Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4888/26
про продовження запобіжного заходу
25 травня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів із визначенням розміру застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зауважив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки обвинуваченого та можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , вказавши, що викрадене майно було повернуто, останній має стійкі соціальні зв'язки та просив застосувати домашній арешт за місцем проживання.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав захисника.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2026 року по даному кримінальному провадженню ОСОБА_5 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою та призначено кримінальне провадження до судового розгляду. При ухваленні такого рішення враховані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 . Так, на думку суду, були наявні ризик переховування, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а також ризик впливу на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судовий розгляд триває, тобто до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про тримання обвинуваченого під вартою, розглянути справу по суті не є можливим з об'єктивних причин , внаслідок необхідності допиту судом свідків.
Водночас суд вважає, що на час розгляду даного клопотання відсутні дані, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, наведених у клопотанні прокурора про запобіжний захід обвинуваченого, що стало б підставою для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду з метою уникнення покарання, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого, передбачає до 10 (десяти) років позбавлення волі. Тобто, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що останній може вчинити спробу переховування від суду, що в свою чергу буде негативно впливати на хід судового розгляду. Оціючи ризик переховування ОСОБА_5 з позиції практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що останній не одружений, не має офіційного місця роботи, що вказує на відсутність стабільних соціальних зв'язків.
Ризиком того, що ОСОБА_5 може чинити незаконний вплив на свідків, свідчить про те, що останній ознайомлений з місця проживання свідків, яких не допитано в судовому засіданні. Усвідомлюючи вищевказані обставини ОСОБА_5 шляхом шантажу, умовляньпогроз чинитеме тиск на свідків з метою зміни чи відмови останніх від дачі показань. Вплив на свідків матиме негативне наслідки для судового розгляду та може перешкоджати досягненню мети кримінальної відповідальності.
Ризик того, що ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, вказує на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності. Також, доречно зазначити, що офіційний заробіток відсутній, що у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, підвищує ризик вчинення ним правопорушень з метою заволодіння матеріальними цінностями.
Крім того, ОСОБА_5 має ряд не знятих та не погашених у встановленому порядку судимостей, належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення проти власності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів з визначенням розміром застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 314, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 23 липня 2026 року включно.
Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 05.03.2026 року, в 66 560 гривень,- залишити без змін.
В разі звільнення, при внесенні застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 2 (двох) місяців з дня звільнення такі обов'язки:
- з'являтися до Подільського районного суду м. Києва за першим викликом на визначений посадовою особою час;
- не відлучатися м. Києва без дозволу Подільського районного суду м. Києва;
- повідомляти Подільський районний суд м. Києва про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали скерувати начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали у разі внесення застави покласти на прокурора.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою - по 23 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Cуддя ОСОБА_1