27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 752/26513/23
провадження № 61-6951ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В. за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутнім права іпотекодержателя, визнання іпотеки припиненою та скасування державної реєстрації іпотеки, зняття заборони відчуження нерухомого майна та скасування державної реєстрації заборони відчуження, скасування рішення державного реєстратора,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати відсутнім з 01 серпня 2016 року права іпотекодержателя у ОСОБА_2 , яке виникло на підставі іпотечного договору від 24 червня 2015 року № 825, укладеного з доповненням від 12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 24 червня 2015 року № 10167679;
визнати іпотеку за іпотечним договором від 24 червня 2015 року припиненою та скасувати державну реєстрацію іпотеки - запис від 24 червня 2015 року № 10167007;
зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук І. І. 24 червня 2015 року за реєстровим № 826 та скасувати запис про державну реєстрацію заборони відчуження - запис від 24 червня 2015 року № 10167007;
скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 31530362 від 23 вересня 2016 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт майна з реєстраційним № 665935580000, а саме квартиру за ОСОБА_3 , номер запису про право власності від 22 вересня 2016 року № 16540156.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.
У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сердюк В. В.
26 травня 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В.
Заява мотивована тим, що зазначений суддя підлягає відводу на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки суддя Сердюк В. В. у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (судді-доповідача), внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, ухвалив незаконну постанову від 21 червня 2023 року у справі № 752/19664/19, якою касаційні скарги ОСОБА_2 та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та додаткову постанову цього суду від 13 грудня 2022 року скасовано. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю, В. про визнання незаконним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року залишено в силі.Здійснено розподіл судових витрат.
Вважає, що зазначеною колегією суддів Верховного Суду скасовано законну постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та залишено в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, що суперечить межам розгляду справи суддями касаційної інстанції шляхом підміни понять, самовільної зміни підстав позову та предмета доказування, а також здійснення переоцінки доказів замість суду першої інстанції.
На переконання ОСОБА_1 , суддя Касаційного цивільного суду Сердюк В. В. є зацікавленою особою в ухваленні судового рішення у справі № 752/26513/23 на користь сторони відповідача, що викликає аргументовані сумніви стосовно неупередженості вказаного судді під час розгляду цієї справи.
Враховуючи наведені обставини, вважає, що було допущено порушення порядку визначення суддів для розгляду справи № 752/26513/23.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.
Також, згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Верховного Суду Сердюка В. В. зводяться до незгоди із судовим рішенням, ухваленим складом колегії за участю вказаного судді в іншій справі, з іншим предметом позовних вимог, що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом ситуація, коли суддя розглядає не пов'язані між собою справи за участю тих самих сторін, не викликає сумнівів у його неупередженості. Так, у справі «Khoniakina проти Грузії» ЄСПЛ зауважив, що сам лише той факт, що дві справи щодо пенсійного забезпечення заявниці розглядалися колегіями, до яких входила та сама суддя, не свідчить про порушення п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, адже, незважаючи на те, що справи були поєднані тематично, це не перетворює їх на «ту саму справу» або «те саме рішення», адже вони стосувалися різних обставин і правових норм.
Довід заяви, що за викладених заявником обставин відводу судді Верховного Суд Сердюка В. В., допущено порушення порядку визначення суддів для розгляду справи № 752/26513/23, є безпідставним, оскільки визначення колегії та розподіл справи № 752/26513/23 здійснено в порядку автоматизованого розподілу справ 22 травня 2026 року на підставі пунктів 2.3.20, 2.3.21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26 березня 2025 року № 15, погодженими наказом Державної судової адміністрації України від 31 березня 2025 року № 119 (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 2.3.20, 2.3.21 Положення судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій. Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з постійної колегії суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів цієї колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу постійної колегії суддів та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматизованого визначення складу колегії суддів є протокол автоматизованого визначення складу колегії суддів, що автоматично створюється автоматизованою системою.
Отже, доводи заяви ОСОБА_1 не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Верховного Суду Сердюка В. В.
Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у його неупередженості та об'єктивності, а також наявність підстав вважати, що суддя Сердюк В. В. прямо заінтересований в результаті розгляду справи.
Інших змістовних доводів та підстав для відводу судді СердюкаВ. В. заявник не наводить.
Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В. визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В. передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк