) прийому-передачі (п.2.1). Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково (п.2.2). Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України (п.3.1). Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін (п.3.2). Розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору (п.4.1.1). Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання (п.4.2.1). Орендодавець до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках (п.4.2.2). Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п.4.2.4). При наявності заборгованості за цим договором, суми оплат, що надходять від орендаря зараховуються орендодавцем як оплата заборгованості за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря (п.4.2.5). Орендар зобов'язаний повернути обладнання в очищеному від бетону, розібраному, готовому до подальшого використання вигляді, в справному і комплектному стані. Обладнання, що повертається повинно бути розсортоване та підготовлено таким чином, щоб можливо було легко провести його перерахунок та оцінку (п.6.8.3). За результатом приймання обладнання за якістю орендодавець складає акт приймання-передачі, який підписується та скріплюється печаткою орендодавця та який містить наступні відомості: загальна кількість повернутого від орендаря обладнання; поламане обладнання (яке не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації) та приведенню його у відповідність до «Критеріїв оцінки матеріалу, що передається (повертається) в оренду (з оренди)» в зв'язку з неналежним користуванням обладнанням орендарем («Брак Клієнт») - за наявністю; поламане (некомплектне) обладнання, що підлягає ремонту (доукомплектації) із зазначенням робіт, які необхідно зробити для його відновлення - за наявністю; обладнання, що не підлягає ремонту в зв'язку із його природним зносом («Брак PERI») - за наявністю; обладнання, яке потребує очистки - за наявністю (п.6.11). Акт приймання-передачі є підставою для: відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на чистку неочищеного обладнання; відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на ремонт (доукомплектацію) поламаного обладнання, що підлягає ремонту; відшкодування орендарем вартості поламаного обладнання, що не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації) (п.6.13).
Додатком № 1 до договору № СО-24-0001156 (специфікацією) погоджено вартість оренди за одиницю обладнання за день.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування обладнання, що підтверджується підписаними електронними цифровими підписами актами прийому-передачі: № 80730 від 24.09.2024 на суму 1 505 562,00 грн та № 82801 від 17.12.2024 на суму 1 835 560,00 грн. Загальна вартість переданого в оренду обладнання становить 3 341 122,00 грн.
31.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання від 23.09.2024, у якій сторони погодили порядок повернення обладнання з оренди.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, орендодавцем у період з вересня 2024 року по червень 2025 року було надано орендарю послуги з оренди обладнання на загальну суму 891 227,02 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними електронними підписами сторін актами виконаних робіт.
Відповідачем-1 було здійснено часткове повернення обладнання, переданого в оренду, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а саме: актом № 82126 від 18.11.2024 на суму 218 936,40 грн, актом № 82710 від 11.12.2024 на суму 1 010 385,00 грн та актом № 85699 від 29.04.2025 на суму 787 547,50 грн. Загальна вартість повернутого обладнання становить 2 016 868,90 грн.
Позивачем було надано орендарю послуги з ремонту та очистки обладнання на загальну суму 32 144,64 грн (з ПДВ), що підтверджується актом виконаних робіт № 20032222 від 18.11.2024 на суму 8 949,36 грн (з ПДВ) та актом виконаних робіт № 20032472 від 18.12.2024 на суму 23 195,28 грн (з ПДВ).
Крім того, сторонами договору оперативної оренди обладнання було складено акти про відшкодування вартості пошкодженого обладнання на загальну суму 95 824,31 грн (з ПДВ): акт № 20032458 від 12.12.2024 на суму 4 769,26 грн (з ПДВ), акт № 20033697 від 08.05.2025 на суму 79 250,70 грн (з ПДВ) та акт № 20033698 від 08.05.2025 на суму 11 804,35 грн (з ПДВ).
Товариством з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» частково виконано зобов'язання за договором оперативної оренди обладнання, що підтверджується банківськими виписками про здійснення платежів на загальну суму 353 463,72 грн. При цьому, орендарем було направлено на адресу позивача лист від 24.10.2024 щодо зміни призначення одного з платежів, згідно якого просив оплату згідно платіжного доручення № 5460 від 24.10.2024 на суму 14 700,84 грн вважати оплатою згідно договору № СО-24-0001156.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за надані послуги оренди (за період січень-червень 2025 року) становить 574 677,20 грн (з ПДВ); заборгованість з відшкодування вартості пошкодженого обладнання - 91 055,05 грн (з ПДВ). Відтак, загальний розмір заборгованості відповідача-1 за договором № СО-24-0001156 становить 665 732,25 грн, що розрахований як різниця між вартістю наданих послуг оренди, послуг ремонту/очищення та вартості пошкодженого обладнання і сумою фактично здійснених платежів.
