Справа № 202/6602/24
Провадження № 1-кс/202/3425/2026
26 травня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна, яке подано прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42024040000000189 від 02.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України,
Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 7, чорного кольору, сім-карту мобільного оператора ТОВ «Лайфселл», флеш-накопичувач на 4 GB, флеш-накопичувач SD на 8 GB, флешнакопичувач Transcend 8 GB, флешнакопичувач Transcend 32 GB, мобільний телефон марки Iphone 13Pro, imei 2: НОМЕР_1 із сім-карткою мобільного оператора «Водафон», шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000189 від 02.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України, зокрема за фактом незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збуту підроблених голографічних захисних елементів до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та посвідчень водія.
Під час досудового розслідування установлено, що до цього кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4 .
12 травня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено вищевказані речі, які постановою слідчого від 12.05.2026 року визнані речовими доказами.
Прокурор зазначає, що вилучені мобільні телефони та флеш-накопичувачі містять відомості та переписку щодо придбання і збуту підроблених документів, а їх огляд необхідний для встановлення зв'язків між співучасниками, виявлення інших причетних осіб та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор також зазначає, що у разі не накладення арешту на вилучені речі існує ризик їх відчуження, приховування, знищення.
Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на вилучене майно.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій зазначив, що клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати клопотання про арешт майна без їх участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000189 від 02.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
12 травня 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , під час якого вилучено наступні речі:
- мобільний телефон марки Iphone 7, чорного кольору;
- сім-карту мобільного оператора ТОВ «Лайфселл»;
- флеш-накопичувач на 4 GB;
- флеш-накопичувач SD на 8 GB;
- флеш-накопичувач Transcend 8 GB;
- флеш-накопичувач Transcend 32 GB;
- мобільний телефон марки Iphone 13Pro, imei 2: НОМЕР_1 з сім-карткою мобільного оператора «Vodafone».
Постановою слідчого від 12.05.2026 року вилучені речі визнані речовими доказами.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколом огляду, висновками судових експертиз, а також, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.
Зокрема вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 мобільні телефони, сім-картки, флеш-накопичувачі можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування, зокрема листування з іншими особами, причетними до кримінального правопорушення, інші відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на вилучені речі, існує ризик їх знищення або спотворення наявної на них інформації, так як ОСОБА_4 як особа, у якої було проведено санкціонований обшук та вилучено зазначене майно, можу бути заінтересованим у результатах цього кримінального провадження.
Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі.
На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно ОСОБА_4 відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов'язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити та накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 7, чорного кольору, сім-карту мобільного оператора ТОВ «Лайфселл», флеш-накопичувач на 4 GB, флеш-накопичувач SD на 8 GB, флеш-накопичувач Transcend 8 GB, флеш-накопичувач Transcend 32 GB, мобільний телефон марки Iphone 13Pro, imei 2: НОМЕР_1 з сім-карткою мобільного оператора «Vodafone».
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 7, чорного кольору;
- сім-карту мобільного оператора ТОВ «Лайфселл»;
- флеш-накопичувач на 4 GB;
- флеш-накопичувач SD на 8 GB;
- флеш-накопичувач Transcend 8 GB;
- флеш-накопичувач Transcend 32 GB;
- мобільний телефон марки Iphone 13Pro, imei 2: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Vodafone».
Роз'яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_6