Номер провадження: 33/813/1098/26
Номер справи місцевого суду: 947/14813/26
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Громік Р. Д.
25.05.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
правопорушника ОСОБА_1
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 гривень,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628099 від 30.03.2026, вбачається, що 30 березня 2026 року о 21:20 год., за адресою: м. Одеса, вул. Донського, біля будинку № 111-В, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керуванням транспортними засобами, повторно протягом року.
За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1 «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 гривень.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову судді змінити, врахувати пом'якшуючі обставини, застосувати ст. 22 КУпАП та обмежитися усним зауваженням, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) суд першої інстанції не врахував щире каяття особи, відсутність негативних наслідків, характер правопорушення, поведінку особи;
2) судом першої інстанції не враховано факт відбуття попереднього покарання.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- електронним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628099 від 30.03.2026 (а.с.1);
- постановою серії ЕНА №5295580 від 23.07.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с.3);
- довідкою з інформаційного порталу Національної поліції, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , яка станом на 30.03.2026 перебуває на збереженні ДПП УПП в Одеській області (а.с.4);
- довідкою з інформаційного порталу Національної поліції, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП: 23 липня 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5295580 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень (а.с.5);
- відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які містяться на оптичному носії (а.с.6).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, не встановлені.
При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував щире каяття особи, відсутність негативних наслідків, характер правопорушення, поведінку особи, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Так, відповідно до ст. 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Однак ОСОБА_1 не наведене достатніх обставин, що пом'якшують відповідальність, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для пом'якшення відповідальності.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
Також апеляційний суд в даному випадку не може не зауважити, що адміністративна відповідальність має на меті не тільки кару, а й виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як порушником, так і іншими особами. Значення адміністративного стягнення в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожне вчинене правопорушення. Роль і значення адміністративного стягнення багато в чому залежать від обґрунтованості його накладення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити стягнення з дотриманням вимог і положень ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що саме з врахуванням характеру та суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що щире каяття є підставою для пом'якшення покарання.
Крім того, за санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, тобто дійсно має альтернативний характер стягнення, тому судом першої інстанції було застосовано штраф з мінімальним позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Застосування адміністративного покарання нижчого за межі визначеними санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП буде свідчити про порушення принципу правової визначеності.
Враховуючи вищевикладене, така обставина як щире каяття,відсутність негативних наслідків не може бути підставою для пом'якшення покарання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на санкцію статті та суспільну небезпечність такого діяння.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість застосування положень ст. 22 КУпАП, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням..
Однак в примітці до вказаної статті зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи пряму законодавчу заборону на застосування ст. 22 КУпАП під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає можливості звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік