Справа №591/329/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.
Номер провадження 33/816/1122/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
29 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/329/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.03.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Юшкевич Є.Ю.,
установив:
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.03.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.
Згідно з постановою, 08.01.2026 о 22.29 год у м. Суми по вул. Харківська, 24, керував т/з PEUGEOT LANDTREK, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою приладу Drager Alcotest або прослідувати до медичного закладу категорично відмовився, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi YI CAR DVR, Motorola Solutions VB400 471727, 471129. Своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Юшкевич Є.Ю. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.
В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права щодо визначення ознак сп'яніння, підмінивши стандарт доказування внутрішнім переконанням працівника поліції.
На думку адвоката, в матеріалах протоколу про адміністративні правопорушення відсутні належні та допустимі докази ознак сп'яніння ОСОБА_1 , а в дослідженому відео відсутній факт чіткої та однозначної відмови від проходження огляду водієм, тоді як відмова має бути чіткою, однозначною, усвідомленою.
Крім того, апелянт ОСОБА_2 скаржиться на те, що під час прийняття оскаржуваного судового рішення суд проігнорував незаконне застосування спеціального засобу (газового балончика) відносно ОСОБА_1 , що вплинуло на психоемоційний та фізичний стан останнього та його подальшу поведінку. Вказує захисник, що в результаті телефонного дзвінка поліцейського, на місце події прибули ще декілька екіпажів патрульної поліції, член одного з яких почав провокативну розмову з військовими. При цьому, конфлікт, якщо і був, то мав виключно словесний характер. Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була прямим наслідком незаконних дій поліцейських, а не його свідомим ухиленням.
Також адвокат зауважує, що не було здійснено фактичного аналізу наявного у матеріалах справи відеозапису, зокрема, не досліджено поведінку працівників поліції, не встановлено момент виникнення конфлікту, не оцінено застосування сили, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями поліції та поведінкою ОСОБА_1 .
В доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначила, що встановлено факт притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який неправомірно застосував до ОСОБА_1 газового балончика.
Будучи тричі повідомленим про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явились.
Надійшло чергове клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, так як ОСОБА_1 перебуває на бойових позиціях.
Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу подано захисником, яка з'явилася до суду, вважаю за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП і йому було надано достатньо можливостей для реалізації прав на доступ до суду, тобто брати участь в розгляді справи, так як судові засіданні неодноразово призначалися протягом певного періоду часу, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП прямого загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, але така заборона є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Юшкевич Є.Ю., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне від 09.01.2026 серії ЕПР1 №562262 (а.с. 1); направлення на медичний огляд водія ОСОБА_1 (а.с. 3); акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд не проводився (а.с. 4); відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте останній відмовився проходити огляд як на місці зупинки, так і найближчому закладі охорони здоров'я (а.с. 9).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відеозаписи події правопорушення є об'єктивними доказами у справі і не залежать від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мав місце зрозумілий алгоритм дій поліцейських, для забезпечення можливості проходження водієм огляду на стан сп'яніння.
Наявний у матеріалах справи відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними підтверджується факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, який маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду як на місці пригоди, так і в медичному закладі.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння ґрунтувалось виключно на внутрішньому переконанні працівників поліції, то їх апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та підзаконних нормативно-правових актів, працівник поліції має право вимагати від водія проходження огляду на стан сп'яніння у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий водій перебуває у стані сп'яніння. При цьому, такі підстави можуть встановлюватися як безпосередньо під час спілкування з водієм, так і з урахуванням усієї сукупності обставин, зафіксованих у відповідних матеріалах справи, у тому числі за допомогою технічних засобів відеофіксації. Вказані ознаки були зафіксовані у процесуальних документах та повідомлені водію під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції фактично підмінив стандарт доказування «внутрішнім переконанням» поліцейського, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки висновок суду зроблено не лише на підставі пояснень працівників поліції, а за результатами сукупної оцінки всіх наявних доказів відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Твердження захисника про відсутність чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду також є необґрунтованими. Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 від проходження огляду фактично ухилився, не виконав законну вимогу поліцейських та не вчинив жодних дій, спрямованих на проходження відповідного огляду.
При цьому для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП значення має не виключно словесне формулювання відмови, а поведінка особи в цілому, яка свідчить про небажання пройти огляд у передбаченому законом порядку. Фактичне ухилення особи від проходження огляду за наявності законної вимоги працівників поліції утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконного застосування спеціального засобу, впливу таких дій на психоемоційний стан ОСОБА_1 та подальше притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності не спростовують встановленого факту відмови від проходження огляду та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи та відеозапису, між учасниками події виникла конфліктна ситуація, у зв'язку з чим працівниками поліції було вжито заходів реагування з метою забезпечення публічного порядку та безпеки.
Разом із тим, питання правомірності застосування поліцейськими заходів примусу не є предметом розгляду у даній справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, та і не виключає обов'язку водія виконати законну вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що відмова від проходження огляду була наслідком дій працівників поліції, є припущенням та не підтверджується належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять об'єктивних даних про те, що стан чи поведінка ОСОБА_1 унеможливлювали усвідомлення ним змісту вимог працівників поліції або позбавляли його можливості пройти огляд у встановленому законом порядку.
Також апеляційний суд відхиляє доводи захисника про неналежне дослідження судом відеозапису. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції дослідив наданий відеозапис, надав йому оцінку у сукупності з іншими доказами та навів мотиви, з яких дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Незгода сторони захисту з оцінкою доказів судом не свідчить про неповноту судового розгляду чи істотне порушення норм процесуального права.
Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.
Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.03.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни на цю постанову без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Соколова