27травня 2026 року
м. Київ
справа № 523/6150/22
провадження № 61-4446св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Воздвиженка ІТ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Кострицького В. В., Стахової Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Воздвиженка ІТ» (далі - ТОВ «Воздвиженка ІТ») про скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та знесення самочинного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101, номер запису: 28169411). Підставою для реєстрації були технічний паспорт від 19 вересня 2018 року серія та номер: б/н, виготовлений ФОП ОСОБА_5 , рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 20 червня 1989 року № 496, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272.
Надалі ОСОБА_3 відчужив по 1/2 частині вказаного новоутвореного об'єкта ОСОБА_4 шляхом укладання договорів купівлі-продажу від 25 червня 2020 року № 659 та № 658. Право власності ОСОБА_4 зареєстровано по 1/2 частин вказаного житлового будинку на підставі зазначених договорів купівлі-продажу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101, номер запису: 37067037 та 37066832).
Надалі ОСОБА_4 відчужив вказаний об'єкт на користь ТОВ «Воздвиженка ІТ».
На підставі акта приймання-передавання від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та протоколу загальних зборів від 08 вересня 2021 року № 1-02/2021 рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274 за ТОВ «Воздвиженка ІТ» зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101).
Позивач вважає, що об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м, є самочинно збудованим об'єктом, оскільки він не був зареєстрований в органах БТІ, а рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 20 червня 1989 року № 496, яке стало підставою для первісної реєстрації об'єкта нерухомості, не існує.
Звертає увагу, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2011 року № 12109 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_6 1/2 частини нежитлових будівель та споруд, загальною площею 392,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2011 року № 12108 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 1/2 частини нежилих будівель та споруд, загальною площею 392,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Надалі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відчужили об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, у відповідних частинах на користь ТОВ «Воздвиженка ІТ».
На підставі акта приймання-передавання від 26 квітня 2019 року та протоколу загальних зборів від 26 квітня 2019 року № 2 рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 травня 2019 року № 46730776 за ТОВ «Воздвиженка ІТ» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди, причал 194, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101, номер запису: 31424370).
Надалі на підставі технічного паспорта від 06 серпня 2019 року, виготовленого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», довідки від 07 серпня 2019 року № 00795, наданої ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», технічного паспорта від 02 листопада 2020 року, виготовленого ТОВ «Технік Проект», та довідки від 02 листопада 2020 року серія та номер: 677/20, рішеннями державних реєстраторів про реєстрацію виправлень та змін до права власності від 08 серпня 2019 року № 48162446, від 27 жовтня 2020 року № 54806781 та від 05 листопада 2020 року № 54977033 внесено зміни та виправлення до розділу, а саме: додано «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «довідку від 07 серпня 2019 року № 00795, надану ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; видалено «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «технічний паспорт від 02 листопада 2020 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Технік Проект»; додано «довідку від 02 листопада 2020 року № 677/20, надану ТОВ «Технік Проект»; видалено «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; загальну площу 392,2 кв. м, змінено на загальну площу 1 945,0 кв. м.
Внаслідок внесення змін та виправлень до розділу в Реєстрі створено об'єкт «нежилі будівлі та споруди, причал 194» за адресою: пл. Ярмаркова, м. Одеса, загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101).
На підставі висновку від 11 жовтня 2021 року серія та номер: б/н рішенням державного реєстратора від 12 жовтня 2021 року № 60909032, об'єкти нерухомого майна № 1823140351101 (м. Одеса, пл. Ярмаркова, причал 194) та № 1656693751101 ( АДРЕСА_1 ) об'єднано, відповідні розділи закрито. У результаті об'єднання утворився об'єкт за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м, який зареєстровано за ТОВ «Воздвиженка ІТ» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100, номер запису: 44440178).
Позивач зазначав, що після об'єднання загальна площа новоутвореного об'єкта стала на 4 233,0 кв. м більшою, ніж до об'єднання, що є неможливим без зайняття земельної ділянки територіальної громади м. Одеси. Разом із тим, відсутні відомості щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою. Одеська міська рада вважала, що наявність такої реєстрації речових прав на вказаний самочинно збудований об'єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій він розташований, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою.
Зважаючи на викладене, позивач просив суд:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Левчук О. С., реєстровий № 658;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., реєстровий № 659;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52856456, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_4 по 1/2 частині житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101);
- визнати недійсним правочин щодо передачі ТОВ «Воздвиженка ІТ» об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м, а саме скасувати акт приймання-передавання нерухомого майна від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та рішення учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року № 1-02/2021;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274, на об'єкт нерухомого майна, а саме житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101) із закриттям розділу;
- скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. про реєстрацію змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2019 року № 48162446, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101);
- скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2020 року № 54806781, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101);
- скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2020 року № 54977033, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101), із закриттям розділу;
- скасувати рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 12 жовтня 2021 року № 60909032, на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101) та житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101);
- скасувати рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 жовтня 2021 року № 60908455, на об'єкт нерухомого майна, а саме цілісний комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100) із закриттям розділу;
- зобов'язати ТОВ «Воздвиженка ІТ» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (недобудованого) об'єкта (цілісний комплекс будівель та споруд) за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м, та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суворовський районний суд м. Одеси (натепер - Пересипський районний суд міста Одеси) рішенням від 20 червня 2023 року позов задовольнив частково.
Скасував рішення державного реєстратора Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Мельник Т. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272, на об'єкт нерухомого майна, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101).
Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., за реєстровим № 658.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Левчук О.С., за реєстровим № 659.
Скасував рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Левчук О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52856456, на об'єкт нерухомого майна, а саме житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101).
Визнав недійсним правочин щодо передачі ТОВ «Воздвиженка ІТ» об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м та скасував акт приймання-передавання нерухомого майна від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та рішення учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року № 1-02/2021.
Скасував рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Мельник Т. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274, на об'єкт нерухомого майна, а саме житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101) із закриттям розділу.
Скасував рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. про реєстрацію змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2019 року № 48162446, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101).
Скасував рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2020 року № 54806781, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101).
Скасував рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2020 року № 54977033, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101), із закриттям розділу.
Скасував рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 12 жовтня 2021 року № 60909032, на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та споруди, причал 194, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101) та житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101).
Скасував рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 жовтня 2021 року № 60908455, на об'єкт нерухомого майна, а саме цілісний комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100) із закриттям розділу.
Зобов'язав ТОВ «Воздвиженка ІТ» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (недобудованого) об'єкта (цілісний комплекс будівель та споруд) за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м.
У задоволенні позовних вимог у частині їх звернення до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 10 337,50 грн. Стягнув з ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 10 337,50 грн. Стягнув з ТОВ «Воздвиженка ІТ» на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 10 337,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з набуттям ТОВ «Воздвиженка ІТ» права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, як до нового власника цього нерухомого майна відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки попередні власники майна на момент відчуження майна не мали права власності чи права користування земельною ділянкою. Тому земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та будь-яким особам у власність або користування не надавалася.
Суд першої інстанції зазначив, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 20 червня 1989 року серія та номер 496 не може бути підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт загальною площею 153,3 кв. м за ОСОБА_3 , оскільки такого рішення не існує, цей документ є підробленим.
ОСОБА_3 не подав передбачених чинним законодавством документів, необхідних для прийняття рішення про державну реєстрацію прав від 01 жовтня 2018 року № 43277272, тому рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272, на об'єкт нерухомого майна, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1656693751101), підлягає скасуванню. Оскільки ОСОБА_3 не набув в установленому законом порядку права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, тому, відповідно, не мав права відчужувати спірний об'єкт будь-яким третім особам, у тому числі ОСОБА_4 та ТОВ «Воздвиженка ІТ», шляхом складання акта приймання-передавання нерухомого майна від 08 вересня 2021 року та укладення договорів купівлі-продажу від 25 червня 2020 року № 659 та № 658.
Документи, надані ТОВ «Воздвиженка ІТ» для внесення виправлень до реєстру, не передбачені чинними законодавством як підстава для прийняття рішень про реєстрацію виправлень та змін до права власності від 08 серпня 2019 року № 48162446, від 27 жовтня 2020 року № 54806781 та від 05 листопада 2020 року № 54977033, тому вважав, що рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. про реєстрацію змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2019 року № 48162446, рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2020 року № 54806781, а також рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2020 року № 54977033 - підлягають скасуванню. ТОВ «Воздвиженка ІТ» не подало передбачених чинним законодавством документів, необхідних для вчинення реєстраційних дій про реєстрацію права власності на цілісний комплекс будівель та споруд площею 6 332,0 кв. м.
Вимоги щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва суд вважав обґрунтованими, оскільки будівництво здійснено без дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, яка не була відведена для цієї мети, що є безспірними підставами для знесення такого об'єкта.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав їх неналежними з огляду на відсутність пред'явлення до них позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «Воздвиженка ІТ» оскаржило його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Воздвиженка ІТ» задовольнив частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2023 року в оскаржуваній частині скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення.
Відмовив у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Воздвиженка ІТ» про:
- скасування рішення державного реєстратора Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Мельник Т. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272, на об'єкт нерухомого майна, а саме: на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., за реєстровим № 658;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., за реєстровим № 659;
- скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Левчук О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52856456, на об'єкт нерухомого майна, а саме житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101).
Закрив провадження у справі в частині позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ «Воздвиженка ІТ» про:
- визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ «Воздвиженка ІТ» об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м;
- скасування акта приймання-передавання нерухомого майна від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та рішення учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року № 1-02/2021;
- скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Мельник Т. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274, на об'єкт нерухомого майна, а саме житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101) із закриттям розділу;
- скасування рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. про реєстрацію змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2019 року № 48162446, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101);
- скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2020 року № 54806781, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101);
- скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2020 року № 54977033, на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101), із закриттям розділу;
- скасування рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 12 жовтня 2021 року № 60909032, на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101) та житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101);
- скасування рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 жовтня 2021 року № 60908455, на об'єкт нерухомого майна, а саме цілісний комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100) із закриттям розділу;
- зобов'язання ТОВ «Воздвиженка ІТ» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (недобудованого) об'єкта (цілісний комплекс будівель та споруд) за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6332,0 кв. м.
Повідомив Одеську міську раду, що розгляд справи у частині позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ «Воздвиженка ІТ» про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ «Воздвиженка ІТ» об'єкта нерухомого майна, скасування акта приймання-передавання нерухомого майна від 08 вересня 2021 року та рішень учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року; скасування рішень державних реєстраторів належить до юрисдикції господарського суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Воздвиженка ІТ», суд апеляційної інстанції зазначив, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Заявлені позивачем вимоги про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є ефективними способами захисту, оскільки такі вимоги в установленому законом порядку не вирішать юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведуть до відновлення прав позивача.
Закриваючи провадження в частині вимог Одеської міської ради до ТОВ «Воздвиженка ІТ» про визнання недійсним правочину щодо передачі об'єкта нерухомого майна, скасування акта приймання-передавання нерухомого майна, скасування рішень державних реєстраторів, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, справа в частині позовних вимог до ТОВ «Воздвиженка ІТ» віднесена до юрисдикції господарських судів, а тому наведене виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 березня 2024 року Одеська міська рада засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2023 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Одеська міська рада, як на підставу касаційного оскарження посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 - щодо ефективного способу захисту прав позивача; у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц - щодо питання порушення правил суб'єктної юрисдикції; у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 915/161/20 - щодо того, що скасування рішень державних реєстраторів та знесення самочинно збудованого об'єкта є належним та ефективним способом захисту прав позивача;
- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Заявник у касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд помилково розділив взаємопов'язані вимоги та дійшов двох необґрунтованих висновків, а саме щодо неефективності способу захисту та щодо порушення правил юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду відповідно до якого одночасне скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та знесення самочинно збудованого об'єкта є належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Апеляційний суд, помилково посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, не врахував, що у цій справі позивач разом із вимогами про скасування рішень державних реєстраторів та визнання правочинів недійсними також заявив вимогу про знесення самочинного будівництва, на відміну від справи № 916/1174/22, у якій позивач просив лише скасувати державну реєстрацію та припинити право власності.
Суд апеляційної інстанції також не врахував висновків Верховного Суду про те, що у разі знесення самочинно збудованого об'єкта та у разі наявності реєстрації права власності на такий об'єкт, суд має розглянути питання про скасування державної реєстрації права власності на самочинне будівництво.
У цій справі наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20, оскільки вибіркове застосування висновків Верховного Суду про неефективність самостійних вимог про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності у спорах, в яких заявлено основну вимогу про знесення самочинного будівництва та похідну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, є неприпустимим.
Також апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що справа в частині позовних вимог до ТОВ «Воздвиженка ІТ» віднесена до юрисдикції господарського суду, оскільки у цій справі відповідачами також є і фізичні особи.
Посилається на необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Воздвиженка ІТ» просить касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2025 року зупинив провадження у цій справі за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року поновив провадження у справі № 523/6150/22 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Воздвиженка ІТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, про скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії КП «Реєстрація бізнесу» Мельник Т. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 жовтня 2018 року № 43277272 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101, номер запису: 28169411) на підставі технічного паспорта від 19 вересня 2018 року серія та номер: б/н, виготовленого ФОП ОСОБА_5 , та рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 20 червня 1989 року № 496.
25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Левчук О. С. та зареєстровані у реєстрі за № 659 та № 658, відповідно до яких ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м, за кожним із договорів.
Згідно із витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 червня 2020 року № 214136224 рішенням державного реєстратора приватним нотаріусом Левчук О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52856456 зареєстровано за ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101, номер запису: 37067037 та 37066832) на підставі договорів купівлі-продажу від 25 червня 2020 року.
ОСОБА_4 на підставі акта приймання-передавання від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та рішення № 1-02/2021 учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року здійснив відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м, на користь ТОВ «Воздвиженка ІТ».
Державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Мельник Т. І. на підставі акта приймання-передавання від 08 вересня 2021 року серія та номер: 1071-1072 та рішення № 1-02/2021 учасника ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 08 вересня 2021 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274, відповідно до якого за ТОВ «Воздвиженка ІТ» зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1656693751101), що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року № 60252274 та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 вересня 2021 року № 273927011.
23 листопада 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н. А. та зареєстрований у реєстрі за № 12109, за яким ОСОБА_7 відчужив ОСОБА_1 купила 1/2 частину нежитлових будівель та споруд, загальною площею 392,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
23 листопада 2011 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_7 1/2 частини нежилих будівель та споруд, загальною площею 392,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 листопада 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Іллічовою Н. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 12108.
Загальна площа нежитлових будівель та споруд за адресою: пл. Ярмаркова, причал 194 у м. Одесі, у 2011 році складала 392,2 кв. м, об'єкт належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по 1/2 частині).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі акта приймання-передавання від 26 квітня 2019 року та протоколу загальних зборів ТОВ «Воздвиженка ІТ» від 26 квітня 2019 року № 2 здійснили відчуження об'єкта у належних кожному частинах на користь ТОВ «Воздвиженка ІТ». Державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації) Богдар О. М. на підставі зазначених документів прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 травня 2019 року № 46730776, відповідно до якого за ТОВ «Воздвиженка ІТ» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди, причал 194 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 392,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101, номер запису: 31424370).
На підставі технічного паспорта від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовленого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», довідки від 07 серпня 2019 року № 00795, наданої ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», технічного паспорта від 02 листопада 2020 року серія та номер: б/н, виготовленого ТОВ «Технік Проект», та довідки від 02 листопада 2020 року серія та номер: 677/20 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 48162446 від 08 серпня 2019 року, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54806781 від 27 жовтня 2020 року (т. 2, а. с. 91), та рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54977033 від 05 листопада 2020 року, внесено зміни та виправлення до розділу, а саме: додано «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «довідку від 07 серпня 2019 року № 00795, надану ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; видалено «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»; додано «технічний паспорт від 02 листопада 2020 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Технік Проект»; додано «довідку від 02 листопада 2020 року № 677/20, надану ТОВ «Технік Проект»; видалено «технічний паспорт від 06 серпня 2019 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; загальну площу 392,2 кв. м, змінено на загальну площу 1 945,0 кв. м.
Внаслідок внесення змін та виправлень розділу в Реєстрі створено об'єкт «нежилі будівлі та споруди, причал 194» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 945,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1823140351101).
Рішенням державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохич Р. В. від 12 жовтня 2021 року № 60909032 об'єкти нерухомого майна № 1823140351101 (м. Одеса, пл. Ярмаркова, причал 194) та № 1656693751101 ( АДРЕСА_1 ) об'єднано, відповідні розділи закрито на підставі висновку від 11 жовтня 2021 року серія та номер: б/н.
У результаті об'єднання об'єктів нерухомого майна утворився об'єкт за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі висновку від 11 жовтня 2021 року серія та номер: б/н рішенням державного реєстратора на нерухоме майно Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Хохича Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 жовтня 2021 року № 60908455 за ТОВ «Воздвиженка ІТ» зареєстровано право власності на цілісний комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6 332,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2477865151100, номер запису: 44440178).
Станом на момент подання позову у цій справі спірне майно на праві власності зареєстровано за ТОВ «Воздвиженка ІТ».
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
У позовній заяві Одеська міська рада, зокрема, просила скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Мельник Т. І. від 01 жовтня 2018 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини спірного житлового будинку, укладеного 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнати недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного житлового будинку, укладеного 25 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Левчук О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року, посилаючись на те, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153 кв. м, є самочинно збудованим об'єктом, оскільки не був зареєстрований в органах БТІ, а рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 20 червня 1989 року № 496, яке стало підставою для первісної реєстрації, не існує.
Позивач зазначав, що наявність реєстрації речових прав на вказаний самочинно збудований об'єкт, порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій він розташований, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.
До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.
При цьому термін «визнання», який вживається в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормах статті 376 ЦК України, має різне змістовне значення. В контексті регулювання відносин, пов'язаних із самочинним будівництвом, термін «визнання» має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 ЦК України судовий порядок не може бути підмінений.
Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21).
Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту. Повноцінне здійснення прав на нерухоме майно неможливе без державної реєстрації з огляду на те, що вона є завершальним етапом набуття повного обсягу речових прав. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав.
За змістом частини третьої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатись за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 120158гс18; пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19; пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, провадження № 14-188цс20).
Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Так, за частинами третьою-п'ятою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, провадження № 12-115гс19; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, провадження № 14-445цс19; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, провадження № 12-58гс21).
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, провадження № 12-39гс23). Таким чином, усталеною є практика Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21, провадження № 12-73гс24).
Крім того, Одеська міська рада у цій справі заявляла вимогу про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу. Однак позивач не є стороною указаних договорів. Внаслідок укладення відповідачами спірних договорів обсяг прав та обов'язків позивача ніяким чином не змінюється. За таких обставин Верховний Суд вважає, що права та інтереси позивача укладенням відповідачами спірних договорів не порушуються. Схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) та від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22 (провадження № 12-31гс24).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову Одеської міської ради в частині вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності з підстав неефективності обраного позивачем способу захисту.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження, вказано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить зазначеним у наведених постановах висновкам Великої Палати Верховного Суду. Апеляційний суд правильно вказав на те, що права власника (користувача) земельної ділянки порушуються у результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно.
У касаційній скарзі заявник також посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20 (провадження № 61-7526св24) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20 (провадження № 61-7526св24), з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), зазначив, що оскільки позивач заперечує проти знаходження на земельній ділянці, що перебуває у нього на праві постійного користування, самочинно збудованого нерухомого майна, тому відновлення порушених прав позивача можливе лише його знесенням.
Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має навести належне обґрунтування існування такої підстави. Таке обґрунтування не повинно зводитися до формального непогодження із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи. Подаючи касаційну скаргу з підстав існування потреби відступити від певного актуального правового висновку, викладеного Верховним Судом, заявник повинен навести, у чому саме полягає така потреба, обґрунтувавши існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, від якого заявник просить відступити Верховний Суд.
Для перегляду судом касаційної інстанції певного правового висновку потрібне існування сукупності підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього правового висновку щодо певного питання правозастосування на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усуненням суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Оскільки заявник у касаційній скарзі не наводить переконливих мотивів, у чому саме полягає потреба у відступленні від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20 (провадження № 61-7526св24), не обґрунтовує існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, колегія суддів виснує, що підстава касаційного оскарження постанови апеляційного суду, а саме необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, не підтвердилася, оскільки належним чином не обґрунтована заявником.
Щодо вирішення позовних вимог до ТОВ «Воздвиженка ІТ» про визнання недійсним правочину, скасування акта приймання-передавання нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора, знесення самочинного будівництва
Суди встановили, що на спірній земельній ділянці, що належить до комунальної власності, здійснено самочинне будівництво, яке порушує права власника земельної ділянки.
Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини другої статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб'єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред'явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18).
Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.
Статтею 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб'єктів, які створюють такі перешкоди. Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов'язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.
На об'єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України.
Частиною четвертою статті 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов'язок щодо знесення об'єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об'єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України, статус об'єкта самочинного будівництва не змінюється. Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).
Такі висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) і в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають урахуванню у справі, яка переглядається.
Суди встановили, що станом на момент подання позову спірне майно зареєстровано за ТОВ «Воздвиженка ІТ». Тобто позов власника земельної ділянки у цій справі спрямований на захист тих прав, які позивач вважає порушеними внаслідок перебування на цій землі самочинного будівництва, що належить юридичній особі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимоги Одеської міської ради про визнання недійсним правочину, скасування акта приймання-передавання нерухомого майна, скасування рішень про державу реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ «Воздвиженка ІТ», зобов'язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. Тобто учасниками цього спору є орган місцевого самоврядування та юридична особа.
Отже, спір у справі в частині вказаних вимог за своїм суб'єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині вимог Одеської міської ради до ТОВ «Воздвиженка ІТ».
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц, відповідно до яких позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Колегія суддів відхиляє зазначені посилання, оскільки у наведених справах спори стосувалися стягнення заборгованості за кредитними договорами, що підтверджує те, що правовідносини, які виникли у наведених для порівняння заявником справах, та у справі, що переглядається, не є подібними, а фактичні обставини є різними.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням і не дають передбачених законом підстав для його скасування, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
Щодо клопотання Одеської міської ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У касаційній скарзі заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення судів, якими задоволено лише вимоги про знесення самочинного будівництва без скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на такий об'єкт, у подальшому не можуть бути виконані з огляду на те, що державна реєстрація це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності.
Колегія суддів виснує про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявник не навів достатніх мотивів та аргументів для такої передачі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 сформувала висновки щодо всіх питань, які мають значення для вирішення цієї справи. Тому передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду недоцільна, наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п'ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Отже, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними,
не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої
та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Одеської міської ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара