Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
29 травня 2026 р. справа № 520/6524/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.11.25 р. № 1748 20.12.2025 № М/1045 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 09.11.25 р. № 328 в частині зарахування ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до особового складу військової частини НОМЕР_3 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , виключити солдата ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12023220000000398 від 12.04.2023 року має статус обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, у зв'язку з чим щодо нього здійснювалося судове провадження та застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим визначенням застави. Після внесення застави 03.11.2025 року ОСОБА_1 був звільнений з-під варти, однак уже 09.11.2025 року його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де після проходження ВЛК він був мобілізований до 127 ОВМБр. Позивач вважає, що зазначені дії відбулися без належного врахування його процесуального статусу обвинуваченого та наявності обставин, які, на його думку, виключали можливість проведення мобілізаційних заходів. Також позивач посилається на складений 05.12.2025 року акт про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за батьком, який, на його переконання, підтверджує наявність підстав для відстрочки від призову.
Представником, ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що мобілізація позивача здійснена відповідно до Порядку № 560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому станом на 09.11.2025 в ІКС «Оберіг» були відсутні відомості про кримінальне провадження № 12023220000000398 та процесуальний статус позивача як обвинуваченого, у зв'язку з чим ТЦК та СП діяло на підставі наявних облікових даних. Також зазначається, що позивач не повідомив ТЦК та СП про свій процесуальний статус та не надав документів, які б підтверджували підстави для звільнення від мобілізації, у зв'язку з чим дії відповідача є правомірними.
Представником, Військової частини НОМЕР_3 , подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що призов позивача здійснено у порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наявності придатності до військової служби за висновком ВЛК та в межах повноважень ТЦК та СП. Відповідач вказує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення від військової служби, серед яких відсутня підстава у вигляді процесуального статусу особи як підозрюваного або обвинуваченого, у тому числі за ст. 307 КК України, якщо до неї не застосовано тримання під вартою.
Відповідач зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки призов на військову службу є незворотною процедурою, а обраний спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права. Відповідач вказує, що позивач не вчинив необхідних дій для реалізації можливих підстав для відстрочки або звільнення від призову, а дії військової частини та ТЦК та СП були правомірними та відповідали вимогам законодавства.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, що підтверджується Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2025 №1748.
Позивача зараховано до списків особового складу з 09.11.2025 до військової частини НОМЕР_3 що підтверджується витягом із Наказу від 09.11.2025 №328.
Листом від 07.01.2026 №107/МВ ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили представника позивача, що відповідно до відомостей, наявних в інформаційно - комунікаційній системі "Оберіг" ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією 09.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до наявної інформації ІКС "Оберіг" на момент проведення мобілізаційних заходів, відомостей щодо судимостей громадянина України ОСОБА_1 містили інформацію: вирок ст.115 ч.1; ст.296 ч.4; ст.296 ч.2, ст.186 ч.2; ст.345 ч.2; ст.70 ч.2 ст.71; ст187 ч.1 ст.186 ч.2 ст.70, дата вироку 26.12.2008. Також зазначено, що інформація щодо відкритого кримінального провадження № 12023220000000398 від 12.04.2023 за ч.2, 3 ст.307 КК України а також ухвали суду у справі №639/5361/24, на момент призову відсутні в ІКС "Оберіг" та не перебували у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий);
система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно із частиною п'ятою статті 22 Закону України №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).
У відповідності до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Абзацом 3 частини 8 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Питання щодо комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачено статтею 4 Закону №2232-ХІІ, де зокрема частиною 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Водночас, відповідно до приписів частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Відповідно до абзц.6 п.4 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
Так, у ході судового розгляду судом встановлено, що позивач є обвинуваченим, а щодо нього здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12023220000000398 від 12.04.2023 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307 КК України.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що на момент призову позивача 09.11.2025 інформація щодо наявності кримінального провадження №12023220000000398 та процесуального статусу позивача як обвинуваченого була відсутня в ІКС «Оберіг» та не перебувала у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом встановлено, що позивач не надав відповідачу документів, які б підтверджували наявність обставин, що перешкоджають його призову на військову службу під час мобілізації.
Оцінюючи доводи позивача, щодо неможливості його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та, як наслідок, протиправності винесених відповідачами наказів, з підстав перебування кримінального провадження відносно нього на стадії судового провадження, за вчинення позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307 КК, суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ чітко передбачено випадки, коли забороняється комплектувати Збройні Сили України та інші військові формування особами, які обвинувачуються або мають непогашену судимість з визначенням злочинів, які підпадають під таку категорію, зокрема: проти основ національної безпеки України; умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством; особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України; а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Абзацом 2 частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ передбачено неможливість комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Суд зауважує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.2, 3 ст.307 КК України, не відносяться до переліку корупційних кримінальних правопорушень, а також не охоплюються переліком злочинів, визначених частиною 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ, за наявності яких особа не може бути комплектована до Збройних Сил України та інших військових формувань.
Крім того, суд враховує, що положення абзацу 6 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 поширюються на підозрюваних або обвинувачених осіб, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою. Разом з тим, як встановлено судом, ухвалою суду від 03.11.2025 позивача було звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, а тому на момент проведення мобілізаційних заходів 09.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до нього не застосовувався.
При цьому суд зазначає, що наведеною нормою Постанови №560 прямо передбачено обов'язок осіб, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення відповідної ухвали, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Отже, сам по собі факт перебування особи у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні за ч.2, 3 ст.307 КК України, за відсутності застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є передбаченою законом підставою для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації або підставою для визнання такого призову протиправним.
Щодо доводів позивача про наявність у нього підстав для відстрочки у зв'язку із здійсненням постійного догляду за батьком, суд зазначає наступне.
Відповідно акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 05.12.2025 встановлено, що позивач здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який є батьком.
Суд зазначає, що вищезазначений акт складений 05.12.2025 вже після мобілізації позивача на проходження військової служби,
При цьому доказів звернення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки до моменту мобілізації із заявою про надання відстрочки та належними підтверджуючими документами матеріали справи не містять.
Суд наголошує, що реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації має заявницький характер та передбачає подання військовозобов'язаним відповідних документів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для їх перевірки та прийняття рішення у встановленому законодавством порядку.
Водночас позивачем не доведено, що станом на момент проведення мобілізаційних заходів відповідачі володіли інформацією про наявність у нього права на відстрочку чи були зобов'язані самостійно встановлювати такі обставини.
Також суд враховує, що оскаржувані накази прийняті відповідачами в межах наданих їм повноважень, на підставі наявних облікових даних та за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії, якою його визнано придатним до військової служби.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 29 травня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