Номер провадження: 22-ц/813/6048/26
Справа № 494/1316/25
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
28.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 04.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77481341, згідно умов якого відповідач отримав 15 001,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування кредитом. 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341. Товариство виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору. Взяті на себе зобов'язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконала, тобто не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 50 825,85 грн, яка складається з наступного: 15 001,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 35 822,39 грн, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення прав вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 0,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 0,00 грн - заборгованість за комісіями, 0,00 грн - інфляційні збитки, 2,46 грн - 3% річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №77481341 від 04.10.2021 у розмірі 50 825,85 грн, судові витрати в розмірі 2 422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Березівський районний суд Одеської області рішенням від 19 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №77481341 від 04.10.2021 року у розмірі 50 825,85 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що 04.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77481341, згідно умов якого відповідач отримала 15 001,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування кредитом. 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 50 825,85 грн. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за кредитним договором у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором. Водночас суд вказав, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 16 000,00 грн не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважав за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року по справі №494/1316/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» з огляду на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі скаржник посилається те, що позивач до матеріалів позовної заяви додає правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» у редакції від 12.08.2021, однак матеріали справи не містять підтверджень, що правила надання первісним кредитором грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на веб-ресурсах первісного кредитору, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитні договори. Тобто, жодних належних доказів, що відповідач погодив умови, які передбачені кредитним договором, матеріали справи не містять, позичальником не було особисто підписано правила надання первісним кредитором грошових коштів у позику, тому вони не є частиною укладеного між сторонами кредитного правочину та не повинні бути враховані судом при розгляді справи.
Скаржник зазначає, що із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що крім заборгованості за основою сумою боргу, відповідачу була нарахована заборгованість за відсотками за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021 в розмірі 35 822,39 грн. Однак, строк кредитування та нарахований розмір відсотків є суперечливими. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Сторона відповідача вважає, що нарахування заборгованості за процентами має бути здійснена виключно в межах чітко обумовленого та визначеного в кредитному договорі строку кредитування. Згідно умов кредитного договору №77481341 від 04.10.2021, строк кредиту складає - 30 днів (до 03.11.2021) (п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору). Після спливу строку надання кредиту, а саме з 03.11.2021 припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов, позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять. Відповідач не вчиняв жодних дій, що свідчили би про його намір пролонгувати строк дії кредитного договору, а позивач відповідних доказів не надав. З урахуванням, що, згідно умов кредитного договору №77481341 від 04.10.2021, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03.11.2021 (п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору), заборгованість за відсотками за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021 не може перевищувати 8 955,60 грн (15 001,00 грн. х 30 днів х 1,99 % (процентна ставка, визначена п. 2.3 кредитного договору) / 100 = 8 955,60 грн. Натомість, позивач безпідставно пред'являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 50 825,85 грн, з яких заборгованість за процентами - 35 822,39 грн. Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021 не повинна перевищувати 23 956,60 грн. (15 001,00 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 8 955,60 грн (заборгованість за процентами, визначена згідно строку кредитування).
Скаржник зазначає, що наведений відповідачем контррозрахунок має місце виключно за умови надання позивачем відповідних доказів доведення переходу права вимоги, в тому числі належних доказів оплати за відступлення прав вимоги, адже доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Надані реєстри боржників не є належними доказами наявності заборгованості за оспорюваним кредитним договором, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлюють реальне виконання чи невиконання зазначеного кредитного договору боржником/відповідачем. Крім того, права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який мав в такому зобов'язанні кредитор. В матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договорами факторингу (відступлення прав вимоги), а також підтвердження отримання відповідачем такого повідомлення. Позивач не надав суду доказів, що підтверджують факт оплати за договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, а тому не довів перехід права вимоги за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021. Скаржник вважає, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021 у розмірі, зазначеному у позовній заяві, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 03.04.2026 року отримано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 08.04.2026 року о 17:25:40 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Копію ухвали про відкриття провадження від 03.04.2026 року та копію апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» отримано 08.04.2026 року о 17:25:40 та 02.04.2026 року о 9:17:33 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від ТОВ «Коллект центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін.У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.Відповідно до п.2.1. договору сума позики 15 001,00 грн, строк позики 30 днів, знижена процентна ставка - 0,49 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день становить 2,70 %. Відповідно до п.4 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та погашення на залишок позики. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. п. 5.1 договору позики). Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм, зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. п. 5.2 договору позики). Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті кредитодавця та були долучені до матеріалів справи. До матеріалів справи додано правила в редакції від 12.08.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять.Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв'язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.12 правил, матеріали справи не містять.Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Крім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ТОВ «Коллект центр» прав вимоги кредитним договором, укладеним з відповідачем.
10.05.2026 скаржником до Одеського апеляційного суду подано додаткові пояснення у справі, які за змістом є доповненнями до апеляційної скарги.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову в долученні додаткових пояснень, які за змістом є доповненнями до апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Оскаржуване рішення ухвалено 19 березня 2026 року. Останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 22 квітня 2026 року.
Строк на подачу доповнень до апеляційної скарги у відповідності до положень ч. 1 ст. 364 та ст. 354 ЦПК України сплив 22 квітня 2026 року.
Скаржником доповнення до апеляційної скарги подані 10 травня 2026 року, тобто після спливу встановленого діючим цивільним процесуальним законодавством строку на подання доповнень до апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає, що як ст. 354 ЦПК України, так і ст. 364 ЦПК України не передбачено право суду апеляційної інстанції вирішувати питання поновлення пропущеного строку на подання доповнень до апеляційної скарги, який є преклюзивним.
Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Верховного суду від 10 грудня 2020 року у цивільній справі № 538/1182/18.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 825,85 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 04.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77481341, згідно умов якого відповідач отримала 15 001,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування кредитом. 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №77481341. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 50 825,85 грн. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за кредитним договором у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Судом встановлено, що 04.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77481341 (на умовах повернення позики вкінці строку позики), на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 15 001,00 грн строком на 30 днів (з 04.10.2021 по 03.11.2021), процентна ставка (базова) 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка 0,597 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною за день) 2,70 %.
Згідно з п.1 договору, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позивальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором d086SXgIdS підписала 04.10.2021 договір №77481341, а також додаток №1 до договору - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Вказаний кредитний договір містить відомості про рахунок позичальника - НОМЕР_1 .
У матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» за вих. №КД-000023426/ТНПП від 25.04.2025, з якої вбачається, що вказана фінансова компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 04.10.2021 року, номер платежу 628228b0-1b1c-46ba-a341-1c6104f00195, сума 15 001,00 грн, отримувач Керкадзе Діана - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
Згідно довідки №81-15-9/11803-БТ від 17.09.2025, виданої АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали Березівського районного суду Одеської області від 08.09.2025 про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Крім того, банком надано виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 (банківська карта № НОМЕР_1 ) за період з 04.10.2021 по 11.10.2021, з якої вбачається, що 04.10.2021 на вказану карту здійснено переказ коштів у розмірі 15 001,00 грн.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення договору №77481341 від 04.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача остання не надала.
Відповідно до п. 5.5 договору, позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи, 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до п. 2.1 якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153 662 582,15 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно п.6.4.1 договору, право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 6 382 999,39 грн та фактор здійснює фінансування на корист клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів не пізніше 23.02.2022 (п. 7.1 та 7.2 договору).
Матеріали справи містять платіжне доручення №333740001 від 23.02.2022, з якого вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило переказ коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 6 382 999,39 грн.
Згідно акту приймання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) прийняв реєстр боржників в електронному вигляді на флеш-носії у розмірі 2,7 Мбайт.
Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників клієнта на умовах передбачених договором факторингу № 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 50 823,39 грн, з яких: сума заборгованості за тілом (грн) - 15 001,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування (грн) - 35 822,39 грн.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно п. 2.1 якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємці боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим договором.
Відповідно до п. 7.1 договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн, однак згідно п.5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4).
Матеріали справи містять акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, складений 10.01.2023, з якого вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) передав, а ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) прийняв реєстр боржників кількістю 207307.
Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 50 825,85 грн, з яких: сума заборгованості за тілом (грн) - 15 001,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування (грн) - 35 822,39 грн, відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України - 2,46 грн.
Колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів переходу права вимоги з огляду на відсутність оплати договору відступлення прав вимоги підлягають відхиленню, адже враховуючи положення п. 5.2 договору №10-01/2023 від 10.01.2023, ключовим в даному випадку слід вважати підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, а не наявність доказів оплати за вказаним договором.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №77481341 від 04.10.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц та від 19.08.2021 у справі №442/933/13-ц підтверджують, що боржник, який не отримав повідомлення про зміну кредитора, не звільняється від обов'язку погашення заборгованості, а лише зберігає право належного виконання первісному кредитору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором та внаслідок неналежного виконання обов'язків із повернення кредиту утворилася заборгованість, а тому доводи скаржника про відсутність повідомлення про відступлення права грошової вимоги підлягають відхиленню.
Зважаючи на обов'язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.
Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 05.06.2025 року у розмірі 50 825,85 грн, яка складається з наступного: 15 001,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 35 822,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги, 3% річних на дату відступлення прав вимоги - 2,46 грн.
Колегією суддів встановлено, що вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 35 822,39 грн, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги - 10.01.2023, в той час, коли строк дії договору становив 30 днів та тривав з 04.10.2021 до 03.11.2021.
Оскільки наведеного судом першої інстанції безпідставно враховано не було, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині нарахування процентів поза строком кредитування підлягає скасуванню, а вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню.
Так, згідно п. 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
В той же час, доказів, які свідчать про оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) та відповідно подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, а тому висновки суду про доведеність позову в цій частині є помилковими. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.
З урахуванням п.2.3 договору, який визначає, що процентна ставка (базова) становить 1,99 % в день, нарахування процентів за користування кредитом за період з 04.10.2021 по 03.11.2021 має здійснюватись наступним чином: 15 001,00 х 1,99 % х 30 днів = 8 955,60 грн.
Таким чином, проведений стороною відповідача контррозрахунок є арифметично вірним та саме така сума процентів визнавалась нею у додаткових поясненнях, поданих 24.11.2025 до Березівського районного суду Одеської області.
Крім того, вірними є доводи скаржника про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3% річних на дату відступлення прав вимоги у розмірі 2,46 грн, адже відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває досі.
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому доводи позивача щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором в частині нарахування 3% річних на дату відступлення прав вимоги у розмірі 2,46 грн є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» за договором №77481341 від 04.10.2021 підлягає зменшенню на суму неправомірно нарахованих процентів поза межами строку кредитування, а також 3% річних на дату відступлення прав вимоги.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з 50 825,85 грн до 23 956,60 грн, з яких: 15 001,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 8 955,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами. В іншій частині позовних вимог рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ОТП Банк» №0530290003 від 19.06.2025 року.
Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» з 50 825,85 грн до 23 956,60 грн, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.
Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягають задоволенню частково на 47,13 % (23 956,60 грн х 100/ 50 825,85 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 141,68 грн (2 422,40 грн. х 47,13/100).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Таскомбанк» №8704-5943-2746-1749 від 30.03.2026 року.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 52,87 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 52,87 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,60 грн, а саме 1 921,08 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 779,40 грн (1 921,08 грн - 1 141,68 грн).
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, з 50 825,85 грн до 23 956,60 грн.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судового збору скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 779,40 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко