Справа № 991/2002/26
Провадження 1-кп/991/30/26
26 травня 2026 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання обвинуваченого - ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та клопотання заставодавця - ОСОБА_12 про повернення застави у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2023 року за № 52023000000000114, за обвинуваченням
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 376-1 КК України,
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1 КК України,
1.Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000114 від 10 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 376-1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2026 року для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою Суду від 05 березня 2026 року у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 14 травня 2026 року Суд призначив судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
20 травня 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» подав до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави у розмірі 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень на запобіжний захід у виді застави у розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень.
Крім того, 21 травня 2026 року до суду через електронну пошту надійшла заява від заставодавця - ОСОБА_12 про повернення частини застави у кримінальному провадженні у розмірі 3 084 000 гривень.
2.Доводи клопотання та заперечення щодо нього
Ключовими аргументами клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу є зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, через завершення досудового розслідування та тривалу належну процесуальну поведінку.
ОСОБА_5 наголошує на повному визнанні вини, співпраці зі слідством, наявності інвалідності 2-ї групи та неспівмірності поточного розміру застави (9 084 000 грн) порівняно з іншими фігурантами справи. Також зазначається про скрутний фінансовий стан та необхідність повернення боргу заставодавцю.
Обвинувачений вимагає зменшити розмір застави з 9 084 000 гривень до 6 000 000 гривень. Різницю у сумі 3 084 000 гривень просить повернути заставодавцю ОСОБА_12 .
Натомість обвинувачений погоджується на покладення додаткових обов'язків терміном на два місяці, включаючи носіння електронного засобу контролю та здачу закордонних паспортів.
Заява від заставодавця - ОСОБА_12 ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_5 не повернув заставодавцю борг за внесену заставу, а сам заставодавець має значні фінансові труднощі, зокрема, заборгованість за іпотекою у розмірі 2,7 млн гривень. Заставодавець підтримує раніше подане клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та просить зменшити розмір застави для ОСОБА_5 з 9 084 000 гривень до 6 000 000 гривень та повернути йому різницю у сумі 3 084 000 гривень.
Прокурор ОСОБА_14 подав заперечення на клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення застави з 9 084 000 грн до 6 000 000 грн.
Аргументи прокурора полягають у тому, що поточний розмір застави є єдиним дієвим стримуючим фактором, тоді як його зменшення суттєво послабить превентивну функцію та посилить ризик втечі обвинуваченого, який має законні підстави для виїзду за кордон. Наявні ризики впливу на свідків та знищення доказів залишаються актуальними до моменту їх безпосереднього дослідження судом, а фінансові зобов'язання заставодавця перед банками не є підставою для пом'якшення запобіжного заходу.
Прокурор вимагає повністю відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та залишити розмір застави без змін.
3.Позиція учасників судового засідання
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні оголосив клопотання та озвучив висловлені у клопотанні доводи.
Прокурор ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та підкреслив, що розмір застави вже визначався судом апеляційної інстанції індивідуально, з урахуванням майнового стану, і він не є завідомо непомірним. Жодних нових обставин, які б об'єктивно свідчили про необхідність зменшення розміру застави, обвинуваченим не наведено.
4.Оцінка та висновки Суду
З урахуванням того, що прохальна частина клопотання обвинуваченого збігається із клопотанням заставодавця, суд розгладає їх одночасно.
Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додатки до них, Суд дійшов таких висновків.
4.1 Правове регулювання
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід, в тому числі застава.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. За наведених обставин підставою для зміни запобіжного заходу може стати наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею/судом при застосуванні запобіжного заходу: зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Також, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, як і при вирішенні питання про його застосування, відповідно до ст. 178 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити й інші обставини.
4.2 Обставини, встановлені судом
01 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/6571/24, провадження № 1-кс/991/6601/24, встановлено наявність п'яти ризиків які дали достатні підстави вважати на той час слідчому судді, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та через це до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначеною заставою у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень.
06 серпня 2024 року заставодавцем ОСОБА_12 , відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810001 сплачений визначений ухвалою розмір застави в розмірі 9 084 000 гривень.
З цього часу почали діяти обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2024, зокрема, не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з визначеним колом осіб, здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свої паспорти для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2024 року вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обвинувачений у клопотанні про зміну запобіжного заходу повідомив, що упродовж часу з вересня 2024 року по січень 2025 року ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені первісно слідчим суддею ОСОБА_15 обов'язки щодо нього продовжувалися, за винятком носіння засобу електронного контролю та спілкування з певним колом осіб на теми, що стосуються кримінального провадження.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2025 року у справі № 991/270/25, провадження № 1-кс/991/269/25, констатовано наявність чотирьох з п'яти ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що в подальшому, після січня 2025 року строк дії обов'язків не продовжувався, прокурор до слідчого судді з таким клопотанням не звертався.
4.3 Висновки Вищого антикорупційного суду
З матеріалів клопотання про зміну запобіжного заходу вбачається що поведінка обвинуваченого є належною.
Ця теза знаходить своє відображення і у запереченнях прокурора, який не спростовує цей факт, проте одночасно наголошує, що на переконання сторони обвинувачення, така поведінка є прямим обов'язком ОСОБА_5 , а не підставою для пом'якшення запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, Суд наголошує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При розгляді клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу, Суд оцінює наявність чотирьох ризиків, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обґрунтовуючи клопотання, обвинувачений ОСОБА_5 послався на відсутність всіх ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже, суд має надати оцінку такому твердженню.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Суд доходить висновку, що ризик переховування від суду зменшився, хоча і не зник повністю. Сума застави у понад 9 000 000 грн, як повідомляє сторона обвинувачення дійсно є ефективним та дієвим стримуючим фактором, враховуючи інші обставини, зокрема, наявністю у обвинуваченого законної підстави для виїзду за кордон, виключення з військового обліку через інвалідність 2 групи. Про стримуючий фактор застави свідчить й те, що маючи можливість безперешкодно залишитися за кордоном під час виїзду з родиною у червні, серпні та жовтні 2025 року, останній повернувся до України та приймає участь у судових засіданнях.
Безпосередня близькість до кордону, та підкреслений у клопотанні обвинуваченого механізм перетину кордону у сукупності з наявністю знайомих, у тому числі клієнтів по адвокатській роботі, які з метою ухилення від слідства та суду вже використали можливість нелегального перетину держаного кордону, свідчить про об'єктивне збереження певного ступеня цього ризику, вимагаючи збереження запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої може бути переглянутий, через свідоме дотримання загальних процесуальних обов'язків у поєднанні із існуючим заходом забезпечення.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, Суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, за твердженням обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування детективами Національного антикорупційного бюро допитано більше 30 свідків та підозрюваних, які надали викривальні показання у тому числі щодо самого обвинуваченого. Також з серпня 2024 року по жовтень 2025 року у обвинуваченого в АБ «Клименко та партнери» продовжував працювати помічником адвоката ОСОБА_16 , який також був підозрюваним у цій справі та надав щодо нього викривальні показання та щодо якого судом вже затверджено угоду про визнання винуватості.
Викладене переконує Суд в обґрунтованості доводів прокурора щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд вважає наявним зазначений ризик, враховуючи набутим обвинуваченим завдяки зв'язкам у державних органах, та які у сукупності із наявним, за твердженням ОСОБА_5 стажем роботи у галузі права з 2008 року, у тому числі 7 років в органах прокуратури можуть бути використані для протидії кримінальному провадженню іншим чином.
Також Суд погоджується із твердженням прокурора, та при врахуванні цього ризику бере до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та, зокрема те, що вони вчинялися у складі організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК України) та були пов'язані з наданням неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 369 КК України).
Щодо ризику вчинення іншого або продовження кримінального правопорушення
Суд погоджується з аргументами прокурора щодо того, що специфіка інкримінованих кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану формує об'єктивне підґрунтя для ймовірного продовження протиправної діяльності. Однак, наявність цього ризику значно послаблюється активним сприянням обвинуваченого розкриттю злочину. Отже, ризик наявний, але його інтенсивність знизилася, що дозволяє розглядати питання про часткове зменшення розміру застави.
Разом із тим, суд відхиляє доводи сторін щодо ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів, оскільки раніше слідчий суддя встановив його відсутність в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2025 року у справі № 991/270/25, провадження № 1-кс/991/269/25, якою востаннє продовжувались обов'язки обвинуваченому ОСОБА_5 та констатовано наявність чотирьох з п'яти ризиків кримінального провадження.
Щодо наявності боргу перед заставодавцем ОСОБА_12 , який подав окреме клопотання про повернення застави де додатково підкреслив факт вже свого боргу за іпотекою перед банком «Південний» у розмірі 2,7 млн гривень, через що останній потребує повернення коштів, то Суд звертає увагу, шо посилання на такий фінансовий стан заставодавця та обвинуваченого в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу та повернення застави є безпідставними зважаючи на те, що специфіка застави як запобіжного заходу не обумовлює її зміну з огляду на складне матеріальне становище як особи, яка виступає заставодавцем. Сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного є актом добровільної волі такої особи, а вимоги заставодавця до обвинуваченого щодо повернення з будь-яких причин сплачених в якості застави за нього коштів не є обставиною, що може стати підставою для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцю роз'яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Щодо згоди обвинуваченого на покладення додаткових обов'язків терміном на два місяці, включаючи носіння електронного засобу контролю та здачу закордонних паспортів, Суд наголошує, що після спливу строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, які покладалися на особу судом, на обвинуваченого у кримінальному провадженні продовжують покладатися загальні процесуальні обов'язки, визначені законом, а саме ч. 7 ст. 42 КПК України: (1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; (2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; (4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Такі обов'язки забезпечуються заставою, і тому на переконання Суду немає необхідності додаткового їх дублювання або ж покладення додаткових обов'язків у формі носіння електронного засобу контролю чи здачі закордонних паспортів, які не матимуть такого запобіжного ефекту як застава.
Таким чином, вищенаведені фактори у своїй сукупності, разом із констатацією слідчим суддею відсутності одного із п'яти ризиків в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2025 року, враховуючи закінчення досудового розслідування, проведення підготовчого судового засідання та початку судового розгляду, а також те, що розмір застави обраний ОСОБА_5 залишався незмінним з 01 серпня 2024 року, на переконання Суду, свідчить про те, що ризики кримінального провадження зменшилися, а отже, і потреба у збереженні застави у раніше встановленому розмірі відпала.
Такий підхід Суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що з плином часу ризики, які обґрунтовують застосування запобіжних заходів, мають бути належним чином переоцінені, а їх формальне збереження є неприпустимим.
Водночас Суд погоджується з прокурором, що застава як запобіжний захід за своєю правовою природою покликана забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а її ефективність безпосередньо пов'язана з розміром.
У цьому контексті Суд враховує доводи сторони обвинувачення про те, що істотне зменшення розміру застави може вплинути на її здатність забезпечувати виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Такі доводи самі по собі не є визначальними, однак підлягають оцінці у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.
З огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, які належать до категорії тяжких, характер та обставини їх вчинення, Суд доходить висновку, що істотне зменшення розміру застави може призвести до нівелювання її превентивної функції та не забезпечить належного балансу між правами обвинуваченого та інтересами правосуддя.
Саме тому зменшення розміру застави, на переконання Суду, має бути помірним і таким, що з одного боку, враховує зміну процесуальної ситуації та поведінку обвинуваченого, а з іншого - зберігає достатній рівень гарантій його належної процесуальної поведінки.
На підставі викладеного у сукупності, Суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та клопотання заставодавця - ОСОБА_12 та зменшити розмір застави до розміру 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.
Різницю між попереднім та зменшеним розмірами застави Суд вважає за необхідне повернути заставодавцю - ОСОБА_12 .
Керуючись статтями 131 - 132, 182, 201, 333, 369-372 КПК України, суд
Задовольнити частково клопотання обвинуваченого - ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2023 року за № 52023000000000114.
Задовольнити частково клопотання заставодавця - ОСОБА_12 про повернення застави у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2023 року за № 52023000000000114.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, застосованої у кримінальному провадженні № 52023000000000114 від 10 березня 2023 року, з 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень на 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.
Повернути заставодавцю ОСОБА_12 (зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , банківські реквізити: Отримувач ОСОБА_17 , IBAN НОМЕР_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) частину сплаченої застави у розмірі 1 084 000 (один мільйоні вісімдесят чотири тисячі) гривень, яка була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду відповідно до платіжного доручення № 0267810001 від 06.08.2024 в ПуАТ «КБ «Акордбанк».
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_18