Справа № 601/3214/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/557/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
20 травня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
без участі сторін, належним чином
повідомлених про день, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/3214/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року, ухваленого суддею Клим Т.П., повний текст якого виготовлено 09 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, -
у жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Профагротрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
В обґрунтування позовних посилається на те, що 22.02.2014 СТОВ «АГРО-ЛАН» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі №б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 0,26 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:1003, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Додатковою угодою від 16.03.2018 до Договору (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) сторону Орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». 16.03.2018 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою сторони в цілому виклали договір в новій редакції Згідно з пунктом 8 вказаного вище договору, вона укладена строком на 7 років. Строк договору сплив 16.03.2025. 18.02.2025 ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечила проти продовження Договору на новий строк. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 59181780, оскільки ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «Профагротрейд». З урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало свої обов'язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі - 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі - 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Ю.Ю., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та скасувати стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та на користь ТОВ «Профагротрейд» 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Витребувати у Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська,
буд. 1 інформацію по рахунку НОМЕР_1 , а саме вказати платника по операції із зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн. від 11.12.2025, опис операції: «Сплата за ...РАХ10-12/17 вiд 10.12.2025 здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції Кременецький районний суд Тернопільської обл справа №601/3214/25, ОСОБА_1 ».
Надати виписку по рахунку НОМЕР_1 , що належить АБ « Олени Іванько «Фактум» код ЄДРПОУ 41626450 за 11.12.2025.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Вказує, що у зв'язку із закінченням 16.03.2025 строку дії договору, на виконання п. 8 Договору оренди позивачем спрямовано відповідачу лист-повідомлення вих. № 364 від 18.02.2025 про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 22.02.2013. До цього листа додано два оригінальних примірника додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря (трек 0505257288581).
Проте, обґрунтованої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк.
При цьому зазначають, якщо ж орендодавець не направить орендарю протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди землі лист-повідомлення із запереченнями в поновленні договору оренди землі і орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, то це слід розглядати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, що передбачені договором оренди.
Таким чином, позивач (орендар) скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також вказують, що позивач (орендар) належно виконував свої обов'язки за договором оренди, в установлений договором та Законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди.
Зазначають, що на підтвердження належного виконання умов договору оренди, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було надано платіжні інструкції (відомості про виплату оренди), які підтверджують своєчасну та в повному обсязі виплату орендної плати за 2021-2024 роки. До 2021 року виплата орендної плати здійснювалась товариством через касу, проте докази такої виплати не збереглись у зв'язку із закінчення терміну зберігання.
Таким, чином, позивач вважає поновленим Договір оренди землі № б/н від 22.02.2014 на підставі частини п'ятої та шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому наявні підстави для визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку.
Крім того, зазначають, що відповідачка ОСОБА_1 порушила процедуру поновлення в цілому та знехтувала своїм обов'язком добросовісно провести переговори не пропонуючи жодних умов орендодавцю, у подальшому уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «ПРОФАГРОТРЕЙД», чим перешкодила реалізації його переважного права на поновлення договору оренди.
Враховуючи викладене, вважають, що судом першої інстанції не було враховано те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:
-з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;
- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;
- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Також судом першої інстанції взагалі не було надано оцінку фактичним обставинам у справі, а саме реальність вручення листа - відповіді про небажання поновлювати договір оренди землі орендареві, а тому рішення у даній справі є припущенням, оскільки суд належним чином не дослідив матеріали справи. Звертають увагу, що жодних заперечень зі сторони відповідача ОСОБА_1 (орендодавця) щодо небажання продовження орендних відносин на адресу підприємства позивача не надходило. Зокрема зазначають, що з наданих орендодавцем доказів відправлення вбачається, що документами, які він подав на підтвердження направлення листа, є фіскальний чек та форма 119.
Відносно форми №119, на яку посилається відповідач, як на доказ того, що позивачем було одержано 20.01.2025 відповідь від відповідача про відмову від укладення договору оренди землі на новий строк, то вказують, що як слідує з вказаної форми, остання отримана ОСОБА_2 за довіреністю, яка дійсно була співробітником товариства, але звільнена з роботи 31.03.2025, що підтверджується наказом №46/к від 31.03.2025, і в даному наказі візуально вбачається про відмінність підписів між наказом та формою 119, що свідчить про непідписання ОСОБА_2 даної форми та неотримання листа.
Окрім того, зазначають, що позивачем було надано суду першої інстанції докази того, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди (шляховий лист №00000108585), що в силу ст.33 ЗУ «Про оренду землі» дає підстави розраховувати на поновлення договору оренди землі.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то вказують, що подані представником відповідача ОСОБА_3 документи у суд першої інстанції, на підставі яких було стягнуто витрати на правничу допомогу, містять ознаки підробки.
Представником відповідачів є адвокат Іванько О.С. згідно договору про надання правої допомоги укладено між АБ « Олени Іванько «Фактум» з відповідачами.
Відповідно до виписки по картці, наданої ОСОБА_3 від 11.12.2025, неможливо встановити хто був платником по операції «із зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн. від 11.12.2025, опис операції: «Сплата за ...РАХ10-12/17 вiд 10.12.2025 здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції Кременецький районний суд Тернопільської обл справа №601/3214/25, ОСОБА_1 ».
Враховуючи, що ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Профагротрейд», частка якої складає 50 %, а тому вона є зацікавленою у збільшенні земельного банку своєї компанії за рахунок земельних паїв, які були в оренді у ТОВ «Західна Агровиробнича компанія» та додатково вирішила збагатитися за рахунок стягнення витрат на правову допомогу.
У виписці за 11.12.2025 протягом 1 хвилини здійснено 10 зарахувань від фізичних осіб по різним судовим справам. Також вказують, що підпис на договорі про надання правової допомоги відрізняється від підпису на додатковій угоді до Договору оренди землі від 22.02.2014.
Крім цього, адвокат Іванько О.С. у даній справі здійснює представництво одночасно двох відповідачів у межах однієї справи, при цьому заявлено однаковий розмір витрат на правничу допомогу щодо кожного з відповідачів, також в межах даної справи адвокатом Іванько О.С. було двічі нараховано плату за ознайомлення з матеріалами справи.
Проте, фактично правнича допомога надавалась у межах єдиного предмета спору, єдиних фактичних обставин та єдиної правової позиції, що виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката.
Отже, заявлення витрат у подвійному розмірі не відповідає реальному обсягу виконаних адвокатом робіт, при цьому наголошують, що витрати на правничу допомогу підлягають оцінці з точки зору фактичної необхідності та розумності, а не формального множення обсягу виконаних послуг.
Від представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ “Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що у апеляційній скарзі представник позивача вказує, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із дотриманням строків повідомили орендодавця про намір поновити договірні відносини на новий строк. Звертають увагу суду, що додатковою угодою від 16.03.2018 про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі визначено, що договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір оренди землі від 22 лютого 2014 року закінчився 16.03.2025.
Таким чином, орендар мав право звернутися до ОСОБА_1 , із листом-повідомленням про намір продовжити договір оренди землі до 16.12.2024.
Позивач звернувся до ОСОБА_1 із листом - повідомленням про намір продовжити дію Договору оренди землі № б/н від 01.01.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача лише 18.02.2025 за вих. № 364 .
Таким чином, позивач повідомив ОСОБА_1 про намір поновити договірні відносини на новий строк із пропущення строків, визначених та погоджених сторонами договору оренди землі.
Водночас, 22 січня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано шляхом поштового відправлення заяву, за змістом якої орендодавцем було повідомлено орендаря про намір надалі не продовжувати договір оренди землі, термін дії якого закінчується 16.03.2025, оскільки її не влаштовують істотні умови договору запропоновані ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які передбачають умови, розміри та терміни оплати за користування земельною ділянкою, доказом чого є поштова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав даний лист за довіреністю 27.01.2025. Проте відповіді відповідачці ОСОБА_1 надано не було, не було також запропоновано кращі істотні умови договору оренди землі, які на дату звернення передбачали суму орендної плати у розмірі 468,77 грн за рік оренди.
01.03.2025 ОСОБА_1 отримала від позивача лист- повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди землі № б/н від 01.01.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 364 від 18.02.2025.
06.03.2025 ОСОБА_1 повторно було надіслано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, згідно із яким власником земельної ділянки було повідомлено, що ознайомившись із отриманим листом-повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 01.01.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. №364 від 18.02.2025 року, нею прийнято рішення, яким орендодавець відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах, оскільки інші орендарі, які провадять господарську діяльність за місцем розташування земельної ділянки пропонують значно кращі умови орендної плати, термінів її виплати, соціальну допомогу, тощо.
10.03.2025 позивачем отримано лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 05.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне у матеріалах справи.
Відтак, враховуючи наведене, зазначають, що доводи представника позивача про те, що відповідачка знехтувала обов'язком добросовісно провести переговори, не відповідають дійсності, оскільки вона повідомила, що відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах (через низький розмір орендної плати). Однак позивач, отримавши вказану відповідь, не звернувся до відповідача і не запропонував кращі умови договору, хоча б вищий розмір орендної плати.
Вважає, що вона добросовісно надала свою відповідь на пропозицію позивача, натомість позивач не вчинив подальших активних дій для проведення переговорів.
Звертають увагу, що документи, наявні у матеріалах справи і дослідженні судом першої інстанції, підтверджують, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє.
Тому судом першої інстанції правильно встановлено, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження ним на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Натомість такої згоди сторони у цій справі не досягли.
Щодо доводів апеляційної скарги, про те що позивач (орендар) належно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, то звертають увагу суду, що у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву поданий представником ОСОБА_1 , де зазначено доведення того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не належно виконувало покладені на нього обов'язки, визначені умовами договору оренди землі щодо своєчасної оплати орендної плати та виплати її з урахуванням індексації, протягом строку дії договору. Зокрема, орендна плата за 2021 рік була внесена несвоєчасно. Крім того, під час дії договору оренди землі від 22.02.2014 мало місце систематична виплата орендної плати без урахування вимог щодо індексації, що доведено у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, вважають, що позивач неналежно та недобросовісно виконував покладені на нього обов'язки, визначенні умовами Договору оренди землі від 22 лютого 2014 року.
На підставі вказаного вважають, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не було досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, орендодавець скористався своїм правом, передбаченим законом, на відмову від продовження правовідносин, отже переважне право первинного орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки не може вважатися порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вказують що для належного захисту прав клієнтів та відновлення становища відповідача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд», у межах справи №601/3214/25 до Кременецького районного суду було заявлено вимогу про стягнення із позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія», судових витрат понесених відповідачами та подано клопотання про долучення доказів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
У апеляційній скарзі представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія» вказує, що відповідно до долученої виписки по картці від 11.12.2025 наданої, адвокатом Іванько О.С. неможливо встановити хто був платником по операціях.
Звертають увагу суду, що дані щодо платника не мають жодного правового наслідку так, як Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України)
Щодо доводів апеляційної скарги, що адвокат Іванько О.С. у даній справі представляє інтереси одночасно двох відповідачів у межах однієї справи та зауважує, що вказане виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката, то звертають увагу суду що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Таким чином, відповідачі мали та мають право на отримання професійної правничої допомоги, право на вільний вибір адвоката та в подальшому на відшкодування понесених витрат, незалежно від того, що їх інтереси у справі представляє один і той самий адвокат. Обмеження права на відшкодування понесених витрат шляхом фактичного зменшення або невідшкодування витрат лише з підстав спільності правової позиції чи предмета спору суперечило б конституційним гарантіям права на правничу допомогу.
Крім того, вказують, що відповідачі є самостійними учасниками процесу та є самостійними суб?єктами права на отримання професійної правничої допомоги.
Надання правничої допомоги кільком особам, навіть у межах одного провадження, передбачає здійснення адвокатом окремих дій в інтересах кожного клієнта, зокрема: проведення консультацій погодження правової позиції, підготовку та узгодження процесуальних документів, що не виключає можливості відшкодування витрат кожному відповідачу окремо.
Відтак доводи позивача про «подвійний розмір» витрат є припущеннями та не підтверджені належними доказами того, що заявлені витрати не відповідають фактичному обсягу наданих послуг або є нерозумними. В даному випадку вказані твердження є лише суб?єктивною оцінкою позивача та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідачів надав правові послуги відповідачам.
Вказують, що правова позиція щодо цього неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зазначаючи, що саме по собі представництво інтересів кількох осіб одним адвокатом не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу кожному з них, за умови підтвердження фактичності понесених витрат.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, а обов?язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідні заперечення.
Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заявлені відповідачами витрати є надмірними або такими, що не відповідають фактичному обсягу наданих послуг.
Щодо доводів заявника про те, що адвокат є співзасновником «ПрофАгроТрейд», то зазначають, що факт того, що адвокат Іванько О.С. є співзасновником ТОВ «ПрофАгроТрейд», не свідчить про відсутність у ТОВ «ПрофАгроТрейд» права на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Звертають увагу суду, що чинне законодавство України не містить обмежень щодо участі адвоката у діяльності юридичної особи, інтереси якої він представляє. Відповідно до практики Верховного Суду, вирішальним при розподілі витрат на правничу допомогу є встановлення їх реальності, необхідності та розумності, а не оцінка тих чи інших зв?язків між адвокатом та клієнтом. У даному випадку у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання правової допомоги ТОВ «ПрофАгроТрейд», обсяг наданих послуг та їх оплату, що свідчить про реальне понесення відповідних витрат відповідачем.
Враховуючи зазначене, відповідачі мають право на компенсацію судових витрат, оскільки такі витрати є фактичними і неминучими.
Звідси, витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.
При цьому, звертають увагу, що заперечуючи, щодо стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу, позивачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія», не було подано до Кременецького районного суду Тернопільської області клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу.
Додатково звертають увагу суду, що представник позивача зловживає процесуальними правами, долучаючи до матеріалів справи додатки, які не мають жодного відношення до цивільної справи.
Натомість вважають, що клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки інформацію, яку просить витребувати позивач - не має жодного доказового значення, не стосується предмета доказування, не підтверджує та не спростовує обставини, на які посилаються сторони, та жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість рішення. При цьому заявлене клопотання свідчить про зловживання процесуальними правами, оскільки спрямоване на затягування судового процесу.
Представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - Русин Ю.Ю. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Представник відповідачів - адвокат Іванько О.С. в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Разом з тим, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву, заслухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
29 січня 2026 року представником позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська,буд. 1 інформацію по рахунку НОМЕР_1 , а саме щодо платника по операції із зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн від 11.12.2025, опис операції: «Сплата за ...РАХ10-12/17 вiд 10.12.2025 здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції Кременецький районний суд Тернопільської обл справа №601/3214/25, ОСОБА_1 ».
Надати виписку по рахунку НОМЕР_1 , що належить АБ « Олени Іванько «Фактум» код ЄДРПОУ 41626450 за 11.12.2025
Відповідно до положень статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Колегія суддів звертає увагу, що при подачі до апеляційного суду клопотання про витребування доказів, відповідач не обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Крім того, за змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про витребування доказів, слід залишити без задоволення, оскільки таке заявлене з порушенням порядку, встановленого законом та для розподілу за результатами розгляду справи витрат на правову допомогу не має жодного правового значення для підтвердження платника по операції із зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн та фактичної сплати послуг за надання адвокатом Іванько О.С. правової допомоги відповідачам.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,02597 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:1003, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.
