18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 травня 2026 року м. Черкаси справа №925/17/26
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю прокурора Вібе С.В. та представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Костенко В.В. (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область) в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради (м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Енержигазтрейд" (м. Черкаси) про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 734 287,31 грн.
Прокурором в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Енержигазтрейд" з вимогами про:
- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 11.06.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 104-ЕГТ-24/Е від 01.01.2024, укладеного між відділом освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Енержигазтрейд";
- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 15.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 104-ЕГТ-24/Е від 01.01.2024, укладеного між відділом освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Енержигазтрейд";
- стягнення безпідставно сплачених за додатковими угодами коштів в сумі 734 287,31 грн.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
13.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).
14.04.2026 від керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшли заперечення щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
17.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
29.04.2026 від керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшли заперечення щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні, що відбулося 14.04.2026 за участю прокурора та відповідача, суд оголошував перерву до 29.04.2026, оскільки прокурор не отримував клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, тому просив надати час для підготування письмової відповіді щодо клопотання.
У призначене на 29.04.2026 підготовче засідання представник позивача не з'явився.
У судовому засіданні, що відбулося 29.04.2026 за участю прокурора та відповідача, представник відповідача клопотання просив задовольнити; прокурор проти клопотання заперечував. Суд дослідив докази, заслухав сторін та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив перерву у судовому засіданні. У судовому засіданні 04.05.2026 підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з підстав того, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, ст. 131-1 Конституції України, ст. 11, 53 Господарського процесуального кодексу України, постанови Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 339/530/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21, від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах звернення прокурора з вимогами про недійсність частин правочину у сфері закупівель не може вважатися виключним випадком представництва прокуратурою інтересів держави в суді, прокурор немає і відповідного порядку для такого представництва.
Також відповідач зазначив, що в силу припису частини 6 статті 11 ГПК України суди не застосовують (не мають застосовувати) положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Прокурор заперечуючи проти клопотання зазначає, що зі змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що ним не нівельовано конституційну функцію, якою наділені органи прокуратури України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, однак визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони не наводять вичерпного переліку виключних випадків за наявності яких органи прокуратури можуть здійснювати представництво інтересів держави в суді, що призводить до правової невизначеності.
Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність з 01 січня 2027 року.
Вказане рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Зауважує прокурор, що підставою для звернення до господарського суду Черкаської області з відповідною позовною заявою стало порушення інтересів держави. У позовній заяві ним аргументовано, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод замовником торгів фактично отримано менший обсяг електричної енергії, що призвело до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У позовній заяві прокурором зазначено, що суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у даному випадку є Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради. При цьому, указаним суб'єктом не вжито будь-яких заходів, у тому числі й у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави.
Прокурор зазначив, що звертаючись до Відділу освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання інформації та копії документів з приводу публічної закупівлі, детально описав фактичні обставини даного спору та суть порушень під час укладення додаткових угод до Договору, надавши уповноваженому органу достатньо часу для їх усунення. Однак, зі змісту відповіді Відділу освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради, наданої на запит окружної прокуратури, вказаним органом заходи щодо стягнення грошових коштів за непоставлений товар у судовому порядку не вжито, відповідний позов до суду не скеровувався, хоча мав таку можливість, оскільки про виявлені порушення йому було повідомлено.
Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради повідомив, що не вбачає підстав для реагування. Таким чином, з наведеної відповіді позивача вбачалося, що уповноважений орган обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави та незважаючи на явні порушення законодавства про публічні закупівлі жодних заходів для захисту порушених економічних інтересів територіальної громади протягом тривалого часу не вжив та не планував вживати. У зв'язку із цим у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на порушення інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову. Подібну правову позицію висловив Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Отже відповідно до абзаців 3, 4 резолютивної частини цього рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
З огляду на вказане суд встановив, що прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі та виконав приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру», немає підстав для залишення без розгляду позову прокуратури в інтересах держави за наведеного відповідачем обґрунтування.
Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, суд зазначає таке.,
В обґрунтування клопотання про зупинення розгляду справи представником відповідача зазначено, що оскільки предмет та обставини справи № 916/2486/23, що передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є подібними до справи № 925/17/26, у зв'язку з чим наявні підстави для зупинення провадження у справі № 925/17/26 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/2486/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2026 справу № 916/2486/23 за позовом виконуючого обв'язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 201 279,85 грн передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на наявність підстав відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства, в інтересах якого подано позовну заяву виконуючим обв'язки керівника Біляївської окружної прокуратури, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом), юридичною особою.
При цьому в своєму рішенні колегія суддів зазначала, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства не наділене ознаками органу державної влади та є бюджетною організацією, створеною органом державної влади. Тому, на думку колегії суддів, прокурор із порушенням заборони, встановленої частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», подав позов у цій справі в інтересах Дністровського міжрайонного управління водного господарства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень. У зв'язку з чим, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.
В запереченнях на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі прокурор зазначив, що справа №916/2486/23, розглядом якої відповідач - ТОВ «ЕНЕРЖИГАЗТРЕЙД» обґрунтовує необхідність зупинення провадження, не є релевантною до правовідносин у справі № 925/17/26, яка розглядається Господарським судом Черкаської області та висновки у справі № 916/2486/23 не можуть братись до уваги, оскільки зроблені у неподібних у цій справі правовідносинах.
В обґрунтування заперечень прокурор вказав на те, що в справі № 916/2486/23, яка передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, прокурором позов подано в інтересах держави в особі Дністровського міжрайонного управління водного господарства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень. У зв'язку з чим, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.
Поряд з цим, у справі № 925/17/26, яка розглядається Господарським судом Черкаської області, керівником Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області позов подано в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради, який є виконавчим органом місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Калинівської міської ради від 13.05.2022 № 3574 (далі - Положення). Відповідно до Положення відділ освіти, молоді та спорту Калинівської місько ради є виконавчим органом Калинівської міської ради - місцевим органом управління освітою, який нею створено та їй підзвітний і підконтрольний, виконавчому комітету Калинівської міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень - підконтрольне вище стоячим органам виконавчої влади. (п. 1 Положення).
Згідно п. 6 Положення Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел не заборонених чинним законодавством України. У відповідності до Бюджетного кодексу України та рішення про місцевий бюджет відділ освіти, молоді та спорту в особі його керівника є головним розпорядником бюджетних коштів.
Отже твердження відповідача про те, що Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради є державною організацією та не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, є необґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За правовими висновками, викладеними, зокрема у постановах від 13.05.2021 у справі № 917/349/20 та від 14.12.2022 у справі № 906/750/21 Верховного Суду метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом наведеного пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 05.08.2024 у справі № 911/3333/23).
З матеріалів справи судом встановлено, що Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради є органом, якому законом надано повноваження виконавчого органу місцевого самоврядування, є суб'єктом владних повноважень, головним розпорядником бюджетних коштів, а отже є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до частини 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Згідно з положеннями ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У ході проведення підготовчого засідання господарський суд здійснив усі передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Підготовче провадження підлягає закриттю з призначенням справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. 53, 177, 180-185, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 11 червня 2026 року.
Засідання провести в приміщенні Господарського суду Черкаської області м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, зал судових засідань № 219, тел. канцелярії (0472) 31-21-49.
У судове засідання викликати повноважних представників учасників справи.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Роз'яснити учасникам справи, що за загальним правилом, в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання учасника справи без повідомлення про причини неявки не є підставою для відкладення засідання.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 28 травня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз