29 травня 2026 року справа № 580/3093/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
27.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік», не включенні до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно до складу грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»(далі - Постанова КМУ №168);
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум позивачу компенсацію за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік», включити до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі з урахуванням попередньо виплачених сум з 19.05.2023 до 28.02.2026 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом “Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки», шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням, отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум з 19.05.2023 до 28.02.2026 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки та доплати, нараховані та виплачені у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі довідки позивачу про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої позивача звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, без урахування грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік», для обчислення та нарахування з дня звільнення пенсії;
зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, з урахуванням грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІI “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої його звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік2, для здійснення обчислення та нарахування пенсії з дня звільнення.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу належні йому розміри грошового забезпечення.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2023 до 26.02.2026 заявлені з порушенням процесуального строк, адже стосуються платежів, про розмір яких йому відомо з дати їх щомісячного отримання. Позовні вимоги щодо періоду з 19.05.2023 до 30.06.2023 та 27.02.2026 до 28.02.2026 заявлені з дотриманням строку звернення до суду. Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду зі вказаними вище позовними вимогами, позовна заява не містить.
Тому суд ухвалою від 30.03.2026 залишив позовну заяву без руху. Надав заявникам строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
06.04.2026 на адресу суду надійшла заява позивача вх.№18041/26, якою просив поновити процесуальний строк, оскільки норми щодо звернення до суду з питань оплати праці не обмежують строк, про що вказує Верховний Суд.
Ознайомившись із Заявою, суд дійшов висновку про не виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026. Тому ухвалою від 13.04.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі у частині позовних вимог:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», не включенні до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно до складу грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»(далі - Постанова КМУ №168);
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум позивачу компенсацію за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», включити до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі з урахуванням попередньо виплачених сум з 19.05.2023 до 30.06.2023 та 27.02.2026 до 28.02.2026 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки», шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням, отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум з 19.05.2023 до 30.06.2023 та 27.02.2026 до 28.02.2026 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, надбавки та доплати, нараховані та виплачені у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі довідки позивачу про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої позивача звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, без урахування грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», для обчислення та нарахування з дня звільнення пенсії;
зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, з урахуванням грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої його звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік, для здійснення обчислення та нарахування пенсії з дня звільнення.
Розгляд справи вирішив здійснити правилами спрощеного позовного провадження.
29.04.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Стверджує, що доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 та на 01.01.2026, є помилковими. Вважає, що винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення. На йому думку, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.
01.05.2026 позивач направив у суд відповідь на відзив, яким не погоджується із доводами відповідача.
Оскільки на адресу суду не надходило жодних клопотань про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог та у зв'язку із тим, що підготовча стадія у справі завершалась, суд вирішив перейти до розгляду позовної заяви по суті.
Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Посвідченням від 05.01.2028 серії НОМЕР_4 підтверджується, що позивач має право на пільги, встановлені Законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом від 28.02.2026 №61 позивач виключений з особового складу відповідача з 28.02.2026. У наказі зазначено виплатити:
з 01.02.2026 до 28.02.2026 щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік отримав;
матеріальну допомогу за 2026 рік для вирішення соціально-побутових отримав;
виплатити одноразову грошову у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 31 повних роки служби);
виплатити грошову компенсацію за невикористані 35 (тридцять п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2005 рік, за невикористані 17 (сімнадцять) діб щорічної основної відпустки за 2006 рік, за невикористані 35 (тридцять п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2007 рік, за невикористані 12 (дванадцять) діб щорічної основної відпустки за 2011 рік, за невикористані 20 (двадцять) діб щорічної основної відпустки за 2018 рік, за невикористані 21 (двадцять один) діб щорічної основної відпустки за 2019 рік, за невикористані 07 (сім) діб щорічної основної відпустки за 2020 рік, за невикористані 32 (тридцять дві) доби щорічної основної відпустки за. 2021 рік, за невикористані 45 (сорок п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 (сорок п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 45 (сорок п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 45 (сорок п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за невикористані 08 (вісім) діб щорічної основної відпустки за 2026 рік;
виплатити грошову компенсацію за 126 (сто двадцять шість) діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.
