Справа № 560/9550/26
іменем України
29 травня 2026 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Матущак В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування арешту,
ОСОБА_1 звернулася до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просила:
- скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_2 номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження №9149875 від 14.10.2009 на підставі постанови про арешт майна боржника б/н від 09.10.2009 міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції;
- скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_2 номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження №9149974 від 29.06.2010 на підставі постанови про арешт майна боржника №1259-25/10 від 29.06.2010 міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції;
- скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_2 номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження №9150043 від 10.12.2010 на підставі постанови про арешт майна боржника №2417-25 від 10.12.2010 міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у позивача помер чоловік, який за життя заповів в рівних частинах належне на праві особистої власності, нерухоме майно дружині та дітям. На даний час оформити спадщину неможливо, оскільки постановами державного виконавця від 09.10.2009, 29.06.2010, 10.12.2010 накладено арешт на усе нерухоме майно.
У подальшому відділ ДВС повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту з майна, оскільки у відділі не перебувають виконавчі провадження за якими накладалися обтяження, оскільки не передавалися після правонаступництва виконавчого органу.
Вважаючи, що відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" накладений на нерухоме майно арешт має бути знятий за рішенням суду, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Дослідивши доводи позовної заяви та зміст позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України ).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Таким чином, спір, який виник між фізичною особою та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 (справа № 826/16025/18), від 22.01.2020 по справі №340/25/19.
Як вбачається з матеріалів позову, підставою цього позову позивач визначила зняття арешту з нерухомого майна, яке належало на праві власності її померлому чоловікові, для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Отже, позов подано з метою захисту прав позивача на спадщину за заповітом на спадкове майно, тобто наявний спір про право, який має розглядатися в порядку цивільного судочинства як такий, що випливає із цивільних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у даній адміністративній справі та роз'яснює позивачу, що даній спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 КАС України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування арешту - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяВ.В. Матущак