12.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» укладено договір № СО-24-0001096 про врегулювання відносин електронного обігу.
Відповідно до умов зазначеного договору, сторони погодили здійснення документообігу при укладенні та виконанні будь-яких правочинів між ними виключно в електронній формі, а також обмін первинними бухгалтерськими документами у вигляді електронних документів із використанням кваліфікованого електронного підпису (ЕЦП/КЕП) засобами телекомунікаційного зв'язку, зокрема через сервіс електронного документообігу «Вчасно». Електронні документи, підписані сторонами з використанням ЕЦП (КЕП), мають юридичну силу оригіналів, є обов'язковими для виконання, породжують права та обов'язки для сторін, визнаються належним чином оформленими та можуть використовуватися як належні та допустимі докази у суді, а також є рівнозначними документам, складеним у паперовій формі.
03.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (позивач, за договором - кредитор), громадянином України ОСОБА_1 (відповідач-2, за договором - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» (відповідач-1, за договором - боржник) укладено договір поруки № СО-24-0001157.
Відповідно до умов вказаного договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов'язків за договором оренди № СО-24-0001156 від 23.09.2024 (надалі - договір оренди), у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення (п.1). У разі порушення боржником обов'язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.2). У разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань (повністю або частково), зазначених у п.1 цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов'язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора -штрафних санкцій і розміру завданої шкоди (п.3). Протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручитель зобов'язаний здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов'язаннями (по яких прийнята порука). Поручитель здійснює із кредитором розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок кредитора, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами (п.4).
У зв'язку з наявністю заборгованості відповідача-1, позивачем на адресу відповідача-2, як поручителя, направлено вимогу про сплату заборгованості в сумі 665 732,25 грн за договором № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання від 23.09.2024.
Вказана вимога залишена без задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» до господарського суду з вимогою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» та ОСОБА_1 заборгованості за договором № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання від 23.09.2024, а саме: заборгованості з оплати наданих послуг оренди у розмірі 574 677,20 грн та заборгованості з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у розмірі 91 055,05 грн.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Згідно з приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
В даному випадку, між сторонами виникли права і обов'язки на підставі договору № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання від 23.09.2024.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами договору № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання від 23.09.2024 сторони погодили спеціальний порядок погашення заборгованості, згідно з яким при наявності заборгованості за цим договором, суми оплат, що надходять від орендаря зараховуються орендодавцем як оплата заборгованості за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря.
Судова колегія звертає увагу, що законодавство України прирівнює кваліфікований електронний підпис (КЕП/ЕЦП) до власноручного підпису, а електронні документи, підписані КЕП/ЕЦП, мають юридичну силу оригіналів і є належними доказами в суді.
На підставі електронних документів, підписаних сторонами через сервіс «Вчасно», суд встановив заборгованість відповідача за орендні послуги у розмірі 574 677,20 грн внаслідок неповного та несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, а також заборгованість з відшкодування вартості пошкодженого обладнання у сумі 91 055,05 грн, підтверджену належним чином оформленими електронними актами.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, 23.09.2024 між ТзОВ «Пері Україна», громадянином України ОСОБА_1 та ТзОВ «БАУШПАР» укладено договір поруки № СО-24-0001157 за умовами якого, відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 у повному обсязі своїх обов'язків за договором № СО-24-0001156 оперативної оренди обладнання.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині обсягу відповідальності поручителя, зарахування гарантійних платежів та правильності визначення розміру заборгованості, колегія суддів виходить з такого:
Гарантійні платежі за своєю правовою природою є забезпечувальним інструментом належного виконання зобов'язань орендаря, спрямованим на гарантування збереження переданого в оренду майна, своєчасної сплати орендних платежів, а також відшкодування можливих витрат орендодавця, пов'язаних із неналежним виконанням договору.
Умовами договору передбачено, що зарахування таких коштів в рахунок погашення заборгованості є правом орендодавця, а не його обов'язком, та здійснюється з урахуванням фактичного стану виконання зобов'язань і триваючого характеру орендних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що частина обладнання продовжує перебувати у користуванні відповідача-1, орендні правовідносини є чинними, а обов'язки сторін за договором не є повністю виконаними. За таких обставин, утримання гарантійних платежів як забезпечення подальшого належного виконання зобов'язань відповідає як умовам договору, так і загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та належного виконання зобов'язань.
Посилання апелянта на суперечливий підхід позивача до зарахування окремих платежів є безпідставними, оскільки порядок зарахування грошових коштів прямо врегульований пп. 4.2.5 договору, відповідно до якого всі платежі орендаря, незалежно від їх призначення, зараховуються в рахунок погашення найстарішої наявної заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне визначення обсягу відповідальності поручителя та вихід за межі умов договору поруки, слід зазначити таке:
Згідно з умовами договору поруки від 23.09.2024, поручитель поручився за належне виконання боржником усіх зобов'язань за договором оренди, включаючи, зокрема, сплату орендних платежів, відшкодування вартості пошкодженого або неповернутого майна, витрати на його ремонт та очистку, а також інші платежі, що випливають із основного зобов'язання. Таким чином, обсяг відповідальності поручителя прямо охоплює всі грошові зобов'язання боржника, що виникають із договору оренди, незалежно від форми їх документального оформлення (акти, розрахунки, акти приймання-передачі тощо), оскільки такі документи є лише способом фіксації виконання та визначення розміру зобов'язання, а не самостійними правочинами, які змінюють його зміст.
Посилання апелянта на те, що акти про відшкодування вартості пошкодженого обладнання не є додатками до договору та підписувалися без участі поручителя, не спростовують встановленого обсягу зобов'язань, оскільки відповідальність поручителя визначається умовами договору поруки у зв'язку з основним зобов'язанням, а не участю поручителя у формуванні первинних облікових документів між кредитором і боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше прямо не передбачено договором. Доказів обмеження такого обсягу відповідальності матеріали справи не містять.
Колегія суддів також враховує, що направлення позивачем вимоги до поручителя та її залишення без задоволення свідчить про дотримання кредитором передбаченого договором порядку реалізації права вимоги до солідарного боржника. Відтак, підстав для висновку про припинення поруки у розумінні ст. 559 ЦК України або про звуження її обсягу судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для скасування судового рішення.
Клопотанням від 24.03.2026 позивач просить суд стягнути з відповідачів також по 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
08.04.2026 через систему «Електронний суд» ТзОВ «БАУШПАР» подано заперечення на клопотання про стягнення судових витрат.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До клопотання про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем долучено такі докази: договір про надання правничої допомоги від 01.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» та адвокатським бюро «Малеванчук та партнери»; акти № 12/01/26 від 12.01.2026 17/03/26 від 17.03.2026 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024; додаткову угоду № 1 від 07.01.2026 до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024, якою зокрема визначено вартість винагороди адвокатського бюро за надання правничої допомоги, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №№ 914/2349/25 - 6 000,00 грн; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Західного апеляційного господарського суду - 4 000,00 грн; підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 1 000,00 грн.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні розміру відшкодування суд виходить із критеріїв реальності та розумності адвокатських витрат, з врахуванням їх необхідності, конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Аналогічні підходи застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїй практиці зазначає, що компенсації підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані витрати, розмір яких є розумним (рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України», «Лавентс проти Латвії»).
Дослідивши подане позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу разом із доказами, які підтверджують розмір понесених витрат, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, заява про ухвалення додаткового рішення за своєю правовою природою є фактично заявою про подання доказів понесених стороною судових витрат у зв'язку з вирішенням питання про їх відшкодування. У зв'язку з цим, витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Верховний Суд неодноразово вказував, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Колегія суддів враховує, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» з моменту подання позову була сталою та не зазнавала суттєвих змін під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишалося незмінним. Водночас, характер та обсяг наданої позивачу професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції не свідчать про особливу складність виконаних адвокатом робіт чи значний обсяг процесуальних дій. Суд враховує, що справа не потребувала формування нової або виключної правової позиції, дослідження значного обсягу нових доказів чи застосування нового правового регулювання, а підготовлений відзив значною мірою ґрунтувався на правових доводах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції.
З огляду на критерії співмірності, розумності та необхідності судових витрат, визначені ст.126, 129 ГПК України, враховуючи характер і складність спору, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, час, об'єктивно необхідний для їх надання, значення справи для сторін, а також подані відповідачем-1 заперечення щодо неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 000,00 грн, тоді як у решті заявленої до стягнення суми слід відмовити.
При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).
Розумність строків залежить від об'єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення судового захисту.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» відмовити.
Рішення Господарського Львівської області від 09.12.2025 у справі № 914/2349/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» (вул.Варшавська, 136, кв.30, м.Львів, 79020, ідентифікаційний код 41001204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (вул.Обїздна дорога, 60, м.Бровари, Київська обл, 07400, ідентифікаційний код 31032954) 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (вул.Обїздна дорога, 60, м.Бровари, Київська обл, 07400, ідентифікаційний код 31032954) 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 01.06.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя М.Б. Желік
суддя Т.Б. Бонк