Номер провадження: 22-ц/813/3883/26
Справа № 946/1229/21
Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.
Доповідач Громік Р. Д.
27.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо опитування дитини в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про усунення перешкод у вихованні дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про усунення перешкод у вихованні дитини,
встановив:
У провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про усунення перешкод у вихованні дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про усунення перешкод у вихованні дитини.
Під час апеляційного перегляду справи виникла необхідність з'ясувати думку дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо обставин, пов'язаних з предметом судового розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2026 року доручено Центру соціальних служб Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відношення до батька, бажання спілкуватись з батьком ОСОБА_4 , без участі матері ОСОБА_9 . Зобов'язано ОСОБА_10 забезпечити явку дитини, в день визначений Центром соціальних служб Одеської міської ради для проведення опитування. Доручено Центру соціальних служб Одеської міської ради направити до Одеського апеляційного суду висновок щодо результатів опитування та психо-емоційного стану дитини до 10 травня 2026 року включно. Копію ухвали терміново направлено Центру соціальних служб Одеської міської ради (65008, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 7) та ОСОБА_11 , для виконання.
Однак до 10 травня 2026 року Центром соціальних служб Одеської міської ради висновок щодо результатів опитування та психо-емоційного стану дитини не надано.
Крім того станом на 27 травня 2026 року вищенаведений висновок до суду апеляційної інстанції також не було надано.
Тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність проведення повторного опитування думки дитини з урахуванням наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: - керує ходом судового процесу; - роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; - сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; - запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Пунктами 1, 2 статті 3, 9, 19, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (-далі Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).
Держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За ч. ч. 7-8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст. 150 СК України).
Згідно з частин 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Предметом розгляду даної справи є вимога про усунення перешкод ОСОБА_4 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку спілкування з дитиною.
Тобто, особливість даної справи полягає в тому, що предметом судового розгляду є права та інтереси дитини та юридичні й фактичні наслідки, які настануть від вирішення судом відповідного питання. Участь в справі дітей обумовлює проведення спеціальних процедур з метою здійснення найменшого впливу та запобігання психологічного тиску на дитину в ході розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996, яка набула чинності для України 01.04.2007 предметом цієї Конвенції є підтримка прав дітей, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи проінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Розгляд судовим органом справ, що стосується дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності
За ст. 6 вказаної Конвенції під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності; б) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: - упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; - у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; - надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
Стаття 12 Конвенції ООН про права дитини визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки. За ч. 3 вказаної статті суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Орган, який вирішує відповідне спірне питання, за необхідності, враховуючи особливості справи та з метою правильного встановлення фактичних обставин справи, має право відібрати пояснення в дитини щодо спірних питань та врахувати їх в подальшому при вирішенні питання по суті.
Дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя (постанова КЦС ВС від 26.01.2023 в справі №164/812/21).
Ініціатором заслуховування думки дитини у судовому засіданні може виступати сама дитина, її законний представник, представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники. Окрім цього, для захисту інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб, з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, має право і суд (ст.13 ЦПК України).
Отже, враховуючи специфіку спірних правовідносин та предмету судового розгляду, матеріали цивільної справи та процесуальні позиції сторін, оскільки для правильного встановлення обставин справи та перевірки доводів сторін є реальна необхідність вивчення думки дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо питань, які є предметом судового розгляду, а також невиконання ухвали Одеського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, апеляційний суд вважає необхідним повторно доручити Центру соціальних служб Одеської міської ради забезпечити проведення процедури опитування дитини за обов'язкової участі представника служби в справах дітей, психолога, інших спеціалістів та фахівців, компетентних в проведенні процедури (за відсутності батьків) та участь яких є необхідною для забезпечення всіх передбачених законом гарантій дотримання прав дитини в спеціально створених для цього умовах, «дружньої до опитування дітей».
Крім того суд звертає увагу учасників справи на положення ст.ст. 143, 144, ч.ч. 1-3 ст. 148 ЦПК України, відповідно до яких:
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ст. 143 ЦПК України).
Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (ст. 144 ЦПК України).
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника (ч.ч. 1-3 ст. 148 ЦПК України).
Також відповідно до ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому колегія суддів зазначає, що у разі невиконання чи неналежного виконання судового рішення у вигляді ухвали Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року відповідні матеріали будуть надіслані до Одеської обласної прокуратури для належного реагування у відповідності до норм чинного кримінального законодавства.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 76-80, 149-153, 171, 381 ЦПК України,
ухвалив:
Повторно доручити Центру соціальних служб Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відношення до батька, бажання спілкуватись з батьком ОСОБА_4 , без участі матері ОСОБА_9 .
Повторно зобов'язати ОСОБА_10 забезпечити явку дитини, в день визначений Центром соціальних служб Одеської міської ради для проведення опитування.
Доручити Центру соціальних служб Одеської міської ради направити до Одеського апеляційного суду висновок щодо результатів опитування та психо-емоційного стану дитини до 22 липня 2026 року включно.
Копію ухвали терміново направити Центру соціальних служб Одеської міської ради (65008, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 7) та ОСОБА_11 , для виконання.
Довести до відома, що у разі неможливості подати вказані докази взагалі або у встановлений судом строку, особи, на яких покладено обов'язок зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом 5-ти днів з дні отримання ухвали.
За неповідомлення до суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів у тому числі з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть адміністративну відповідальність.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 травня 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
С.О. Погорєлова