Відповідно до довідки від 23.03.2026 позивачу з 01.02.2022 до 28.02.2026 нараховувалось та виплачувалось з урахуванням посадового окладу у розмірах: у лютому 2022 року - 6581,00грн, з березня 2022 року до лютого 2026 року у розмірі 7050,00грн.
Тому позивач звернувся із цим позовом до суду.
Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:
Конституцією України;
законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ);
постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі - Постанова №704).
Абзац п'ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня. Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 2684 гривні.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб з 1 січня 2018 року 1762 гривні.
Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.
Зважаючи на вказане вище нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, у періоді з 29.01.2020 до 19.05.2023, під час розрахунку грошового забезпечення підлягав застосуванню показник відповідного календарного року.
Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:
“… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.».
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Постановою від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Також установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 від 20.05.2023 Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762грн.
14.03.2025 Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №320/29450/24, яким визнав протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Шостий апеляційний адміністративний суд рішення від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 залишив без змін.
У вказаному рішенні від 14.03.2025 суд зазначив: «визначення Урядом розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів».
Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Вказаний пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1762,00грн суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню після 18.06.2025.
У статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 зазначено: “Установити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні».
Також у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 зазначено: “Установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні».
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зокрема, згідно з Законами №2710-IX та в подальшому №3460-ІХ, у осіб з числа військовослужбовців, у т.ч. позивача, виникло право на перерахунок перерахунку пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи, що з січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин відповідачем неправомірно та безпідставно встановлено посадовий оклад у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Закону України від 06 грудня 2016 №1774-VІІІ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік)».
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103. Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Статтею 7 Закону №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривень.
Статтею 7 Закону №4695-IX установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328,00грн.
Оскільки станом на 18.06.2025 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме вказаних вище Законів, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Подібні правовідносини були предметом розгляду ВС у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21. Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
63. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, Верховний Суд дійшов до висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
64. За таких обставин, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у підготовці і наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини), а не з 01.01.2021, як просив позивач, є протиправною. Відтак позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно підлягають частковому задоволенню. Відповідно, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 слід скасувати та ухвалити нове рішення - про часткове задоволення позовних вимог.»
У подальшому такий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21, від 22 вересня 2022 року у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21.
Системно проаналізувавши вказані вище норми закону та підзаконних актів, висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 до 19.05.2023 та з 18.06.2025 посадовий оклад військовослужбовців обчислюється відповідно до закону про Державний бюджет на відповідний рік, а в інших періодах - відповідно до постанови КМУ за іншою методикою обчислення.
Зважаючи на вказане вище та з огляду на нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення відповідач 19.05.2023 та з 27.02.2026 до 28.02.2026, у т.ч. щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також: компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (включаючи за минулі роки проходження військової служби), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії із застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00грн, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення.
Водночас вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неправильного нарахування та виплати й позивачу з 19.05.2023 та з 27.02.2026 до 28.02.2026 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обґрунтованими, оскільки докази про фактичне нарахування та виплату таких складових грошових сум у заявленому періоді сторони не надали та факти порушень не підтверджені.
Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення 19.05.2023 та з 27.02.2026 до 28.02.2026, у т.ч. щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також: компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (включаючи за минулі роки проходження військової служби) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2023, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Постановою КМУ №704 та зобов'язання вчинити такі дії з урахуванням вже виплачених сум коштів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі довідки позивачу про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону №2011-XII та з урахуванням положень постанови КМУ №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт для здійснення обчислення та нарахування пенсії суд урахував.
З урахуванням вказаних вище положень законодавства та позицій ВС відповідач мав обов'язок підготувати та надати позивачу довідку про розмір його грошового забезпечення з обчисленням посадового окладу і за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704, у т.ч. додаткових складових, обчислених з оновленого посадового окладу, станом на 01.01.2026.
Водночас у частині видачі довідки станом на 01.01.2025 відповідач не порушив право позивача, оскільки у довідці від 23.03.2026 про розмір грошового забезпечення міститься інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення станом на 01.01.2025, яке обчислено з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням, що визначений відповідно до п.4 Постанови КМУ №704 у розмірі 1762,00грн, у т.ч. додаткових складових, обчислених з такої суми коштів.
Отже, не надання відповідачу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 з обчисленням посадового окладу і за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 порушує його право. Тому суд дійшов висновку про протиправність вказаної вище бездіяльності та зобов'язати відповідача видати позивачу вказану довідки за відповідною методикою обчислення.
Прохання позивача зазначити у довідці про розмір його грошового забезпечення конкретні складові грошового забезпечення є передчасним, оскільки визначення конкретних видів такого забезпечення відноситься до дискреційних повноважень відповідача як роботодавця, які суд до їх фактичної реалізації не має право втручатися. Тому у вказаній частині позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.
Підстави вказувати у довідці призначення щодо обчислення та перерахунку пенсії відсутні, оскільки в цій частині правовідносини не виникли та питання перерахунку пенсій не входить у повноваження відповідача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не включенні до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно до складу грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована нормами розділу ХХХІ вказаного порядку.
Зокрема, відповідно до п.3 зазначеного розділу у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Суд урахував відсутність рішень про неправильність обчислень відповідачем днів використаних та невикористаних основних та додаткових видів оплачуваних відпусток. При цьому заявлена позивачем кількість невикористаних днів оплачуваних відпусток в сумі 234 дні - документально не підтверджена сукупністю доказів, позаяк відсутні докази проходження служби зі статусом УБД повних років, у т.ч.2015 року.
Згідно з п.5 розділу ХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Постанова № 704 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер у разі виконання визначених бойових завдань та водночас обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
То ж правова природа додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України № 168, це додатковий вид грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована приписами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, що для спірних правовідносин застосовується в редакції Наказу Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023 до внесення змін Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025 (на дату звільнення позивача зі служби у відповідача - 13.01.2025).
Зокрема, пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 у вказаній редакції встановлено,
що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Верховний суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2025-го року в справі №240/34080/23, у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Оскільки для обчислення компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток виключень, як наприклад, для обчислення допомоги на оздоровлення згідно з п.6 розділу ХХІІІ, п.6 розділу ХХХІ не містить, доводи позивача щодо обов'язку відповідача включити отримані ним суми коштів, передбачені Постановою КМУ №168, як додаткові складові його грошового забезпечення, обґрунтовані, а твердження відповідача, що вони не входять у такій види грошового забезпечення - безпідставні.
Суд, виконуючи ч.5 ст.242 КАС України, урахував висновок щодо застосування зазначених норм права, вказаний у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №420/693/23 (адміністративне провадження № К/990/36339/23) про те, що ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з травня 2022 року і до дня його звільнення, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки.
Вказані вище довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача та наказ про виключення його з особового складу відповідача підтверджують, що відповідач порушив зазначені норми права при обчисленні компенсацій за невикористані позивачем відпустки. Тому суд дійшов висновку, що за всі такі дні він мав обов'язок для обчислення урахувати отриману позивачем додаткову винагороду, вказану в постанові КМУ №168.
Виконуючи завдання адміністративного суду, вказане ст.2 КАС України, наявні підстави визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток під час звільнення та зобов'язати здійснити її перерахунок за всі дні невикористаних оплачуваних відпусток (основних і додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, доводи позову частково обґрунтовані, а позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення 19.05.2023 та з 27.02.2026 до 28.02.2026, у т.ч. щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також: компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (включаючи за минулі роки проходження військової служби) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2023, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за період 19.05.2023 та з 27.02.2026 до 28.02.2026, у т.ч. щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також: компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (включаючи за минулі роки проходження військової служби) і премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2023, встановленого законом про Державний бюджет України на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та виплатити з урахуванням вже виплачених сум коштів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо підготовки і наданні ОСОБА_1 довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2026 відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що розраховане шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 у розмірі 3328,00грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, у т.ч. додаткових складових, обчислених з оновленого посадового окладу станом на 01.01.2026.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) підготувати і надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2026 відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що розраховане шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, у т.ч. додаткових складових, обчислених з оновленого посадового окладу станом на 01.01.2026.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за всі дні невикористаних оплачуваних відпусток (основних і додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати не підлягають розподілу.
3. Копію рішення направити сторонам.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