Справа № 636/10885/25 Провадження 2/636/59/26
20.05.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючої - судді Оболєнської С.А.,
за участі секретаря судового засідання - Селевко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
21 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка А.О. до суду надійшов зустрічний позов про визнання договору споживчого кредиту неукладеним.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про підтримання позову та розгляд справи без їх участі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились, від представника відповідача надійшла заява, згідно якої він просив проводити судове засідання без їх участі, просив в задоволенні позову ТОВ ФК «Кредит-Капітал» відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою судді від 05.01.2026 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Норми ЦПК України забезпечують судовий процес, і оперативність розгляду судових справ і жодною мірою не обмежують суб'єктів щодо права на судовий захист, що є проявом принципу диспозитивності.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліметаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18 від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (ГЛУА 97 V. ЦККАПчШ, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 вересня 2019 року в справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов'язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».
Відзив на позов подано 03.03.2026. Водночас сам зустрічний позов не містить посилань на обставини, які б свідчили про наявність істотних перешкод чи труднощів для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк. Тобто час такого звернення залежав виключно від волевиявлення відповідача.
Таким чином, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Лисенком А.О. не спростовано того, що він не мав можливості подати відповідний зустрічний позов у строк, встановлений для подання відзиву.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, суд не вважає застосування наслідків, передбачених ЦПК України щодо зустрічної позовної заяви, поданої з пропуском встановленого строку та без доведення непереборності підстав, що стало причиною пропуску такого строку, проявом надмірного формалізма.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заявлені позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову про визнання договору про надання споживчого кредиту № 3900930 від 28.03.2021 неукладеним не взаємопов'язані з первісним позовом та сумісний розгляд вказаних первісного та зустрічного позовів є недоцільним, оскільки вимоги за позовами мають різний предмет доказування.
Враховуючи вищевикладене, порушення строків подачі зустрічного позову до суду, визначені ст. 193 ЦПК України, а також те, що прийняття зустрічного позову у такому випадку буде лише сприяти затягуванню розгляду справи, вимоги за зустрічним позовом є самостійними, беручи до уваги те, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, суд доходить висновку про необхідність відмови відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви.
При цьому, повернення зустрічного позову не обмежує право відповідача звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження відмовити.
Щодо клопотання представника позивача про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до частини 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, при цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частини 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Статтею 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Статтею 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.
Оскільки відомості про банківські рахунки клієнта є банківською таємницею, з метою повного та всебічного розгляду справи, та отримання актуальної інформації на час розгляду справи, суд вважає, що клопотання про витребування доказів слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.13, 43, 49, 76, 77, 81, 84, 193, 194, 178, 258-261 ЦПК України, суд,
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Кредит-Капітал» про визнання договору про надання споживчого кредиту № 3900930 від 28.03.2021 неукладеним.
Повернути зустрічну позовну заяву відповідачу.
Роз'яснити відповідачу право на звернення з вказаним позовом у загальному порядку.
Відмовити в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Витребувати з АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129) наступну інформацію:
-чи надходили на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок банківської карти НОМЕР_2 кошти в розмірі 5000 грн в період з 28.03.2021 по 30.03.2021.
Зазначені документи надати в судове засідання, яке відбудеться 25.08.2026 о 10-30 годині.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції в 15-денний строк з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Оболєнська