22.02.2014 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Катеринівської сільської ради, площею 0,2597 гектарів кадастровий номер 6123482900:01:001:1003.
Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що він укладений на 5 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За пунктом 36 Договору зміна його умов можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 37 Договору його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
16 березня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як новим орендарем було укладено додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 22.02.2014), відповідно до умов якого орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в Договорі оренди. Крім того, сторони домовилися внести наступні зміни у Договори оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договори укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі неї є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 0,2597 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:1003, на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 16.03.2015, номер запису про інше речове право:9050612.
22.01.2025 відповідач ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву про те, що повідомляє про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди землі, який закінчується 16.03.2025, оскільки її, як орендодавця не влаштовують істотні умови Договору, які вони пропонують. Просить на протязі 3-х днів після закінчення терміну дії договору повернути йому земельну ділянку та надіслати Акт прийому-передачі земельної ділянки.
27.01.2025 позивач отримав зазначену заяву за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 18 лютого 2025 року направило відповідачу лист-повідомлення №364 «Про намір продовжити дію Договору оренди земельної ділянки №б/н від 01.01.2018», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2018 (земельна ділянка площею 0,26 га, згідно витягу ДЗК площа складає: 0,2597 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123482900:01:001:1003, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 9050612. Просить підписати додаткову угоду на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки №б/н від 01.01.2018 та направити по одному екземпляру.
Вказаний лист-повідомлення з проектом додаткової угоди було відправлено відповідачу 22.02.2025, що підтверджується копією опису вкладення листа та трекінгом №0505257288581.
24.02.2025 відповідач отримав зазначений лист-повідомлення з доданою до нього проектом договору оренди землі, що підтверджується трекінгом відправлення.
06.03.2025 ОСОБА_1 було надіслано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Лист-повідомлення, згідно із яким орендодавець відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах.
16 березня 2025 року строк договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився.
16 березня 2025 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Профагротрейд» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради, площею 0,2597 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:1003.
16 березня 2025 року орендодавцем ОСОБА_1 передано, а орендарем ТОВ «Профагротрейд» прийнято в оренду земельну ділянку площею 0,2597 га кадастровий номер 6123482900:01:001:1003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 0,2597 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:1003, на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 21.03.2025, номер запису про інше речове право: 59181780.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Західна агровиробнича компанія», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, який висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.
Таким, чином суд вважав, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п'ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 22 лютого 2014 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.
У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18.
Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови).
У справі, що переглядається, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро - Лан» укладено Договір оренди землі № б/н від 22.02.2014, додаткову угоду № б/н (якою визначено нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до договору) від 16.03.2018, щодо земельної ділянки площею 0,2597 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123482900:01:001:1003, розташованої на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 7 років (а.с.10-11).
Пунктом 4.1 додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно у позивача право оренди земельної ділянки закінчувалось 16.03.2025.
22 лютого 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» засобами поштового зв'язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало ОСОБА_4 лист-повідомлення від 18 лютого 2025 року за №364 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 01.01.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, з проханням підписати додаткові угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки.(а.с.14, 16-18).
При цьому, 22.01.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, за змістом якої повідомлено орендаря про свій намір не продовжувати договір оренди землі від 22.02.2014 та додаткову угоду № б/н від 16.03.2018, термін дії якого закінчується 16.03.2025 та прохання повернути їй земельну ділянку (а.с.48).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримав вищевказану заяву відповідачки ОСОБА_1 27.01.2025 (а.с. 48).
Крім того, 06 березня 2025 року орендодавець ОСОБА_1 повторно надіслала на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення від 05.03.2025, в якому вказала про відсутність наміру подальшого продовження дії договору оренди землі та відмови від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі - повідомленні від 18 лютого 2025 року за №364 (а.с.45).
Вказаний лист, позивачем отримано 10.03.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4700300158249 (а.с.46).
Таким чином, встановивши, що договір оренди землі укладено 22 лютого 2014 року та додаткову угоду до нього укладено 16 березня 2018 року, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 22.01.2025 та 16.03.2025 у встановлений законом строк, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення, повідомила про небажання продовжувати орендні правовідносини, а також зважаючи на відсутність погодженої сторонами додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права, зокрема направило орендодавцю лист-повідомлення від 18.02.2025 про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 22.02.2014, з проєктом додаткової угоди, який був отриманий орендодавцем, проте відповідачка ОСОБА_1 безпідставно відмовила у поновленні дії договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідними листами.
Сам по собі факт направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення не є безумовною підставою для поновлення договору оренди, оскільки реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови належного дотримання встановленої законом процедури та за наявності відповідного волевиявлення сторін.
Оскільки орендодавець висловила заперечення проти продовження орендних правовідносин, підстав для задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди не вбачається.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п'ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що жодної відповіді на лист-повідомлення направлений позивачем, у порядку визначеному ст.33 ЗУ «Про оренду землі» позивач від відповідача не отримував. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 22.01.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, за змістом якої повідомлено орендаря про свій намір не продовжувати договір оренди землі від 22.02.2014 та додаткову угоду № б/н від 16.03.2018, термін дії якого закінчується 16.03.2025 та прохання повернути їй земельну ділянку (а.с.48).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» за довіреністю, отримав вищевказану заяву відповідачки ОСОБА_1 27.01.2025 (а.с. 48).
Крім того, 06 березня 2025 року орендодавець ОСОБА_1 повторно надіслала на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення від 05.03.2025, в якому вказала про відсутність наміру подальшого продовження дії договору оренди землі та відмови від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі - повідомленні від 18 лютого 2025 року за №364 (а.с.45).
Вказаний лист, позивачем отримано 10.03.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4700300158249 (а.с.46).
Також, незалежно від оцінки листів від 22 січня 2025 року та від 05 березня 2025 року, матеріалами справи підтверджено, що після отримання 24 лютого 2025 року листа-повідомлення орендаря, ОСОБА_1 , 06 березня 2025 року направила ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення про відмову від пропозиції щодо продовження договору, який позивач отримав 10 березня 2025 року.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, про те, що договір оренди поновився в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а відсутність своєчасних заперечень орендодавця свідчить про його мовчазну згоду на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.
Застосування цього положення можливе лише за наявності сукупності передбачених законом умов, зокрема за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у його поновленні. Оскільки у даній справі орендодавець висловила заперечення проти продовження договору оренди, та такі заперечення орендодавця були надіслані 22.01.2025, 06.03.2025, тобто в межах одного місяця з моменту отримання відповідачкою листа-повідомлення від 18.02.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4700300158249, що відповідає вимогам ч.5, ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( в ред, що діяла станом на час укладення договору оренди) підстав вважати, що договір поновився внаслідок мовчазної згоди орендодавця, немає.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відповідачка ОСОБА_1 порушила процедуру поновлення в цілому та знехтувала своїм обов'язком добросовісно провести переговори не пропонуючи жодних умов орендодавцю, у подальшому уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «ПрофАгроТрейд», чим перешкодила реалізації його переважного права на поновлення договору оренди.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін на продовження орендних правовідносин.
Відсутність у орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на нього обов'язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення.
Крім того, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов'язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності.
При, цьому положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту заперечення на поновлення договору оренди землі, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів.
Щодо доводів апеляційної скарги про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 , у зв'язку із укладенням договору оренди земельної ділянки з ТОВ «ПрофАгроТрейд», то колегія суддів звертає увагу, що переважне право орендаря не є абсолютним і не може підміняти собою право власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею після припинення попередніх орендних правовідносин. Оскільки право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» припинилося 16 березня 2025 року, а підстав для його поновлення не встановлено, укладення нового договору оренди із ТОВ «ПрофАгроТрейд» не свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та порушення прав позивача.
При цьому, колегія суддів враховує, що право оренди ТОВ «ПрофАгроТрейд» виникло на підставі державної реєстрації договору оренди землі від 16 березня 2025 року, 21 березня 2025 року, тобто після припинення попереднього зареєстрованого права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
Щодо доводів заявника про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачів - адвокат Іванько О.С. у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені відповідачами судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15000 грн (а.с.36-42, 56-61).
18.12.2026 представником відповідачів - адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме: копії ордерів на надання правничої допомоги серії ВО №1122926 та серії ВО №1122928 від 14.11.2025, свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020, договорів про надання правової допомоги №79/25 від 30.10.2025 та №67/25 від 01.10.2025, Додаток №1 та№39 від 03.11.2025 до договорів про надання правової допомоги №79/25 від 30.10.2025 та №67/25 від 01.10.2025, акти надання послуг № 10-12/7 № 10-12/18 від 10.12.2025, детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С. від 10.12.2025, рахунками на оплату № 10-12/17, № 10-12/18 від 10 грудня 2025 року(а.с.42-48, 101-107).
При цьому, зі змісту актів наданих послуг № 10-12/7, № 10-12/18 від 10.12.2025 (а.с.97, 106) вбачається, що відповідно до договорів про надання правової допомоги №79/25 від 30.10.2025 та №67/25 від 01.10.2025 адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнти отримали правову допомогу в такому обсязі: - ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн;
-підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн.
-підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн.
Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн.
Таким чином, витрати представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в актах № 10-12/7, № 10-12/18 від 10.12.2025, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» по 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, слід врахувати те, що сторона позивача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді першої інстанції.
При цьому, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає реальному обсягу виконаних адвокатом робіт, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність.
Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що представник відповідачів не надав платіжну інструкцію про оплату коштів за надання правничих послуг на рахунок адвоката Іванько О.С. у сумі 10 000 грн та відповідно до виписки по картці, наданої ОСОБА_3 від 11.12.2025, неможливо встановити хто був платником по операції, із зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн, з огляду на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.
Отже, визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи. Закон не забороняє будь-якій фізичній чи юридичній особі здійснити оплату послуг адвоката, який здійснює представництво інтересів іншої особи. Для розподілу за результатами розгляду справи витрат на правову допомогу не має правового значення причини в силу яких сам учасник справи не оплатив послуги адвоката, і таку оплату здійснено іншою особою.
Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про протиправність відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав того, що адвокат Іванько О.С. є співзасновником ТОВ «ПрофАгроТрейд» та представляла інтереси двох відповідачів у межах однієї справи, оскільки правовідносини з надання правничої допомоги виникли на підставі договорів про надання правової допомоги №79/25 від 30.10.2025 та №67/25 від 01.10.2025, які укладені між Адвокатським бюро «Олени Іванько «ФАКТУМ» в особі адвоката Іванько О.С. та клієнтами - ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд». У межах таких правовідносин адвокат діє як самостійний професійний суб'єкт, а не як орган чи структурний підрозділ юридичної особи, навіть якщо він є її співзасновником.
Крім того, законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено вимоги щодо несумісності, серед них не передбачено заборони для адвоката бути засновником підприємств, установ чи організацій.
Колегія судів звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл витрат направничу допомогу суд має оцінювати виключно дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність таких витрат, а не будь-які обставини, що не передбачені процесуальним законом як критерії їх відшкодування.
Надання правничої допомоги кільком особам, навіть у межах одного провадження, передбачає здійснення адвокатом окремих дій в інтересах кожного клієнта, зокрема: проведення консультацій погодження правової позиції, підготовку та узгодження процесуальних документів, що не виключає можливості відшкодування витрат кожному відповідачу окремо.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2026 року.
Головуюча: Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів