29.05.26
22-ц/812/1114/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 483/1584/25
Номер провадження 22-ц/812/1114/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
29 травня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Рак Л.М., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС») до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО») про відшкодування шкоди,
У листопаді 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 25 лютого 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «VOLVO» державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За наслідками вказаної ДТП складено європротокол, в якому ОСОБА_1 визнав свою провину.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за договором добровільного страхування наземного транспорту №07118а3кГВ від 31 січня 2023 року була застрахована у АТ «Страхова компанія «АРКС».
За заявою страховика ОСОБА_2 на підставі страхового акту ARX4047827 ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» здійснила оплату страхового відшкодування у розмірі 10 514,74 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП за полісом обов'язкового страхування ЕР №209749301 від 28 червня 2022 року застрахована у ПрАТ «ВУСО».
На звернення ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 10 514,74 грн, останнє відмовило з огляду на пропуск строку в один рік на подання заяви про страхове відшкодування відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Посилаючись на те, що до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за спричинену шкоду внаслідок ДТП потерпілому, яке є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ПрАТ «ВУСО» завдані збитки в порядку суброгації у розмірі 10 514,74 грн та 2 422,40 грн судового збору.
24 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що позивач достеменно знав про річний строк звернення у порядку суброгації, який рахується з дати ДТП, але не скористався таким правом, а тому ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування в наслідок порушенням річного, присічного строку, визначеного спеціальним Законом, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Крім того, повідомив про можливі судові витрати відповідача за розгляд справи у судах всіх інстанцій, які можуть складати 16 000 грн, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є фіксованими і становлять 8000 грн, докази про які будуть надані в межах процесуальних строків.
У відзиві на позов, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.І., який подано 22 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» заперечувала проти задоволення позову. У відзиві зазначено, що на момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «VOLVO», були застраховані у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209749301 від 28 червня 2022 року, розмір страхового відшкодування за заподіяння майнової шкоди становить 130 000 грн, а відтак сума страхового відшкодування у розмірі 10514, 74 грн про яку заявляє позивач, не перевищувала ліміт відповідальності страховика за полісом. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У даній справі шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, а відтак відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто, на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач застрахував свою майнову відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», що підтверджується полісом, тому позивач може заявляти свої вимоги лише до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». На підставі відповідної заяви потерпілій стороні її страховиком - позивачем було виплачено 10 514, 74 грн страхового відшкодування, що не перевищує ліміту за шкоду майну в розмірі 130 000 грн. Крім того, просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
23 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Крім того, вказував що витрати на правову допомогу, заявлені відповідачем на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 5000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та на користь ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 8 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 23 квітня 2024 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, а сума страхового відшкодування згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №209749301 не перевищує ліміту встановленого полісом, у разі перевищення якого у відповідача ОСОБА_3 виник би обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, підстав для задоволення позову немає. Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з доведеності вказаних витрат та відсутність підстав для їх зменшення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що пропуск річного строку звернення із заявою до страхової компанії не зазначений у законодавстві (статті 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. До того ж, суд першої інстанції, стягнувши на користь ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу порушив принцип співмірності, передбачений ч. 4 ст. 141 ЦПК України, адже сума витрат складає 76% від ціни позову, що є несправедливим для малозначної справи, яка розглядалася у спрощеному порядку, у випадку з правничою допомогою стягнутою на користь ОСОБА_1 сягає більше 50% від ціни позову.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просило за наслідками апеляційного розгляду стягнути 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.І. у відзиві на апеляційну скаргу просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом правильно застосовано норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» просило скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, 31 січня 2023 року між АТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 07118а3кГВ, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda Fabia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » (а.с 15-23).
Відповідно до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Згідно з п. 25.1 Договору страхування, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування. При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 Договору.
Відповідно до п. 28.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі заяви про подію та на виплату і страхового акта, який складається Страховиком. Якщо Страховиком не буде визначено інакше за конкретною подією, заява про подію та на виплату страхового відшкодування може бути подана страхувальником та прийнята страховиком у вигляді телефонного дзвінка (за умови ідентифікації страхувальника, з метою фіксації такої заяви страховиком здійснюється запис телефонної розмови. Заява про подію та на виплату подається у письмовій формі, визначеній страховиком, при повній загибелі ТЗ, у разі викрадення ТЗ або в інших випадках на вимогу Страховика.
27 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, з якого вбачається, що 25 лютого 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «VOLVO» державний номерний знак « НОМЕР_2 » та складено Європротокол. Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень (а.с.13).
Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) ОСОБА_1 визнав свою вину у настанні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди (звор. бік а.с. 14).
Відповідно до рахунку-фактури № ФО-467 від 11 березня 2024 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » становить 10514, 74 грн (а.с. 27).
На підставі вказаного рахунку-фактури ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» складено Страховий Акт № ARX4047827 від 12 березня 2023 року (а.с.29).
З копії платіжного доручення № 1042957 від 13 березня 2024 року вбачається, що позивачем перераховано ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування згідно акту ARX4047827, ОСОБА_2 (а.с. 30).
Відповідно до копії Полісу № 209749301 від 28 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «VOLVO» державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну визначена у 130 000 грн (а.с.70).
23 квітня 2024 року ТОВ «Юридична компанія «ІНС.ЛОУ ГРУП», представляючи інтереси ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування в сумі 10514, 74 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO» державний номерний знак « НОМЕР_2 » на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209749301 (а.с. 31).
Листом від 21 травня 2024 року № 2272/2024 /вих./ 2362512 ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовило у виплаті страхового відшкодування в порядку суброгації за вищевказаною подією з посиланням на порушення строку, передбаченого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.51).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).
У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18 та від 25 лютого 2025 року у справі № 712/3111/23.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП за полісом обов'язкового страхування ЕР №209749301 від 28 червня 2022 року застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну визначена у 130 000 грн.
Згідно страхового Акту № ARX4047827 від 12 березня 2023 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » становить 10 514,74 грн, яке сплачено ОСОБА_2 ПрАТ «Страхова компанія» АРКС» 13 березня 2024 року.
Разом з тим, покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Положення статті 1194 ЦК України передбачають, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За обставинами даної справи потерпілій стороні - ОСОБА_2 її страховиком - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» було виплачено суму страхового відшкодування 10 514,74 грн, що не перевищує ліміту за шкоду майну встановленим полісом обов'язкового страхування ЕР №209749301 від 28 червня 2022 року, а відтак відсутні підстави покладення відповідальності за заподіяну шкоду на страхувальника - відповідача ОСОБА_1 .
За такого, висновок суду першої інстанції про те, що у разі лише перевищення суми страхового відшкодування ліміту встановленого полісом у ОСОБА_1 виник би обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП є вірним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 23 квітня 2024 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, який є присічним.
Між тим з тим з таким висновком погодитися в повній мірі неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
За положеннями статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу (частина перша статті 45 ГПК України).
Згідно статті 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У разі, якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом до страховика особи, винної у настанні страхового випадку, про стягнення з нього суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого укладеним з винною особою договором ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Як встановлено судом ПрАТ «Страхова компанія» АРКС» звернулося з позовом до страховика винної особи - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», яка є юридичною особою у межах полісу обов'язкового страхування ЕР №209749301 від 28 червня 2022 року, а відтак вказаний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку цивільного судочинства в частині вирішення вимог ПрАТ «Страхова компанія» до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриття провадження в цій частині.
Роз'яснити ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» право звернутися з даними позовними вимогами до суду у порядку господарського судочинства.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу то колегія суддів виходить з наступного.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19)).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.
З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Крім того, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
Як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.І. у відзиві на позов просила стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 1012/2025 від 10 грудня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги № 1012/2025 від 19 грудня 2025 року та платіжну інструкцією № 2К2К-11Н5-Т3АН-85НН від 11 грудня 2025 року про оплату послуг адвоката (а.с.66-67, 69).
Згідно п. 3.1. договору про надання правничої допомоги № 1012/2025 від 10 грудня 2025 року, за надання правової допомоги клієнт оплачує представникові гонорар, який визначається за домовленістю сторін та складає 5000 грн, який оплачується на рахунок представника.
Як вбачається з детального опису від 19 грудня 2025 року адвокатом Тарасенко В.І. відповідачу були надані слідуючи види послуг: усна консультація 1 - год - 500 грн, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів та правової позиції, аналіз судової практики - 2 год - 1000 грн, складання та оформлення відзиву на позовну заяву 3 год - 3000 грн.
Також, представником відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» адвокатом Шиліним В.А. надано клопотання про стягнення з позивача на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
На підтвердження вказаних витрат надано: договір про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, додаток № 1 від 20 листопада 2025 року до договору б/н від 12 червня 2020 року, акт приймання наданих послуг від 20 листопада 2025 року (а.с. 93-94, звор. бік а.с.94)
Згідно додатку №1 до договору від 20 листопада 2025 року до договору б/н від 12 червня 2020 року розмір фіксованого гонорару за надання правничої допомоги, представлення інтересів клієнта в Очаківському міськрайонному суді Миколаївської області становить 8 000 грн.
З Акту приймання наданих послуг від 22 грудня 2025 року вбачається, що адвокатом Шиліним В.А. надано слідуючи послуги: ознайомлення з наявними документами замовника, підставами позовної заяви її обґрунтованості, вивчення актуальної судової практики, збір доказів та визначення правової позиції, складання заяв, процесуальних документів, супровідні заходи розгляду справи у суді.
Отже, надані представниками відповідачів документи є належними та достатніми доказами на підтвердження надання адвокатом Тарасенко В.І. та адвокатом Шиліним В.А. професійної правничої допомоги у даній справі.
При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом Тарасенко В.І. своєму клієнту ОСОБА_1 у розмірі 3000 грн та витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Шиліним В.А. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у розмірі 1 000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.
Колегія суддів з огляду на те, що справа, яка переглядається, не відноситься до складних, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи складання відзивів на позовну заяву, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про зменшення стягнутих судом першої інстанції на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про судові витрати підлягає зміні.
Що стосується витрат на професійну допомогу в суді апеляційної інстанції колегія виходить з наступного.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - адвокат Шилін В.А. просив стягнути з позивача 8 000 грн витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Як на підтвердження надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції додано договір про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, додаток № 2 від 20 квітня 2026 року до договору б/н від 12 червня 2020 року, акт приймання наданих послуг від 04 травня 2026 року.
Згідно додатку №2 до договору від 20 квітня 2026 року до договору б/н від 12 червня 2020 року розмір фіксованого гонорару за надання правничої допомоги, представлення інтересів клієнта в Миколаївському апеляційному суді становить 8 000 грн.
З Акту приймання наданих послуг від 04 травня 2026 року вбачається, що адвокатом Шиліним В.А. надано слідуючи послуги: ознайомлення з наявними документами замовника, підставами позовної заяви її обґрунтованості, вивчення актуальної судової практики, збір доказів та визначення правової позиції, складання заяв, процесуальних документів, супровідні заходи розгляду справи у суді.
Разом з тим, колегія суддів з огляду на те, що справа, яка переглядається не відноситься до складних, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи складання відзиву на апеляційну скаргу, який є майже ідентичним відзиву на позовну заяву, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про часткове стягнення з позивача на користь ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст. ст. 255, 294, 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року в частині вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди скасувати та закрити провадження у цій частині.
Роз'яснити ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» право звернутися з даними позовними вимогами до суду в порядку господарського судочинства.
Рішення суду в частині судових витрат змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн.
Рішення суду в частині вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова