21 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 133/3816/25
Провадження № 61-6810ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович (далі - адвокат),
на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 6 лютого 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - позивач) до скаржниці про стягнення боргу за кредитним договором і
1. 9 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржниці 19 864,00 грн боргу за кредитним договором від 27 листопада 2020 року № 2034794507.
2. 6 лютого 2026 року Козятинський міськрайонний суд Вінницької області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.
3. 24 квітня 2026 року Вінницький апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 20 травня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував в системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 16170/0/220-26 від 20 травня 2026 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Предметом позову є стягнення боргу. Ціна позову становить 19 864,00 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99 840,00 грн = 30 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). З огляду на це за законом справа є малозначною.
5.5. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що однозначна позиція Верховного Суду щодо стягнення з боржника за споживчим кредитом комісії за управління кредитом має фундаментальне значення для захисту прав споживачів.
5.6. Верховний Суд вважає, що скаржниця не обґрунтувала фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на саму скаржницю бажаного для неї висновку не підтверджує таку фундаментальність. Скаржниця не погодилася з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
5.7. У касаційній скарзі скаржниця не зазначила інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких можливо оскаржити у касаційному порядку судові рішення, які за загальним правилом оскаржити до Верховного Суду не можна. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази проти позову. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
6.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 6 лютого 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко