28.05.26
33/812/229/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/8574/25
Номер провадження: 33/812/229/26
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
28 травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю: ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Давидової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Давидової Олени Юхимівни на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 501485 від 02 листопада 2025 року, ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв у м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом «Ford Ranger», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ковальській перетин з вулицею 3-я Слобідська став учасником ДТП. У ході спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, різка зміна забарвлення обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер», на що водій відмовився, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР, на що ОСОБА_1 відповів згодою. Згідно з висновком медичного закладу КНП «МОЦПЗ» МОР № 1489 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
He погодившись із зазначеною постановою суду, 13 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Давидова О.Ю. подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняту нову, якою закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 .
Також, захисник просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки вважає, що його пропуск відбувся з поважних причин.
Зокрема, як на поважність причин пропуску строку адвокат Давидова О.Ю. зазначає, що оскаржувану постанову було отримано 26 квітня 2026 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд».
Апеляційна скарга вперше була подана захисником 01 травня 2026 року, однак згідно постанови Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2026 року була повернута через пропуск строку на її подання.
Також адвокат звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 21 квітня 2026 року присутній не був, оскільки захворів ще 15 квітня 2026 року. 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря зі скаргами на поганий стан здоров'я, про що йому було надано довідку № 29 про тимчасову непрацездатність.
В апеляційній скарзі захисник Давидова О.Ю. зазначає, що 21 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв у м. Миколаєві, вулиця Ковальська перетин з вулицею 3-я Слобідська, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ford Ranger», державний номерний знак НОМЕР_2 , став учасником ДТП.
Не зважаючи на те, що у ОСОБА_1 були відсутні порушення координації рухів, у нього була чітка річ, не було тремтіння пальців рук і його поведінка була адекватною і повною мірою відповідала обстановці, водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоналізатора алкотестер «Драгер», на що останній відмовився, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР, на що ОСОБА_2 погодився, що підтверджується відеозаписом.
На думку адвоката, в даному випадку працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан сп?яніння, оскільки у водія були відсутні належні докази наявності ознак наркотичного або алкогольного сп?яніння, які нібито були виявлені поліцейськими перед пропозицією правопорушнику пройти огляд на стан такого сп?яніння.
Приїхавши до медичної установи, на запитання лікаря стосовно того, коли опитуваний останній раз вживав алкоголь, ОСОБА_1 наголосив, що «позавчора», тобто майже за дві доби до керуванням транспортним засобом.
Медичним висновком КНП «МОЦПЗ» МОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1489 від 21.10.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп?яніння без визначення цифрового показника проміле алкоголю.
Разом з цим, захисник звертає увагу, що пунктом 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 наголошується, що установлення стану алкогольного сп?яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю.
Тобто в Україні встановлена фіксована норма алкоголю в крові, яка становить 0,20 проміле і лише вищий показник проміле є підставою до притягнення водія до відповідальності за керування в стані сп?яніння. Тобто, якщо показник нижче 0,2 проміле - це не є порушенням.
Відповідно до норм міжнародного права (ст. 8 п. 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968), рівень алкоголю в крові водія не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Тобто, гранична допустима межа алкоголю в крові становить 0,5 проміле.
Натомість у медичному висновку № 1489 від 21 жовтня 2025 року, не зазначено показник проміле взагалі, що є порушенням вимог Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Пунктом 21 Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 наголошується, що Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп?яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Крім цього, адвокат вказує, що в матеріалах справи перебуває диск на якому зафіксовано події від 21 жовтня 2025 року та де відображено лише, те що ОСОБА_1 не перебуває за кермом, у ОСОБА_1 відсутні порушення координації рухів, у чоловіка чітка річ, не має тремтіння пальців рук і його поведінка адекватна і повною мірою відповідає обстановці.
Також, на диску відеозаписом зафіксовано перебування ОСОБА_1 у лікарні при наданні матеріалів на експертизу. Закінчується відеозапис тим, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що складання протоколу може відбутися 02 листопада 2026 року.
Натомість, захисник наголошує, що відеозапис складання саме протоколу від 02 листопада 2025 року відсутній, що є порушенням Інструкції МВС (наказ № 1026), нагрудна камера повинна активуватися при будь-якому контакті з особами, зокрема при перевірці документів. поверхневому огляді, оформленні ДТП та складанні протоколів.
Відповідно до внутрішніх інструкцій Нацполіції, при контакті з громадянином поліцейський зобов'язаний увімкнути камеру.
Крім того, у пункті 12 Протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 501485 від 02 листопада 2025 року зазначено, що адміністративна справа буде розглядатися Інгульським районним судом м. Миколаєва (за викликом суду), що по факту не відповідає дійсності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 його захисника - адвоката Давидової О.Ю. на підтримку клопотання, апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2026 року Заводським районного судом м. Миколаєва винесено оскаржувану постанову. Під час оголошення постанови ОСОБА_1 присутній не був (а.с.55).
Згідно довідки про доставку електронного документу, зазначена вище постанова була доставлена до електронного кабінету адвоката Давидової О.Ю. 26 квітня 2026 року о 00 год 43 хв.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга у даній справі вперше була подана адвокатом Давидовою О.Ю. 01 травня 2026 року, тобто з пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2026 року вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга була подана з пропуском встановленого строку, а клопотання про його поновлення було відсутнє.
13 травня 2026 року адвокат Давидова О.Ю. повторно подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку.
Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржувану постанову адвокат Давидова О.Ю. отримала в своєму електронному кабінеті 26 квітня 2026 року.
Також, адвокат зазначила, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 21 квітня 2026 року присутній не був, оскільки захворів ще 15 квітня 2026 року, та 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря зі скаргами на поганий стан здоров'я, про що йому було надано довідку № 29 про тимчасову непрацездатність.
На підтвердження вказаних обставин, адвокатом до апеляційної скарги додано довідку з медичного закладу № 29 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , а також відомості з електронного кабінету адвоката про отримання постанови суду 26 квітня 2026 року. (а.с.82).
Враховуючи викладене, та з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Давидову О.Ю., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду.
З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 501485 від 02 листопада 2025 року, ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв у м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом «Ford Ranger», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ковальській перетин з вулицею 3-я Слобідська став учасником ДТП. У ході спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, різка зміна забарвлення обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер», на що водій відмовився, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР, на що ОСОБА_1 відповів згодою. Згідно з висновком медичного закладу КНП «МОЦПЗ» МОР № 1489 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
До протоколу додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1489 від 21 жовтня 2025 року, виданий КНП «МОЦПЗ» МОР, згідно якого ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 12 год 40 хв перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 5).
Також, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск, який містить відеозапис з боді камери працівників поліції. Переглянувши наявний на диску відеозапис, судом встановлено, що 21 жовтня 2025 року відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю, зокрема, водія ОСОБА_1 . В ході спілкування працівників поліції з водієм було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп?яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота млява мова, різка зміна забарвлення обличчя. У зв'язку з чим, водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки однак водій категорично відмовився. Після чого водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі - КНП «МОЦПЗ» МОР, на що водій погодився.
Надалі, відеозапис фіксує проходження водієм ОСОБА_1 процедури огляду на стан алкогольного сп?яніння в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР. Огляд був проведений лікарем - наркологом медичного закладу у безпосередній присутності працівника поліції. Після проведення огляду, лікар повідомив ОСОБА_1 та працівника поліції про те, що результат огляду на стан сп'яніння буде визначений за результатами проведення лабораторного дослідження наданого ОСОБА_1 біоматеріалу та буде повідомлено про його готовність відділ поліції. В свою чергу, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що після надходження до відділу поліції медичного висновку його буде ознайомлено з його змістом, у зв'язку з чим, водія було запрошено з'явитися до відділу поліції 02 листопада 2026 року о 19 год 30 хв. Також водієві було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженими судом апеляційної інстанції відеозаписами, що містяться на диску.
Відеозапис, що міститься в матеріалах справи є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, який суд оцінює в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, які досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази свідчать, про те що водій ОСОБА_1 21 жовтня 2026 року о 10 год 30 хв керував транспортним засобом «Ford Ranger», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ковальській перетин з вулицею 3-я Слобідська в стані алкогольного сп?яніння.
Висновок суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
При накладенні стягнення на водія, визначенні його виду та розміру, судом першої інстанції дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені статтею 33 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан сп?яніння, оскільки у водія були відсутні належні докази наявності ознак наркотичного або алкогольного сп?яніння на увагу суду не заслуговують через їх безпідставність.
Аргументи захисника про те, що медичним висновком КНП «МОЦПЗ» МОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1489 від 21.10.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп?яніння без визначення цифрового показника проміле алкоголю, суд відхиляє, з огляду на те, що вказані показники зазначаються в Акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До того ж, як вбачається з відеозапису, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння проводився шляхом відібрання біологічного середовища для лабораторного дослідження з метою виявлення концентрації алкоголю крові.
Натомість у випадку проходження водієм огляду за допомогою спеціального технічного пристрою, його результат (цифровий показник проміле) одразу відображається на екрані приладу.
Також, не заслуговують на увагу суду посилання захисника на пункт 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 року, оскільки вказаний пункт відноситься до розділу ІІ Інструкції, якими врегульовано процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння поліцейським.
Між тим, враховуючи те, що огляд водія ОСОБА_1 проводився лікарем - наркологом в медичному закладі, правильним буде застосування розділу ІІІ Інструкції «проведення огляду на стан сп?яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів».
За такого, доводи адвоката Давидової О.Ю. про проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння з порушенням вимог Інструкції є необґрунтованими.
Аргументи адвоката Давидової О.Ю. про те, відеозапис складання протоколу від 02 листопада 2025 року відсутній, враховані судом, однак з огляду на складання вказаного протоку у присутності ОСОБА_1 , який підписано ним особисто, свідчить про відсутність порушення прав особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також доводи адвоката Давидової О.Ю. в суді апеляційної інстанції про дію в Україні воєнного стану і специфіку діяльності ОСОБА_1 , як на підставу наявності підстав необхідності керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативи у вигляді призначення адміністративного стягнення лише у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Інші аргументи, які містяться в апеляційній скарзі, не мають будь-якого вирішального значення в даній справі та не спростовують висновків суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, суд
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Давидової Олени Юхимівни залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко