Номер провадження: 22-ц/813/6140/26
Справа № 522/22678/25-Е
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
28.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М. В., Лозко Ю.П.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування зазначивши, що 04.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1376-0903. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 11 400,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 21 день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 2,5 % в день. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 надані йому грошові кошти, а також проценти за їх використання не повернув, у зв'язку з чим станом на 02.09.2025 року у нього виникла заборгованість у розмірі 96 900,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 85 500,00 грн. Позивач посилається, що до позичальника застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 39 900,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1376-0903 від 04.04.2024 року в розмірі 57 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 45 600,00 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1376-0903 від 04.04.2024 року в розмірі 22 800,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 11 400,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що 04.04.2024 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1376-0903, за яким «Укр Кредит Фінанс» зобов'язалося передати ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 11 400,00 гривень на строк 300 календарних днів, стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування та факт перерахунку кредитодавцем на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11 400,00 грн підтверджено матеріалами справи. Відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість. Суд вказав, що надмірна тривалість дії кредитного договору (300 днів) та встановлення високої процентної ставки (2,5% за день) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 85 500,00 грн, з яких позивач просить стягнути 39 900,00 грн, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Враховуючи, що зобов'язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, вважав, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто, 11 400,00 грн, тому прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача за договором про споживчий кредит від 04.04.2024 року №1376-0903 у розмірі 22 800,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року по справі № 522/22678/25-Е та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не з'ясував обставин, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів, які просив стягнути позивач, а також неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосував норми матеріального права. Згідно до наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором №1376-0903 від 04.04.2024 року, станом на 02.09.2025 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. договору), що погоджений між сторонами. Відповідно до вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору. ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Скаржник вважає, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору, в той же час Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідач взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження від 08.04.2026 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 12.04.2026 року о 01:05:21 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Копію ухвали про відкриття провадження від 08.04.2026 отримано представником ОСОБА_1 - Дубіною О. А. 05.05.2026 року о 19:24:45 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого сторона відповідача просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2026 по справі №522/22678/25-Е залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2026 без змін. Відповідно до наданих скаржником розрахунків заборгованості, первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки протягом строку кредитування. Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (300 днів) та встановлення високої процентної ставки (2,5% за день) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 85 500,00 грн, з яких позивач просить стягнути 45 600,00 грн, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Суд вказав, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто, 11 400,00 грн. Саме тому сума заборгованості має складати 22 800,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 у дитинстві у віці 11 років переніс тяжке інфекційне захворювання: сорезний менингит середньої ступеня важкості (виписка-епікриз № 13079 від 11.11.2011р), психоневрологічні наслідки хвороби супроводжують ОСОБА_1 все життя та впливають на його осудність. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста лікаря-невролога від 24.07.2025 ОСОБА_1 поставлений діагноз: ВСД за церебральним типом, арохноїдальна киста. Не зважаючи на вади з дитинства із здоров'ям, на даний час відповідач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, працює в Одеському ліцеї №43 Одеської міської ради на посаді асистента вчителя, має постійне джерело доходу. Відповідач готовий сплатити скаржнику відповідно до ухваленого Приморським районним судом м. Одеси рішення суму заборгованості за кредитом у розмірі 22 800,00 грн та 2 422,40 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №1376-0903 від 04.04.2024 року в розмірі 57 000,00 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 04.04.2024 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1376-0903, за яким «Укр Кредит Фінанс» зобов'язалося передати ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 11 400,00 гривень на строк 300 календарних днів, стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування та факт перерахунку кредитодавцем на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11 400,00 грн підтверджено матеріалами справи. Відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість. Суд вказав, що надмірна тривалість дії кредитного договору (300 днів) та встановлення високої процентної ставки (2,5% за день) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 85 500,00 грн, з яких позивач просить стягнути 39 900,00 грн, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Враховуючи, що зобов'язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, вважав, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто, 11 400,00 грн, тому прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача за договором про споживчий кредит від 04.04.2024 року №1376-0903 у розмірі 22 800,00 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1376-0903.
Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту за цим договором становить 11 400,00 грн, дата надання/видачі кредиту: 04.04.2024 (п. 4.1, п. 4.2 договору).
У відповідності до п. 3.1 договору, цей договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил (п. 3.10 договору).
Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 04.04.2024, останній календарний день першого базового періоду 24.04.2024, сума кредиту 11 400,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 5 985,00 грн, разом до сплати 17 385,00 грн (п. 2.3 договору).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п. 4.7).
Згідно п. 4.8 договору, базовий період складає 21 календарний день, а згідно п. 10.1 знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою ставкою (п.4.10 договору).
Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 28.01.2025 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (п.4.12).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 96 900,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.
Позивач через АТ КБ «Приват Банк» на підставі договору №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1376-0903 від 04.04.2024 на номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .
Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», 04.04.2024 відбулась видача кредитних коштів за договором №1376-0903 від 04.04.2024 року на суму 11 400,00 грн.
За встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що укладений 04.04.2024 між сторонами електронний кредитний договір шляхом його підписання електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін, під час його укладення відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підпису вказаного договору. В той же час, кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії №1376-0903 від 04.04.2024.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 11400 грн.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За розрахунком позивача, станом на 02.09.2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1376-0903 від 04.04.2024 у розмірі 96 900,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 85500,00 грн.
Позивач посилається на те, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 39 900,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 000,00 грн , з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 45 600,00 грн.
Зважаючи на обов'язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості за відсотками.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховувались протягом строку кредитування, що становить 300 днів, тобто у період з 04.04.2024 по 28.01.2025 за процентною ставкою 2,5 % та становлять: 11 400,00 грн х 2,5 % х 300 днів = 85 500,00 грн.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідним перевірити нарахування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1376-0903 від 04.04.2024 приписам, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
22 листопада 2023 був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023.
Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.
Так, договір про відкриття кредитної лінії №1376-0903 було укладено 04.04.2024, тому розмір процентів підлягає обрахуванню наступним чином: з 04.04.2024 по 22.04.2024 включно - з розрахунку 2,5 %, з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно - з розрахунку 1, 5 %, з 21.08.2024 по 28.01.2025 включно - з розрахунку 1 %.
Отже, загальний розмір процентів за користування вищенаведеним кредитом у розмірі 11 400,00 грн упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 44 289,00 грн та відповідає такому розрахунку:
1) з 04.04.2024 по 22.04.2024 включно - 11 400,00 грн х 2,5 % х 19 днів = 5 415,00 грн,
2) з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно - 11 400,00 грн х 1,5 % х 120 днів = 20 520,00 грн,
3) з 21.08.2024 по 28.01.2025 включно - 11 400,00 грн х 1% х 161 день = 18 354,00 грн.
Позивачем наголошено, що до позичальника застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та частково списано заборгованість позичальнику за нарахованим процентами за кредитним договором №1376-0903 від 04.04.2024 в розмірі 39 900,00 грн.
Враховуючи викладені обставини, заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 4 389 грн (44 289,00 грн - 39 900,00 грн).
Водночас, колегія суддів наголошує, що для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.
Касаційний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21 (провадження №61-4060св23).
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1376-0903 від 04.04.2024 року в розмірі 22 800,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11 400,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 11 400,00 грн.
Із апеляційною скаргою на рішення суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», яке не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог.
В той же час, рішення суду ОСОБА_1 не оскаржується.
Враховуючи принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), колегія суддів вважає, що особа, яка оскаржує судове рішення не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягла в попередній інстанції в результаті своєї скарги, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», яке звернулося із апеляційною скаргою не може потрапити в гірше становище в частині вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 11 400,00 грн.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, адже доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 28.05.2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М. В. Назарова
Ю. П. Лозко